Архівний документ опублікував на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook синкел у справах монашества у Львівській архієпархії УГКЦ Юстин Бойко.
Працюючи у Центральному Державному Історичному Архіві у Львові з фондом рукописів однієї з найбільш довірених осіб митрополита Андрея, відомого політичного та громадського діяча, мецената о. Тита Войнаровського, натрапив на дуже цікавий документ. Є ним лист відомого юриста, судового радника, громадського і політичного діяча на Буковині, посла Буковинського сейму Іллі фон Семака (чи як його називали друзі Ілька Семака) від 4 грудня 1913 року до вищезгаданого о. Тита Войнаровського. Знаходиться він у фонді № 682, опис 1, справа 178, сторінки 40-43.
Головною темою листа є прохання пана посла до о. Тита, щоб той віднайшов у своєму архіві та переслав йому зворотньо документи, які торкають однієї спільної справи, про яку Ілько Семака просив особистої інтервенції митрополита Андрея.
Мова йде про церкву, яка за твердженням посла, була збудована головно за кошт внесків українців греко-католиків, але провід над якою згодом цілковито обійняло духовенство римо-католицької церкви. Оскільки, як виникає з листа, згадана церква з самих початків була задумана як спільний храм для вірних двох обрядів, залізничники не бажали миритися з таким станом речей, який склався пізніше. Саме тому вони вирішили через посла звернутися перш за все особисто до митрополита Андрея, щоб той допоміг їм вирішити спірне питання з римо-католицьким духовенством.
Ілько Семака радо погодився бути посередником у даному питанні, оскільки був особисто знайомий з митрополитом Андреєм і його довіреними особами. Не маючи змоги особисто прибути до Львова, він пересилає листовно прохання залізничників до митрополита через о. Тита Войнаровського, залучаючи до справи відповідні доказові документи, які засвідчували фінансову участь українських греко-католиків у побудові церкви.
З контексту листа можна зрозуміти, що митрополит Андрей, проаналізувавши переслану йому документацію, порадив залізничникам звернутися до цивільного суду, який би остаточно розставив все на свої місця. Але, з-за якихось ближче невідомих нам обставин, цей процес затягнувся, оскільки, як згадує Ілля Семака вже на початку листа, від часу його першого звернення до митрополита минуло два чи три роки.
Так ось, у листі, про який веду мову, пан посол, звертається з проханням до о. Тита віднайти у архіві переслані ним раніше документи і переслати його зворотно, оскільки залізничники все ж таки вирішили відстояти своє право в цивільному суді молитися у власному обряді у збудованому ними храмі.
На жаль, у фонді не збереглося інших документів, які б пролили світло на подальшу історію з цим храмом у Чернівцях. Але, він є дуже промовистим свідченням того, яким великим авторитетом вже на той час, тобто 14 років після єпископської хіротонії, втішався митрополит Андрей на Буковині, мимо того, що ця територія на той час належала до Станіславівської єпархії.
Про яку ж церкву йде мова у листі посла Семака до о. Тита Войнаровського і чи існує вона сьогодні ? Як мені вдалося довідатися, мова йде про церкву Різдва Пресвятої Богородиці та св. Антонія, яка на даний час є знаною у Чернівцях як «Церква на Капеланській».
Колись навіть вулиця, де знаходилася ця церква, називалася Залізничною (або за тодішнім місцевим правописом «Желізничою»). На це вказує Подячна грамота владики Григорія Хомишина від 9 березня 1922 року видана старшому братові церковного уряду Іванові Цішковському за те, що він пожертвував гроші на інсталяцію електричного світла до церкви, яка мала статус каплиці.
Можливо хтось з дослідників зацікавиться віднайденим документом. Саме тому вирішив його опублікувати разом з відчитаним текстом для широкого загалу. Оригінальний правопис зберігається.
Користаючи з нагоди, висловлюю велику подяку працівникам Центрального Державного Історичного Архіву у Львові за можливість працювати з фондами.
«ПОСОЛ ІЛІЯ СЕМАКА
Чернівцї, Ул. Піцелього 6.
Чернівці дня
4/XII 1913
Впр. [Високопреподобний – ред.] Отче Добродію!
Перед двома чи трьома роками звертав я ся до Вас з просьбою о ласкаву інтервенцию в впр. [високо преподобного – ред.] о. Митрополіти ґр. [Шиптицкого] в справі залізничної Каплиці в Чернівцях.
О сю каплицю побудовану головно з руских [так на той час називали українців – ред.] датків проводять рускі залізничники спір із Католицьким пралатом.
Просьбу руских зелізничників вручив я з дотичними залучниками Вам для ласкавої інформациї в разі інтервенциї в впр. о. Митрополіти.
Оскілько собі пригадую впр. Отець Добродій переказували мені, що згадану справу може тілько розв’язати один суд.
Тепер інтересовані зелізничники задумують завізвати своїх противників до суду і жадають від мене просьби та дотичних залучників.
Тому прошу Вас будьте так ласкаві відшукати вручені Вам згадане поданє та надіслати єго з залучниками на мою адресу якнайскорше.
З глубоким (…)
Ваш
посол Семака
...
Копію грамоти і стару фотографію каплиці (церкви) взято з інтернет-сайту Чернівецької єпархії УГКЦ.
Юстин Бойко, синкел у справах монашества у Львівській архієпархії УГКЦ.
