Європейська публіка називала киянина Сержа Лифара “богом танцю”, його ідеї приголомшували і в результаті відродили занепалий французький балет. Одинадцять його вихованців стали знаменитими європейськими зірками. Його близькими друзями були Пабло Пікассо та Коко Шанель.
При цьому він до кінця життя підкреслював своє українське походження, заповівши написати на своїй могилі “Серж Лифар із Києва”.
Українець у 24 роки очолив балетну групу паризької Гранд-Опери. Це він наполіг, аби світло в залі під час балету вимикали, так глядачі були змушені дивитись на танцюристів, а не на вбрання чи прикраси гостей. Танцюристки мали виступати лише в пуантах.
Лифар заявив, що в балеті головним є не музика чи декорації, а - танець. І розробив постановку “Ікар”, яку супроводжував лише ритм ударних інструментів. Публіка назвала виставу - магією.
Однак початок історії видатного танцюриста нічим не вказував на майбутній успіх: вчителька танців відмовилась приймати 16-річного Сержа, посилаючись на відсутність хисту до танцю.
Як Лифар дійшов до тріумфу, за що його засудили до смертної кари і чому його наміри провести виставу на рідній землі не змогли втілитись читайте у статті Тетяни Кузьмінчук у №6 журналу Локальна історія: http://bit.ly/2J9wh46
