25 серпня Верховна Рада ухвалила зміни до Державного бюджету, запропоновані Президентом Володимиром Зеленським.
Згідно з цими змінами розмір мінімальної зарплати зросте до 5000 гривень вже з 1 вересня. На наступний рік заплановано ще два підвищення «мінімалки»: спочатку до 6000, а потім до 6500 гривень. Які ж переваги несе ухвалення цього закону, та чи є ризики для української економіки? Спробуємо розібратись.
Що ж цьому передувало? До 2016 року «мінімалка» становила лише 30% від середньої зарплати. Потім, після підвищення у 2017 році, вона склала вже 45%. Але згодом цей показник знову опустився до менш ніж 40% у 2019-му. Тож ухвалення цього закону мало нівелювати цей дисбаланс, повернувши мінімальну зарплату до рівня 45% від середньої.
Багато хто з критиків підвищення «мінімалки» говорить про те, що це може призвести до інфляції та негативно вплине на економіку. Але якщо ми проаналізуємо співвідношення рівня мінімальної зарплати до середньої у наших найближчих сусідів – Польщі, Словаччині, Угорщині, то він складає 45-55%. Навіть в США зараз точаться дебати про підвищення рівня мінімальної зарплатні майже вдвічі з 7,5 до 15 доларів за годину. І це, не зважаючи на те, що в Америці зараз ті ж проблеми, що й у нас: економічний спад та зростання безробіття через пандемію коронавірусу.
На думку експертів, не призведе підвищення «мінімалки» й до стрибка інфляції. Бо те саме говорили у 2017 році, коли мінімальна зарплата зросла вдвічі. Адже сьогоднішнє підвищення «мінімалки» відбувається не за рахунок друку грошей, а – за рахунок економії бюджетних грошей, які вже є в економіці.
Натомість, за рахунок підвищення мінімальної зарплати, ми отримаємо позитивні зміни у соціальній та економічній сферах. Адже, по-перше, підвищення «мінімалки» сприяє подоланню бідності. Бо воно усуне диспропорції в зарплаті між найбіднішими та більш заможними громадянами, вийшовши на рівень наших європейських сусідів. Також в майбутньому це забезпечить й більший рівень пенсій для українців, адже із зарплати сплачується єдиний соціальний внесок. Тож, чим вище зарплати – тим більші відрахування – тим вищі пенсії.
По-друге, підвищення «мінімалки» позитивно відіб’ється на економіці в цілому. Адже збільшиться купівельна спроможність населення. До прикладу, в тій самій Польщі показник співвідношення середньої зарплати і цін вдвічі більший за середньоєвропейський. Тож і нам поступово та обережно, відповідно до наявних коштів, треба рухатись в цьому напрямку. І підвищення мінімальної зарплати – перший хоч незначний, але успішний крок на цьому шляху. Бо збільшення споживання дасть поштовх для внутрішнього ринку і підтримає вітчизняних виробників, які зараз потерпають від «коронакризи». Тож ці 4 мільярди гривень, які заклали депутати в бюджет, спрямовані безпосередньо для людей і позитивно відіб’ються на споживанні. Люди будуть споживати більш охоче, передусім, українські товари: продукти харчування, одяг, звертатися до послуг, що надаються українськими підприємцями.
В результаті, за рахунок соціального та економічного ефектів від збільшення «мінімалки» зростуть і доходи державного бюджету. Отож, з’являться додаткові кошти для реалізації інших потрібних країні державних програм.
Звісно, підкріпити підвищення мінімальної зарплати має вдосконалення податкової системи, спрямованої на детінізацію економіки. Тож Верховна Рада повинна ухвалити низку законів з цього приводу, аби бізнесу стало простіше платити зарплати не «в конвертах», а – офіційно.
Головне, що продемонструвало ухвалення президентської ініціативи із збільшення мінімальної зарплати, це те, що у владі зараз знаходяться не популісти. Бо на відміну від інших, які обіцяють золоті гори, внесені зміни до Держбюджету виходять з реальних можливостей держави на поточний момент, спрямованих на забезпечення реальних потреб кожного українця.
Політолог, Володимир Шамовець
