До 50-річчя від народження Василя Сліпака у Львівському історичному музеї презентували виставку “Недоспівана пісня”.
Василь Сліпак загинув 29 червня 2016 року поблизу смт Луганське, проте пам’ять про нього як про талановиту та багатогранну особистість, людину чину живе досі.
Виставка є найбільшою меморіальною колекцією фондової збірки музею та налічує близько 300 одиниць артефактів. Вона відтворює життя Василя Сліпака від народження до останніх хвилин життя, від бирки з пологового будинку до бойового ножа з гравіювання, який він використовував під час воєнних дій на сході України.
Проте як зауважив директор музею Роман Чмелик, ця виставка - не про предмети, а про пам’ять.
“Багато з нас мають особистісні втрати за час війни, і ми знаємо, як це боляче, і це неможливо пережити. Але саме в таких виставках ми говоримо про те, що життя триває, що ця жертва не була марною. Зрештою, як і в християнській вірі, принесена жертва дарує життя. Це не крапка, це багато крапок, і за тими жертвами хтось отримує нові шанси, нові можливості. От саме ці ідеї є в основі цієї виставки,” - додав пан Роман.
Василь Сліпак мав унікальний голос, був вихованцем Львівської Національної академічної чоловічої хорової капели “Дударик”, мріяв про це і став солістом Паризької національної опери. Сам він про свій талант висловився так: “Ніколи раніше не думав, що стану співаком. Все вийшло якось само по собі. Мабуть, було від народження запрограмовано. Бог дав голос. А тепер мушу Господа прославляти тим голосом. Разом з тим і віра закладена в мені з дитинства. Той звʼязок, який я відчуваю з Богом, словами не поясниш. Але без нього мистецтво, яке доносить виконавець, видається неповним…”.
Коли почався Євромайдан, Василь організовував благодійні акції у Франції, збирав гуманітарну допомогу. Але цього йому було замало, і він вирішив змінити комфортне ліжко на бліндаж, бо хоче бути на сході України, де пишеться історія. Загинув у 2016 році від кулі російського снайпера.
“Василь Сліпак - це унікальна постать. Я займаюсь цією темою вже 8 рік і не перестаю дивуватись, наскільки людина була багатогранна, цікава, професійна у всьому, вона завжди повинна залишатись у нашій пам’яті. Ми говоримо завжди, що герої не помирають, але я думаю, що герої якраз помирають, але вони живуть, поки ми про них пам’ятаємо,” - поділилась кураторка виставки, провідна наукова співробітниця Львівського історичного музею Ольга Руденко.
Окрім речей Василя Сліпака, на виставці представлені роботи українських художників Олега Шупляка, Івана Притули та Олени Гладкової, а також малюнки французької художниці Дельфіни Пресле, якими проілюстрована серія статей про Василя у швейцарському журналі «Heidi.news».
Довідка
Василь Сліпак (20.12.1974—29.06.2016) — львів’янин, вихованець Львівської Національної академічної чоловічої хорової капели “Дударик”, соліст Паризької національної опери, учасник Революції Гідності, волонтер, доброволець ДУК “Правий Сектор”, Герой України (посмертно), кавалер ордена “За мужність” I ступеня.
Василь Сліпак із дитинства захоплювався музикою, хоча виріс у сім'ї, де батьки мали технічні професії. Перший професійний досвід здобув у Львівському дитячому хорі “Дударик”.
У 1997 році він став солістом Паризької національної опери. Василь провів успішні сольні гастролі Європою та отримав нагороду найкращого виконавця на Оперному конкурсі Armel та фестивалі в місті Сеґед (Угорщина) за виконання “Пісні Тореадора” з опери “Кармен”.
Під час Революції Гідності 2013 року він став лідером волонтерського руху у Франції, організовуючи заходи на підтримку активістів Майдану та їхніх дітей, збирав фінансову та гуманітарну допомогу.
У 2014 році він повернувся до України й брав участь у антитерористичній операції на сході України. Василь воював у гарячих точках, таких як Піски, Донецький аеропорт та Авдіївка. Його позивний “Міф” був відсилкою до улюбленої арії Мефістофеля з опери “Фауст”.
Після війни Василь планував продовжити кар’єру в Парижі, але 29 червня 2016 року в бою був убитий російським снайпером поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецької обл.).
Вікторія Тимофій
