Кожен сам ставить розділові знаки в цьому реченні, якщо воно стосується насилля.
За даними Всесвітньої організaції охорони здоров’я, кожна шоста жінка зазнає нaсильства в сім’ї. Відповідно до цих же дaних, проблема є більш гострою для економічно слабо розвинених країн, при цьому жінки в цих країнах із більшою вірогідністю визнають таке насильство над собою виправданим. Близько 62% убивств жінок у США було вчинено їхніми чоловіками, а в Перу 70% усіх зареєстрованих злочинів становить фізичне насильство в сім’ї.
Організація економічного співробітництва та розвитку оприлюднила дані за минулий рік, де вказано, що законодавство жодної з країн світу не захищає повністю жінок від домашнього насильства, а в деяких державах це взагалі не є злочином, приміром у Росії. Хоча найбільш врегульованим з точки зору захисту від різних форм домашнього насильства вважається законодавство Австрії, Греції, Ірландії та Португалії. Щорічно в Україні гинуть 600 жінок від домaшнього насильства. Для порівняння, середньорічнa кількість жіночих смертей внаслідок військових дій – 174.
У Луцьку компанія активістів провела соціальний експеримент. За сценарієм, молода пара публічно виясняє стосунки: чоловік привселюдно кричить на жінку, дає ляпаси. Ситуація класична і до болі знайома організаторці експерименту Дарина Сасюк, яка не з чуток знає, що таке бути жертвою насилля.
«Ми знімали близько двох годин, змінили кілька локацій, але результати невтішні. Згеагувало лише шестеро людей, попри те, що були сценки, коли хлопець тягав за волосся дівчину, принижував привеслюдно волав на неї.
Ми питали людей, чому вони байдужі. Вони думали, що знімають відео для Тік-Ток, казали нехай молоді люди самі розбираються і хай ідуть десь за куток, бо тут діти», - каже Дарина Сасюк.
Та додає, що й надалі буде організовувати такі заходи, аби мотивувати жінок на боротьбу із насиллям.
Домашнє насильство – це щоденний злочин, каже національний експерт з протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству Віктор Вальчук.
«Висвітлення проблеми домашнього насилля над жінками - це частина комплексу інформаційно-просвітницької діяльності. Не було ще жодного дня, коли б до поліції не надходили виклики на цю тему.
Українці бачать таку модель поведінки ще з дитинства. Для дітей нецензурна лексика та крик – нормальне явище. У кожній сім’ї бувають сварки. Але від сімейної сварки до домашнього насильства пів кроку. Найбільше від домашнього насилля страждають діти, тоді жінки і тоді чоловіки. Зі ста звернень: 92 – жінки, 8 – чоловіки. Із цих чоловіків двоє страждають від кривдника жінки, а шестеро – від дорослих дітей.
В цілому жінки терплять над собою насильство, бо колись вони вже викликали правоохоронців, аби захиститися, а ті – не відреагували, не захистили. Тому жінки зневірилися. Поліція – ключова фігура, від якої залежить подальший розвиток подій. У цій ситуації треба діяти твердо. Викликати поліцію і, окрім пояснення ситуації, наполягати на заяві, на винесенні термінового заборонного припису. Він передбачає три зобов’язання обмеження щодо кривдника, не лише, щоб поліція написала заборону контактувати, а й вилучення з помешкання і заборона на вхід у це помешкання. На жаль, у нас в Луцьку є лише один центр для постраждалих від насилля. А що робити людям у Любешові чи, приміром, у Локачах, у селах? Є механізм, який реально працює. Це терміновий заборонний припис, який виписує поліція – вилучає кривдника терміном до 10 днів. А є ще обмежувальний припис, який видає суд від місяця до шести можна вилучити кривдника з дому і з правом продовження ще до 6 місяців. При цьому, право власності не порушується», - коментує Віктор Вальчук.
Та додає, що визнати проблему та набратися мужності – уже половина вирішення проблеми.
