У Празі на вулиці Українська сьогодні, 5 листопада, відбулося відкриття мосту і пам’ятної таблички на честь українського політв’язня Василя Макуха, який 50 років тому у Києві вчинив акт самоспалення на знак протесту проти окупації Чехословаччини радянськими військами. Про це йдеться у повідомленні Українського інституту національної пам'яті.
Рішення назвати пішохідний міст через річку Ботіч у районі Вршовіце іменем Макуха схвалила міська рада Праги у травні 2018 року, повідомив український посол у Чехії Євген Перебийніс у Facebook.
Участь у події взяли сенаторка Рената Хмелова, майбутня голова району Прага 10, перша заступниця адміністрації району від Партії піратів Яна Комрскова, директор Інституту з досліджень тоталітарних режимів Зденєк Газдра, співробітник Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд, активісти, які багато років тому розпочали процес присвоєння одному з об'єктів імені Макуха, – україністка Ріта Кіндлерова, Богдан Райчинець та інші.
Після урочистого відкриття пам’ятної таблички на містку пролунали український і чеський гімни.
«Комуністична влада дуже довго замовчувала цей вчинок, вона боялася таких імен, як Макух, Палах, тому що знала, що своїми «живими факелами» вони можуть розбудити суспільство. Українці намагалися підтримувати чехословаків у важкі часи, а зараз Чехія віддячила нам, і за це я хочу подякувати!» – сказав у своїй промові посол України Євген Перебийніс.
[[298197]]
Директор Інституту тоталітарних режимів Чехії Зденєк Газтра зазначив, що «сьогоднішній день відкрив міст між Прагою та Києвом, міст, який має з'єднувати минуле з сучасністю та нагадувати про демократичні цінності, які в Україні і Чехословаччині завжди були на першому місці».
5 листопада 1968 року Макух на Хрещатику в Києві вчинив акт самоспалення, вигукуючи «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!», «Геть з окупованої Чехословаччини!».
Своїм вчинком чоловік намагався привернути увагу до ситуації в Україні та агресії СРСР у тодішній Чехословаччині.
Це був перший у новітній історії Європи акт самопожертви проти національного гноблення. Такий шлях мученицького протесту згодом обрали: Ян Палах у Чехословаччині, Ілля Ріпс у Латвії, Ромас Каланта у Литві, кримський татарин Муса Мамут. Подвиг Василя Макуха повторив Олекса Гірник. 21 січня 1978-го, у 60-ту річницю проголошення УНР, він спалив себе на Чернечій горі в Каневі на могилі Тараса Шевченка в ім’я захисту української мови.
Василь Макух народився 14 листопада 1927-го в селі Карів на Львівщині. Вступив до лав УПА, у військовій розвідці якої діяв під псевдо «Микола». 1946-го його захопили енкаведисти. Засуджений на 10 років каторжних робіт у Сибіру. 1955-го його звільнили з ув’язнення і вислали на спецпоселення. Там він познайомився з Лідією Запарою – засудженою за перебування на примусових роботах у Німеччині. Одружившись, молодята переїхали до Дніпропетровська – звідти родом Лідія. Повертатися в Західну Україну Макуху було заборонено.
Похований у Дніпрі.
Минулого року 26 січня у Києві на Хрещатику на будинку, поруч з яким Василь Макух вчинив самоспалення, встановили меморіальну табличку. Також про долю Василя Макуха розповідає і виставка Українського інституту національної пам’яті «За нашу і вашу свободу», присвячена 50-річчю придушення радянськими танками «Празької весни».
За матеріалами Посольства та Радіо Свобода
