Слухай онлайн
Культура

В театрі ім.Марії Заньковецької списали ще одну виставу Федора Стригуна

Як повідомив на своїй Facebook-сторінці один з виконавців головних ролей Олександр Норчук, виставу "Украдене щаастя" списали з репертуару театру ім.Марії Заньковецької.

"Важко пояснити що саме відчуває актор, коли списують виставу, вбивають одну з улюблених робіт і ролей...А скільки коштує акторові здоров'я і психіки створити РОЛЬ...Це як зрубати дерево, живе дерево...Хазяйнуйте дроворуби...Прощавай Іване Яковичу, прощавай Украдене щастя...", - зазначив Олександр Норчук.

Фрагмент вистави «Украдене щастя»: Анна – Альбіна Сотникова, Михайло – Олександр Норчук.

Нагадаємо, прем'єра драми "Украдене щастя" відбулась 29 Жовтня 2016 року, режисер-постановник - Федір Стригун народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Довідка з сайту театру:

«Хто у кого вкрав щастя?» – питання навчальної програми до найрепертуарнішого твору Івана Франка. Замислившись над цим, навіть непрофесійні критики знайдуть декілька відповідей – брати, які віддали Анну за нелюба, Микола Задорожній, що став перепоною на шляху у закоханих, Михайло Гурман, увірвавшись у розмірене життя подружжя, та і сама Анна, яка так і не вгамувала своє серце. Театр, як організм спресованої критичної думки, вбачає в «Украденому щасті» привід для серйознішої розмови.

Заньківчани зверталися до драми Франка щонайменше 4 рази (за останніми дослідженнями 5) – у 1922, 1923, 1940, 1949, 1976 роках.

З тих крихт газетних відгуків про перші постановки «Щастя» театром імені Марії Заньковецької є очевидною вага акторського ансамблю у його успіху (що є зрозумілим, адже цей  театр є від зародків – від традиції театру корифеїв – акторським). Варвара Любарт, актриса з магічною аурою була осердям вистави, проживала дівоче горе від життя з чужою людиною, звикання до неї й злам, коли почуття любові перевершило закони моралі – й у постановці Олександра Корольчука 1922 року, й у наступних редакціях Бориса Романицького, де сам режисер – видатний актор, улюблений учень та партнер Марії Заньковецької – виконував роль Миколи Задорожного, а красеня-коханця Михайла Гурмана грав також корифей-заньківчанин Василь Яременко.

Фрагмент вистави «Украдене щастя»: Анна – Альбіна Сотникова, Михайло – Олександр Норчук, Микола – Ярослав Кіргач.

Поставлена як психологічна драма, вистава була максимально наближеною до твору Франка навіть відтворенням авторських ремарок, говорила з тодішнім глядачем, який будував комуністичне суспільство, мовою «соціально-проблематичною», актори додавали барв злободенній проблематиці.

Новопрочитанням драми вважають постановку 1976 року одного з кращих українських режисерів другої половини ХХ століття Сергія Данченка. Вікова різниця між Миколою і Михайлом, на якій робили акцент постановники до Данченка, відсутня. Микола молодий й гарний, тому конфлікт переходить у площину різних поглядів на світ. Додамо ще зірковий склад виконавців: Богдан Ступка, Федір Стригун, Таїсія Литвиненко, змістовно та емоційно насичену сценографію Мирона Кипріяна, який переніс події з Гуцульщини (як це робили до нього) на Бойківщину, аргументуючи це тим, що бойки за темпераментом стриманіші й тому Микола рубає сокирою Михайла лише у кінці вистави й терпляче зносить зраду жінки  у своїй же ж хаті. Вистава мала непересічний успіх, Сергій Данченко навіть спробував її повторити після переїзду в Києві.

Федір Стригун (Михайло Гурман у виставі 1976 року) повернувся до «Украденого щастя» у якості режисера – ставить про шалену пристрасть, яка ламає стіни. Тож невдовзі матимемо іншу відповідь Заньківчан  на запитання: «Хто у кого вкрав щастя?»

Читайте також:

Олександр Норчук: Військовий? Медик? Ні, Актор!

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ