З нагоди Дня державного прапора України колекцію документів про те, як радянські спецслужби переслідували українців за синьо-жовтий прапор, публікують Центр досліджень визвольного руху та Архів СБУ
Колекція, викладена он-лайн в Електронному архіві українського визвольного руху, містить 20 документів, що зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ. Це – повідомлення КҐБ та МВС УРСР за 1953 – 1984 роки. Тоді “органи” старанно фіксували акції із залученням українського національного прапора.
Синьо-жовтий стяг, який зараз є Державним прапором України, вперше отримав такий статус 1918 року в Українській Народній Республіці. У часи Другої світової війни та повоєнний період під синьо-жовтим національним прапором боролася Українська повстанська армія.
Згодом боротьба за самостійність України набула форми ненасильницького спротиву. Український національний прапор надалі залишався одним із символів антирадянського опору. Просте вивішування цього стягу вже саме по собі було серйозною націоналістичною антирадянською акцією в ті часи. Саме тому КҐБ гостро реагував та нещадно придушував всі випадки появи синьо-жовтого стягу на території Радянської України.
Такі акції в повідомленнях органів держбезпеки йшли під рубрикою «Націоналістичні прояви». Наприклад, в інформаційному повідомленні від 9 січня 1984 р. Голова КҐБ УРСР С. Муха повідомляв, що «7 лютого 1984 р. біля 09 годин в с. Давидів Пустомитівського району [Львівської області] на вхідними дверима поштового відділення виявлено вставленим у древкотримач (прикріплений до стіни на висоті 2 м) жовто-блакитний прапор розміром 40х41 см із зображенням тризуба. […] Здійснювані УКГБ розшукові заходи КГБ УРСР взяті на контроль».
Як зазначив Андрій Когут, директор Архіву СБУ, “важливим свідченням є те, що національний прапор під більшовицькою окупацію вивішували не лише на заході, але й у Києві та на сході України. Синьо-жовтий прапор був символом, що єднав борців з режимом по всій країні і документи КҐБ це яскраво ілюструють”.
Наприклад у спецповідомленні КҐБ від 31 грудня 1967 року читаємо:
«30 грудня 1967 року о 8 годині 30 хвилин у місті Дніпропетровську на проспекті Карла Маркса біля входу в будівлю Кіровського райвиконкому виявлено вивішений націоналістичний прапор розміром 60х42 см. На древку прапора олівцем намальовано тризуб і зроблено напис: «Ще не вмерла Україна і воля і слава. 20 листопада 50 років УНР, 22 січня 1918 року – проголошення незалежності України». Ужито заходів для розшуку злочинця».
А за рік до того в Києві сталася найвідоміша акція вивішування синьо-жовтого прапора в УРСР. У спецповідомленні від 3 травня тодішній керівник українського КҐБ Віталій Нікітченко доповідав ЦК КПУ:
«1 травня 1966 р. о 7 годині ранку на даху Київського інституту народного господарства виявлено прапор українських буржуазних націоналістів. Оглядом місця події встановлено, що вивішений напередодні 1 травня на флагштоці червоний прапор було кимось знято й розірвано, а замість нього прикріплений націоналістичний прапор. Останній виготовлено з матеріалу блакитного і помаранчевого кольорів, розміром 86х60 см; у центрі пришито «тризуб», вирізаний із чорного матеріалу; у правому нижньому кутку напис від руки друкованими літерами: «Ще не вмерла Україна – ще її не вбито! ДПУ» Ужито заходів щодо розшуку злочинця».
Цього разу кагебістам пощастило розшукали «злочинців». Ними виявилися двоє робітників Віктор Кукса і Георгій Москаленко, які за цей «злочин» отримали реальні строки ув’язнення за кримінальними статтями. Документи з їхньої кримінальної справи також публікувалися на Електронному архіві визвольного руху.
Спецповідомлення КҐБ від 31 жовтня 1966 року зафіксувало випадок вивішування «націоналістичного» прапора на дроті між двох дерев 30 жовтня в селі Гошів Долинського району Івано-Франківської області. Що цікаво, на землі під прапором невідомі патріоти залишили примірник брошури референта пропаганди ОУН Петра Федуна «Хто такі бандерівці і за що вони борються».
Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею «Тюрма на Лонцького». Сьогодні в Е-архіві доступні копії 23611 документа. Місія проекту — робити минуле доступним.
Центр досліджень визвольного руху
