Тарас Панат здав ЗНО в 62 роки, закінчив УКУ і поступив в семінарію, коли йому було 66.
Про довгий шлях до священства, який триває від дитинства до нині, диякон розповів в програмі "Добра Розмова" на Живе телебачення, повідомляє УКУ.
«Саме в часі навчання були моменти, коли здавалося ― як можна це все винести: ось твої однолітки, сидять грають в шахи, відпочивають, а тобі треба писати роботи, курсові, складати екзамени. Ну думаю все ― треба відмовитися від цього задуму вчитись, або взяти академку.
І коли це питання гостро постало, моя душа почала плакати, ніби я втрачаю щось дуже дороге мені, якщо я відмовлюсь.
Я отримав, дуже потужну підтримку в цей момент в деканаті факультету, коли священники сказали: "Якби вам все було гладко на дорозі: без ударів і труднощів, то варто задуматись, чи доброю дорогою ви йдете, а якщо вони є ці труднощі, то хтось прагне, аби ви зійшли й тому бʼє", ― я не зійшов!», ― розповідає Тарас Панат.
8 січня в соборі св. Юрія у Львові п. Тарас отримав дияконські свячення. Під час його свячення владика Володимир сказав: «В Бога ніколи, нічого не запізно».― Аби поступити на богословські студії мені треба було здавати ЗНО, в 62 роки, між іншим. Коли я увійшов в приміщення, де здавали ЗНО, за мною побігла охорона з питанням "куди ви". Але наскільки важлива підтримка людиною людини, бо після такого питання, я впав духом і голова комісії, побачивши мене, сказав, що я молодець і це допомогло мені, настрій піднявся і мені вдалось.
― Коли я вступив на Філософсько-богословський факультет УКУ, мені довелося вести життя студента: робити домашні завдання, вчитися, але ж в мене є обовʼязки перед дітьми, перед дружино, перед внуками, складно було все поєднувати, але можливо.
― Ще на початку першого року навчання я працював у своєму інституті. Але я зрозумів, що треба обирати не можливо йти у двох напрямках. Тож я звільнився з інституту і влаштувався до університетського храму Софії Премудрості Божої паламарем ― так у мене до обіду було навчання, а після обіду робота.
Послухати розмову з Тарасом Панатом можна тут
