Сьогодні могло б виповнитися 98 років Борисові Возницькому – легендарному українському культурознавцю.
«Справжньому янголу-охоронцеві української культурної спадщини. Людині, яка нагадала нам і всьому світові, хто такий Іван Георгій Пінзель. Дякуємо Борису Григоровичу за те, що врятував для майбутніх поколінь українців десятки тисяч творів мистецтва, за збережені замки, за музеї, які створили завдяки йому», – відзначив про видатного мистецтвознавця начальник Львівської ОВА Максим Козицький.
Возницький Борис Григорович – народився 16 квітня 1926 року у селі Ульбарів (Нагірне) Дубенського району Рівненської області. Український мистецтвознавець, директор Львівської галереї мистецтв, академік Української академії мистецтв, Герой України, кавалер ордена «За заслуги» II ступеня, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM), доктор honoris causa. Почесний громадянин Львова, Винник, Дубна та Буського району
«Понад пів століття він присвятив порятунку, охороні та збереженню пам’яток культури і мистецтва. За час його керівництва було врятовано тисячі творів сакрального мистецтва, а Галерея стала одним із найбільших художніх музеїв України», – згадують у Львівській національній галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького.
Як зазначають працівники галереї мистецтв, Борис Григорович мав багато нагород і відзнак, але з найбільшою гордістю носив Орден Держави звання «Герой України» за визначний внесок у національне відродження.
«Дорогий тату! ... У Дубенському замку відкриється виставка, присвячена тобі з власного архіву. Саме тут, на твоїй рідній землі, де ти десятилітнім хлопчиком бігав до замку шукати підземний хід. А коли почав створюватися музей, щороку приїздив на могили батьків і завжди заходив у замок. Тебе вже там чекали, чекали порад, знали, що своїм авторитетом ти вибореш необхідне та важливе. Тепер в цій чудовій пам'ятці архітектури, у музеї, буде кімната Бориса Возницького», – написала донька Бориса Возницького Лариса Возницька-Разінкова.
«Кожен з нас, хто знав цього Пінзеля українського післявоєнного відродження – надзвичайно працьовитого і щирого патріота, зберіг у своєму серці "свого Возницького" таким, яким його запам’ятав», – пише Голова Археологічної комісії Наукового товариства імені Шевченка у Європі Микола Бандрівський.
