Днями побачила світ нова книжка есеїв відомої української письменниці, журналіста Радіо Свобода Надії Степули «Анабазис». Цією книжкою видавництво «Ярославів вал» розпочинає серію «Золотий перетин», у якій публікуватимуть найяскравіші зразки української есеїстики. 35 інтелектуальних есеїв Надії Степули спонукають мислити і осмислювати, пізнавати світ і людей, запрошують у мандрівку часом, захоплюють багатством української мови, а ще вчать сучасників вдячності, а відтак шляхетності.
«Незалежно від того, який рік на світі, які декорації на тій сцені, де грає свою роль той чи той із нас, цю роль грає ще хтось – Бог? Доля? Випадок? А це вже кому як пощастить. Головне – в усіх часах залишатися собою» – це слова автора книжки «Анабазис».
Але в житті кожного з нас саме Бог відіграє важливу роль і веде Надію Степулу її життєвими анабазисами, з перепонами і труднощами, випробовуванням і радістю. Але її шлях наповнений любов’ю і пам’яттю, красою і вірою, як і кожен сюжет есею, повідомляє Радіо Свобода.
Українська письменниця Надія Степула має неймовірну магію, вона вміє закохати в Україну, в оті забуті і дивовижні місця, які ще збереглись і понищені промовляють до нас із минулого. Але вміє закохати щиро у правдиву українськість, без жодної краплі вдаваного патріотизму. Вона веде анабазисом, дорогою пам’яті і вдячності через Качанівку, Бучач, Асканію-Нову, Сорочинці, Львів, півмороки вічних садів, Сосницю, Звенигород, Сковородинівку, хутір Надію, Глухів, Батурин та через іншу неомріяну і омріяну Україну. Місця, які, на жаль, маловідомі для більшості збайдужілих до власної історії та культури сучасників. Але ці малі та великі села і міста подарували українцям та світові шляхетних і знаних людей: Гоголя, Агнона, Довженка, Тарновських, Сковороду, Мазепу. Їхні долі переплелись у сюжетах есеїв Надії Степули. Чому така багата на талановитих людей, історію, культуру, літературу Україна така ница у власній пам’яті і пошанівку до минулого сьогодні? Тарновські зуміли свій маєток у Качанівці у 19-му столітті зробити осередком культурного життя, сюди приїжджали відомі письменники, діячі, науковці, митці.
«Колишній маєток трьох поколінь Тарновських вписав ці імена в контекст свого буття, а нащадки роду Тарновських через гони і гони літ допомагають сучасній Українській державі те буття увиразнити. Тарновські були серед тих меценатів, які творили майбутнє України як держави – ще тоді, коли самої держави не було»( фрагмент есею «Анабазис»).
У провінційному старовинному Бучачі, на рідній Тернопільщині Надії Степули, народився лауреат Нобелівської премії Йосеф Агнон.
«Агнон теж шукав своє Місто. Він передбачив у своїх книгах непросте майбутнє для героїв цих книг, як і для героїв книг майбутніх. Для землі, котру любив усім серцем». («У пошуках самотності, оминаючи самотність»).
Літератори називають есеїстку Надії Степули простою, вишуканою, україноцентричною, своєрідним поєднанням традиційної оповідної манери з елементами новизни, мандрівною езотерикою. Її есеї захоплюють багатством мови і образністю, глибиною думки і духовністю, а ще авторським стилем і вмінням переплести різні часові виміри.
Відомий письменник, лауреат Шевченківської премії Михайло Слабошпицький зазначив, що «Надія Степула знана передовсім як поетеса». «Рік тому з’явилася її надзвичайно цікава збірка «Сім дощів». Вона принесла в нашу поезію виразний мотив переоцінки цінностей. Саме в Степули цей мотив звучить винятково драматично, з гострою ностальгією за справжнім життям, яке дуже рідко дається людині... Книжка «Анабазис» – це Степула в іншій іпостасі, – зауважує Слабошпицький. – Це, сказати б, інтелектуальна проза. Проза ідей, як інколи називають есеїстику. Жанр, у якому розумний автор вимагає розумного читача. Це літературно елегантно висловлені думки й примхлива мінливість почуттів…».
У час сучасного абсурду і загальної сірості ці есеї повертають у справжність і людяність.
«Завжди можна спробувати кимось стати. Іваном, Жаном, Річардом, Марією, Ганною чи Стефком. Парацельсом. Дроворубом. Шекспіром.
Можна спробувати стати собою. Вертаючи з театру. Вертаючи в театр» – у цьому уся Надія Степула.
