Із середини липня працівники Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» мають намір почати організовувати перші екскурсії на територію заповідника. Про це в коментарі Гал-інфо розповів директор Історико-культурний заповідник «Давній Пліснеськ» Володимир Шелеп.
Перші екскурсії планують організувати для апробації.
Як зазначив Володимир Шелеп, дирекція хоче, аби заповідник почав заробляти на себе. Завдяки цьому з’явиться можливість для подальшого розвитку та втілення в життя багатьох проектів.
Варто додати, що відомий львівський археолог, багаторічний керівник археологічної експедиції у Пліснеську, директор інституту археології ЛНУ імені І.Франка Михайло Филипчук (19 грудня 1955 – 31 липня 2016) мав намір створити своєрідні макети вуличок з будинками та господарськими спорудами, валів та оборонних мурів. Для точного їх відтворення археологи мають достатню кількість віднайдених матеріалів.
Таку ідею не відкидає і Володимир Шелеп: «Це досить просто. Навіть силами самих працівників заповіднику можна відбудувати за місяць одну-дві хатини. Але щоб нам це зробити, то потрібно два роки їздити до Києва та збирати дозволи, погоджувати проекти. Таке законодавство. Виготовлення такої хатини власними силами обійдеться орієнтовно у 15 тис. грн, але якщо робити повноцінний проект і збирати погодження, то одне житло коштуватиме більш як у 100 тис грн».
Довідка.
Пліснеське городище – унікальна пам’ятка ранньосередньовічної доби досліджується близько 200 років. За цей час на його території та в околицях проведено масштабні пошукові роботи. Однак через суб’єктивні та об’єктивні обставини, переважна частина матеріалів і польової документації втрачена.
Городище Пліснеськ - це залишки слов’янського та давньоукраїнського міста, яке згадується двічі у літописах під 1188 і 1232 рр. (Плъснськ, Пльеснеск, Преснеск) і в «Слові о полку Ігоревім».
В літописі під 1188 р. говориться про те, що волинський князь Роман Мстиславич відіслав до Пліснеська військо, щоби вигнати звідти галицьких бояр та їх союзників – угорських феодалів.
Другий запис під 1232/33 р. сповіщає про похід на Пліснеськ князів Данила Галицького та Олександра Белзського, про їхню перемогу над пліснеськими боярами Арбузовичами, які не хотіли визнавати їхню владу над собою. Князі взяли в Пліснеську велику здобич і повернулися до Володимира-Волинського.
Нагромаджений у процесі польових досліджень обширний матеріал дозволив виділити та окремішньо простудіювати різні складові Пліснеського археологічного комплексу. Так, базовими пам’ятками слов’янського, давньоруського та пізньосередньовічного періодів тут виступають:
давньослов’янський культовий центр кін. VІІ–Х ст. (ур. «Оленин Парк»);
Слов’янське городище ІХ–Х ст. (ур. «Побіч», «Поділ», «Кецарки», «Оленин Парк», «Замчисько», «Високе городиско», «Поруби»);
Давньоруське городище ХІІ–ХІІІ ст. (літописний Пліснеськ), (ур. «Оленин Парк», «Замчисько»);
Курганний могильник ХІ – поч. ХІІ ст. (ур. «Поруби»);
Підгорецький («здавна іменований Пліснеський») монастир ХІІ–ХVІІІ ст. (ур. «Оленин Парк» та «Високе городиско»).
Практично усі пам’ятки, які хронологічно пізніші від культового місця, знаходяться в межах укріпленої території слов’янського городища ІХ–Х ст. (близько 450 га).
