Сьогодні, 16 листопада, під час засіданн сесії Львівської міської ради депутат Тарас Чолій обурився заграванням мера Львова Андрія Садвого з польськими шовіністами і закликав чітко сказати, чий Львів, - український чи польський, передає кореспондент Гал-інфо з сесійної зали.
«Впродовж кільканадцяти днів ми знову спостерігаємо чергове загострення польсько-українських стосунків, які з польського боку ґрунтуються на вже усталених стереотипах на кшталт «Волинської різні», «звірств» ОУН та УПА, «східних кресів» з особливим акцентом на Львові як «польське місто». Одним з яскравих індикаторів цієї ситуації є поведінка польського міністра закордонних справ Вітольда Ващиковського, який, грубо нехтуючи дипломатичним протоколом, допустив кілька резонансних заяв», - сказав Тарас Чолій.
Він нагадав, що 5 листопада 2017 року під час поїздки до Львова Вітольд Ващиковський демонстративно відмовився заходити до музею «Тюрма на Лонцького» через те, що йому не сподобалася табличка на вході, на якій поруч із радянською та нацистською згадується польська окупація у 1918 році.
«Вже після цього візиту пан Ващиковський дав кілька інтерв’ю, згідно з якими Україна «використовує» Варшаву і «не хоче діалогу». А каменем спотикання є не лише історичні питання, але й «до певної міри» освіта та повернення польській громаді в Україні костелів та парафіяльних будинків», - сказав Тарас Чолій.
Він наголосив: «На тлі таких недружніх заяв Ви, пане міський голово, разом з народним депутатом Іриною Подоляк мали у Генконсульстві Польщі закулісну зустріч з паном Ващиковським, суть якої громаді Львова, попри Ваші пояснення у Фейсбуці, залишається незрозумілою й викликає чимало питань. Чи не внаслідок цієї розмови пан Ващиковський в інтерв’ю Польському радіо висловив прикметну думку, що на «локальному рівні», тобто, в переговорах з місцевими посадовцями, «справи йдуть своїм ходом і вони вирішуються», непорозуміння розпочинаються «десь на центральному рівні».
Депутат звернувся до міського голови Львова Андрія Садового і запропонував йому відповісти на кілька запитань.
«Ми не вимагаємо від Вас особистих пояснень, ми вимагаємо від Вас як міського голови Львова дати чіткі відповіді на наступні питання і вжити усіх необхідних заходів: на яких підставах на території ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар», а саме на так званому «Цвинтарі орлят», всупереч затвердженій проектній документації та вимогам ухвал Львівської міської ради монумент 5 невідомим, що загинули на Парсенківці оздоблений мечем-щербецем? Нагадуємо, Вам, що меч-щербець є виразним імперським символом відносно історії українського народу й, вочевидь, скерований на розпалення міжнаціональної ненависті та ворожнечі. На яких підставах на «Цвинтар орлят» без погодження з Державною міжвідомчою комісією в справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни й політичних репресій та депутатів Львівської міської ради у невідомий спосіб переміщено двох кам’яних левів, які мали первісний напис «Завжди вірні тобі, Польща»? І як Ви поясните офіційне повідомлення з цього приводу Міністерства культури та національної спадщини Польщі від 17.12.2015 р.: «внаслідок багаторічних старань польській стороні вдалося здобути підтримку від влади Львова і завдяки співпраці з українською стороною левів удалося повернути на їхнє історичне місце»? Вимагаємо вчинити усіх необхідних заходів щодо самовільного порушення чинного законодавства та погоджених проектів будівельних робіт території польських поховань 1918–1919 рр. на території ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» у м. Львові», - сказав Тарас Чолій.
Він закликав Садового проявити свою державницьку позиції, особливо з огляду на те, що наступного року ми будемо святкувати сторіччя з дня Листопадового чину, створення Західноукраїнської народної республіки та Української Галицької армії.
«Виглядає на те, що тодішні супротивники українського здвигу набагато виразніше та краще присутні в сучасному образі Львова, аніж герої українських визвольних змагань. І діями, а не словами, дайте відповідь на питання «Чиє місто Львів?», - запитав Тарас Чолій.
Додамо, що Андрія Садового в цей час у сесійній залі не було.
