В середу, 18 травня, кримським татарам в Криму було заборонено вшанувати жертв сталінських депортацій, які відбулися 72 роки тому. Тепер, через два роки після окупації півострова російськими військами, лідери кримських татар, які нарешті повернулися на історичну Батьківщину чверть століття тому, знову стали вигнанцями. Меджліс під забороною, десятки кримських татар у в'язницях, а щонайменше 20 - загинули чи зникли безвісти.
У вівторок, за день до річниці депортацій, в будинки активістів увірвалися агенти ФСБ і спробували їх залякати, щоб не наважувалися вшановувати пам'ять тих, хто загинув під час трагедії 1944 року.
"СРСР, а тепер Росія, жодного іншого народу не переслідували так довго. І в тому немає нічого дивного, тому що кримські татари мають те, чого Кремль боїться найбільше - солідарність і здатність до самоорганізації", - пише на сторінках Gazeta Wyborcza Вацлав Радзівінович.
Ветеран російського опозиційного руху Людмила Алексєєва в книзі "Історія дисидентського руху в СРСР" пригадувала, що російські дисиденти вчилися боротися з режимом саме у кримських татар.
"А отже саме цей народ став певною мірою вчителем польської антикомуністичної опозиції, яка на озброєння багато чого взяла з досвіду колег з СРСР", - додає автор.
Радзівінович нагадує, що ще в 50-х роках кримські татари збиралися в місцях заслання, щоб утворити "ініціативні групи", які першими виходили спочатку на окремих вулицях, потім в цілих районах, а потім досягали міського масштабу. Одні осередки налагоджували зв'язки з групами в інших містах. Таким чином дуже скоро з'явилася найперша в СРСР мережева організація.
Кримськотатарські активісти діяли просто: вони дуже скурпульозно використовували закони Радянського Союзу, щоб добитися дозволу повернутися в Крим. Вони збирали десятки і навіть сотні тисяч підписів, відправляли своїх посланців у Москву, які потім цілими днями вичікували в коридорах радянських чиновників, щоб на них звернули увагу. І часом їм вдавалося потрапити в кабінети.
Кримські татари боролися з СРСР хитро. Кожного року 22 квітня вони збирался біля пам'ятників Леніну, щоб відсвяткувати день народження вождя, який "ще в 1921 році створив Кримську автономну соціалістичну радянську республіку, даючи кримським татарам право на самоуправління, мову, школи, газети, літературу національною мовою". Міліція не могла розігнати такі мітинги, тому що вони збиралися для вшанування засновника "країни пролетаріїв".
Польський оглядач зауважує, що радянська влада настільки боялася кримських татарів, що так ніколи і не наважилася їх реабілітувати і дозволити повернутися в Крим.
Після розпаду СРСР, коли вони змогли повернутися на вже український Крим, кримським татарам, які становлять не більше як 13% від населення, довелося протистояти агресивній, хоч і погано організованій, російській більшості. Володимир Путін, коли окупував Крим, намагався вести розмову з Мустафою Джемілевим. Обіцяв йому привілеї і високі посади. Але у відповідь почув лише, що російські солдати повинні залишити Крим, а посади "має право призначати лише наша законна влада в Києві".
Тож Путін, зрозумівши, що не схилить кримських татар на свій бік, почав репресії. Джемілева і велику кількість його соратників вигнали з Криму. Меджліс нарекли ворожою організацією. А тепер Москва намагається цілий народ силою змусити забути про злочини, які вона проти нього скоїла.
"Розмах репресій, від яких страждають кримські татари, доводить, що в Кремлі дуже високо оцінюють можливості цього невеликого народу", - йдеться в статті.
