Журналісти Гал-інфо поспілкувались з артисткою-дресувальницею Лілією Джосан, яка бере участь в даній виставі зі своїми підопічними зебрами.
Лілія розповіла, що народилась в Слов'янську, Донецької області. Змалку марила кіньми. Пригадує, як в дитинстві батьки завжди водили її в парк на каруселі-атракціони, де завжди каталась на конях. І хоча в сім'ї ніхто не займався кіньми, вона своє життя пов'язала саме з ними.
“Займалась в секціях, в кінно-спортивних школах, на Іподромі під Полтавою займалась, а потім прийшла в цирк. Перша моя робота була в Харківському державному цирку, звідки я й почала свою циркову кар'єру”, - пригадує Лілія.
“Мій перший кінь, який дістався мені в цирку, його звали Дон. Він був на 95 % виснажений, майже був неживий. Мені сказали: якщо я його виходжу, він і буде моїм. А я зможу з ним працювати. Я його виходила. Так і стала артисткою. Потім у мене були й інші коні, був ослик, а зараз зебри”, - розповіла Лілія Джосан.
Вона зазначає, що кожна тварина з якою їй доводилось працювати — це індивід, який мав свій характер, свої недоліки та переваги. І вона любила всіх своїх підопічних.
Як розповіла дресувальниця, питання дресури тварин — вища школа спілкування між людьми та тваринами. Зазвичай в цирк беруть маленьких тварин і дресувальник практично 24 години на добу перебуває з нею та спілкується. Спостерігає, вивчає, знаходить контакт.
Циркові дресувальники зовсім інші люди, ніж звичайні. Вони бачать, як тварина себе поводить, чому надає перевагу, який трюк їй подобається. Саме тоді, коли ти знаходиш спільну мову з твариною, коли вона тобі починає довіряти, саме тоді вона може піти за тобою всюди й буде віддавати свої знання та вміння.
“Тварини, як і люди досить різні. Одні можуть відкрито виражати свої почуття та переживання, інші більш приховано. Але вони все знають та відчувають” - зазначила Лілія в розмові.
Вона також розповіла, що разом зі своїми зебрами потрапила в російську окупацію.
“24 лютого ми були під Києвом. Потрапили в окупацію в районі Бучі. Два місяці не було ні світла, ні жодного зв’язку. Ходили косили сухостій, щоб хоч якось прогодувати зебр. Біля нас проходили російські танки, стріляли, літали.
Лише приблизно першого квітня трохи почав з’являтись якийсь зв'язок. Згодом, десь в середині літа, вдалось евакуюватись з тваринами до львівського цирку, куди нас покликали.
Мої зебри пережили й салюти, й вибухи. Вони підуть за мною всюди”, - поділилась спогадами Лілія.
Новорічна програма триватиме у львівському цирку до 29 січня.
