В історії українського сакрального мистецтва унікальною пам'яткою є гаптована так звана воздух-плащаниця XV ст. з церкви Архангела Михаїла с. Жирівка Пустомитівського району на Львівщині. Вона є єдиним українським твором такого типу і належить до кращих взірців світового мистецтва, який зберігається у Львові.
Колекція плащаниць Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького доволі велика, вона налічує 85 пам’яток. Це найбільша колекція в Україні. Цінна вона ще й тому, що ми маємо найдавніші твори, які датуємо ХV ст.
Старший науковий працівник музею, кандидат мистецтвознавства Роксолана Косів розповіла Гал-інфо про рідкісну пам’ятку, яка зберігаються в музеї.
"Найраритетнішою пам’яткою музею є плащаниця XV ст. з церкви архангела Михаїла зі с. Жирівка, (Пустомитівський район Львівської області). Ця плащаниця унікальна і перебуває в постійній експозиції від 1913 року. Саме тоді вона була взята до музею з церкви с. Жирівка в обмін на іншу, нову плащаницю. До музею її привіз перший директор Іларіон Свєнціцький.
Вона експонувалася на виставці 1889 року Інституту ставропігії, яка була першою виставкою українського церковного мистецтва у Львові. Цінна вона тим, що представляє давній тип гаптованої шовком і металевими нитками плащаниці. Це унікальний взірець за іконографією, адже бачимо на ній сцену оплакування Христа, в якій основна увага відведена євхаристійній жертві Спаса", - наголосила Роксолана Косів.
Вона наголосила, що такі візантійські, давньоукраїнські плащаниці є дуже символічними.
"Акцент зроблено на літургійному дійстві. Христос, який лежить ніби на камені помазання, наче покладений на престолі у храмі. Присутня тут така символіка: бачимо арку і ківорій з лампадою, який символізує киворій над престолом у церкві, в святилищі. Лампада – це символ тієї лампади, яка світиться червоним світлом у храмі перед царськими вратами і вказує, що на престолі – освячені Дари», - зазначила мистецтвознавець.
Роксолана Косів зауважила, що така цінна пам’ятка дійшла до музейників не в первинному своєму вигляді."На жаль, до нас дійшов лише вирізаний по силуету гапт. На звороті маємо напис, у якому сказано, що у 1770-их роках плащаниця була поновлена і тоді, очевидно, була накладена на візерунковий шовк, який є пізнішого часу. Варто додати, що на плащаницях обов’язково писали тропар по периметру. Тут його нема, бо це лише фрагменти. Також для давніх плащаниць характерним є зображення символів євангелістів у кутах. Тут ми їх також не бачимо", - зазначила дослідниця.
Як змінювалися плащаниці: 7 унікальних пам’яток, які зберігаються у Львові
За її словами, хіміки музею проводили дослідження металевих ниток, якими гаптували плащаницю.
"Результати показали, що це справжнє золото та срібло, яке характерне для середньовічного шитва. Тоді з цих металів витягали тоненький дротик і намотували його на тонку шовкову нитку. Це так звана сухозлітка, якою потім гаптували церковні речі", - зазначила вона.
