В Стратегії національної безпеки України, ухваленій в травні цього року, 19 разів згадано Північноатлантичний Альянс, проте остаточна мета – вступ до НАТО – не артикульована. З точки зору професора Ужгородського національного університету (до 2014 року – Донецького національного університету) Ігоря Тодорова, це є помилкою. Таку думку він висловив під час міжнародної конференції, присвяченої імплементації стандартів НАТО в Україні. Конференція розпочала роботу сьогодні, 23 вересня, у Львові.
Професор виступив з доповіддю на тему «Взаємини України із НАТО в контексті Стратегії національної безпеки». Він нагадав, що перша редакція Стратегії національної безпеки, затверджена в лютому 2007 року за президента В. Ющенка, чітко визначала мету приєднання до Організації Північноатлантичного договору. Відповідно до курсу на «позаблоковість», який оголосив президент В. Янукович, в другій редакції Стратегії, ухваленій в червні 2012 року, мета вступу до НАТО була викреслена.
26 травня 2015 року було ухвалено третю редакцію Стратегії, підготовлену в умовах російської збройної агресії проти нашої держави. Втім, остаточна мета – вступ до НАТО – не була в ній артикульована. Серед основних цілей Стратегії – мінімізація загроз державному суверенітету та створення умов для відновлення територіальної цілісності України в межах міжнародно-визнаного державного кордону. Окремий параграф присвячено особливому партнерству з НАТО на основі Хартії про особливе партнерство. В Стратегії вказано, що Україна має довгострокову мету «приєднання до загальноєвропейської системи безпеки, основу якої складає НАТО», тому «поглиблюватиме співробітництво з Альянсом з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації».
На думку професора Тодорова, мета досягнення критеріїв НАТО й мета вступу до НАТО – це не одне й те саме. Він висловив переконання, що за умов російської агресії Україні варто було чітко зафіксувати недвозначну мету вступу до НАТО. Обтічні формулювання, що мають на меті заспокоїти Росію й не провокувати її на ще більш агресивні дії, позбавлені сенсу, оскільки Росія так чи інакше ставила собі на меті обмеження українського суверенітету аж до знищення української державності. Аналогічним чином, така двояка позиція спрощує аргументацію тим членам Альянсу, які на даний момент не готові відкрити Україні двері до Союзу: якщо Україна й сама не прагне, то й ми не наполягаємо.
«Нам варто було би чітко зафіксувати в Стратегії національної безпеки свою кінцеву мету – вступ до Альянсу», – резюмував Ігор Тодоров.
