Лояльними до Росії європейські країни стають не завдяки гострій потребі купувати газ і нафту у агресивного сусіда, а через популістичних лідерів і обіцянки Кремля вкладати великі суми.
Такі висновки зробило ZN.UA у підсумках свого проекту "Викрадення Європи", в рамках якого були проаналізовані відносини Росії з країнами ЄС.
Здавалося б, голосніше за всіх виступати проти санкцій, які Євросоюз увів проти РФ через агресію проти України, мали б ті країни, які більше інших постраждали від них і російського "продуктового" ембарго, введеного у відповідь. Проте насправді все інакше.
Найсильніше від російського ембарго постраждали Литва, Польща та Естонія. Але саме ці країни знаходяться в авангарді жорстких опонентів Кремля. Саме вони не тільки постійно наполягали на необхідності продовження санкцій, а й неодноразово виступали за їх посилення. Вільнюс і Таллінн - одні з небагатьох, хто пропонував своїм партнерам по ЄС і НАТО надати Україні зброю.
"Вибір простий - або озброєння Україні, або перемога Росії", - говорив президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес.
Варшава пропонувала відключити Росію від міжнародної платіжної системи SWIFT і ввести ембарго на купівлю російського вугілля. А Вільнюс, незважаючи на те, що Литва втратила практично половину свого експорту в Росію і очолила список країн, найбільш постраждалих від російського ембарго, вустами свого президента Далі Грібаускайте заперечує можливість "зради" України.
"Сьогодні зрадити український народ рівносильне тому, що ми зраджуємо себе, тому що після України ми будемо наступними", - переконана Грібаускайте.
І Литва, і Естонія сильно залежать від поставок російських енергоносіїв. Тому схоже, що демонстративна лояльність до Росії не пов'язана з "енергетичним зашморгом". Це підтверджує і приклад "16-ї республіки" колишнього СРСР – Болгарії. Вона залежить від російського палива не менше і лишається однією з найбільш залежних від РФ держав Євросоюзу. Однак це не завадило Софії не тільки у жорсткій формі засуджувати дії Росії в Україні, а й "зарубати" три енергетичні проекти Москви. Широко поширене русофільство, історичні зв'язки і спільна релігія також не стали перешкодою для Софії, яка зайняла однозначну позицію щодо російсько-української війни і твердо підтримує санкції проти агресора.
Натомість лояльність до Росії демонструють Кіпр, Греція, Австрія і Італія. Однак, якщо розглянути детальніше їхні причини для лояльності до Москви, то можна помітити, що в корені лежать саме обіцянки Кремля великих фінансових вливань.
Приміром, російська сторона щедро "задобрювала" грецьких популістів, які перебувають при владі. Москва скористалася антиамериканськими і анти німецькими настроями Афін, щоб продемонструвати, що ніякої оголошеної Заходом ізоляції Кремля немає насправді.
Небажання розлучатися з тіньовими мільйонами російських багатіїв, широко поширений антиамериканізм і євроскептицизм, а також нелюбов до НАТО роблять партнером Кремля в реалізації його інтересів у Європі ще й Австрію.
Італія ж здобула славу противника санкцій проти Росії, оскільки неодноразово виступала за їхнє пом'якшення чи скасування. Причина такої позиції полягає в тому, що прем'єр-міністр країни Матео Ренці замислюючись про наступні вибори і зважаючи на досить хитку позицію свого критикованого з усіх боків уряду, намагається здобути підтримку у вітчизняного великого бізнесу.
А той багато в чому орієнтований на Росію. Крім того, досить напружені відносини Риму з Брюсселем і Берліном (у тому числі через проблему мігрантів банкрутства банків) і його бажання продемонструвати значущість власного голосу в європейському хорі, якщо вже не дісталося сольної партії, призвели до того, що питання санкцій став розмінною монетою в італійській не надто майстерній грі.
