22 лютого 1836 року на Івано-Франківщині у родині дяка народився Порфирій Бажанський, священик УГКЦ, композитор, фольклорист. Потрапив до Книги рекордів України за записані протягом життя понад 4 тис. українських народних мелодій.
Змалку батько прилучив сина до церковного співу, навчив його нотної грамоти. Рано втративши батьків, Порфирій Бажанський деякий час жив у старшої сестри.
У 16 років він склав іспити на народного вчителя і почав працювати в с.Лючі Косівського району. Через рік пішов на навчання до Бучацькій гімназії. Там став одним з кращих учнів. Потому продовжив навчання у Станіславській гімназії, де опанував скрипку, гітару та флейту.
Тут він познайомився з Ізидором Воробкевичем – фахівцем із хорового мистецтва, який викладав гармонію. Бажанський брав участь в учнівських музичних гуртках, співав у хорі, на різних вечірках і весіллях. 1865-го закінчив Львівську духовну семінарію.
Під час навчання в семінарії з’явилися перші музичні композиції Бажанського – чоловічий хор «Прожий милі життя хвилі» на власний текст, «Серенада» для чоловічого хору і оркестру, «Іже херувими» на 4 голоси, підручник «Школа ірмологійного пінія». Водночас із навчанням він викладав у Ставропігійській бурсі та був диригентом хору. По завершенні навчання служив парохом.
В особистому житті о. Бажанський пережив втрату дружини, яка померла від тифу. Дворічну донечку Ольгу-Олександру йому доводилося піднімати самотужки. Згодом Олеся Бажанська (в заміжжі Озаркевич) стане відомою громадською діячкою, однією із засновниць товариства «Боян» у Львові, відомою поетесою.
Помер Порфирій Бажанський 29 грудня 1920 року і похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Підготувала Наталя Слобожаніна, УІНП.
