Віднайдено документальні свідчення старань Блаженного Климентія Шептицького про визволення з військового полону скнилівських монахів.
Архівні документи на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук опублікував синкел у справах монашества у Львівській архієпархії УГКЦ Юстин Бойко.
Перша світова війна, яка розпочалася 28 липня 1914 року, поважно підірвала благородну справу митрополита Андрея Шептицького по відновлення східного чернецтва.
З початком війни до армії були мобілізовано багато монахів Скнилівської Студитської Лаври св. Антонія Печерського, яка стала головним зародком відроженого студійського монашества. Згідно «Монастирської хроніки» авторства єрм. Теофана Шеваги – сучасника тих подій – «при першій мобілізації перед війною 1914 року забрали мусово братей до війська. (…) всі братя побиті на першій початкуючій офенсиві в Сербії. Там згинуло 10 наших монахів братей».
Але, знову ж таки, згідно тієї ж «Монастирської хроніки», це був тільки початок страждань. Єрм. Теофан пише, що в серпні 1914 року Скнилівська Лавра була дуже сильно зруйнована, а багатьох монахів мадярськими військовими було забрано до військового концтабору.
Ось, як ці події описує автор згадуваної «Монастирської хроніки»:
«В початках серпня 1914 року, як тільки вибухнула війна, то в тілька днів вже переходили ріжні війська через Скнилів на Львів, а в самім Скнилові заквартерували переходово мадярські війська. Поза кватерованю на другий день, впала до Монастира мадярська жандармерія околі пів сотні озброєної на остро багнетами о 2 год. по полудню, де якраз братя по скінченю рекреациї і духовнім читаню порозбиралися з нових габітів, а вбралися в старі і робочу одежу, йшли до свої праці щоденної (…) І в тій хвили мадярські жандари як кого де зпалали, так арештували, а навіть не впустили до келиї, щоби перебратися і дещо потрібно взяти (…) І так, як найгірших злочинців, під сильною заїлостию, на остро з багнетами попровадили братей до Львова. Всіх монахів разом було 17 тоді в Монастири, бо деякі якраз були у Львові».
Автор хроніки звертає також увагу на страшенно нелюдяне відношення мадярських військових до католицьких монахів:
«Коли тих бідних братей гнали до Львова, де по дорозі страшно били прикладами карабінів, а брата Пахомія оден мадяр пробив багнетом у плечі, брат упав, кров сильно ллялась, тоді якось загамували і заставили двом братям, щоби несли його на стацію у Львові. Отця Андрея Настоятеля оден мадярський офіцир у Львові на стації так сильно вдарив чоботом в живіт, що о. Андрей впав на землю і зімлів, і така доля була майже всіх братей».
Але, що найбільше вражає, то це те, що за цією ж розповіддю мадярські солдати дуже зухвало та брутально повелися з святими речами:
«Ті війська, що були в Скнилові по кватирах, кинулись рабувати Монастир. В першій мірі сама старшина мадярська, як люди Скнилівські то бачили і пізніше оповідали нашим монахам по приході москалів, що кинулися до каплици і знищили кивот, ключика не могли знайти, а кинули до підлоги, поколили багнетами, Найсвятіші Тайни збезчестили в той спосіб, що порозкидали по підлозі і топтали чоботами і при тім клали по мадярський, а золоту пушку, в котрій переховувалися Найсвятійші Тайни, і ще 2 золоті чаші, фелони, стихарі, обруси забрали, а книги пірвали і все понищили, фелонами накривали коні, і самі мадяри п’яні вбиралися в фелони і ходили по хатах в селі. Дещо троха люди Скнилівські в них випросили і пізніше звернули до Монастира».
У той час, коли ці події відбувалися, о. Климентій Шептицький перебував у Інсбруці на студіях. Він намагався довідатися про долю монахів студитів, яких забрали до мадярського полону і старався про їх визволення.
Нещодавно мені пощастило знайти листа о. Климентія (щоправда без останньої сторінки), який він адресує до ближче незнаного церковного достойника вищого рангу, у якому просить його про допомогу у справі про визволення Скнилівських монахів.
У цьому листі він подає досить цінну інформацію. А саме, він достеменно знає про те, що їх утримують у військовому концтаборі в містечку Естергом (Esztergom) на території теперішньої Угорщини.
Окрім цього, за його інформацією один з монахів помер в концтаборі, а щодо решти, то він старається про їх визволення. Важко встановити особу померлого монаха, але якщо спів ставити дані цього листа з «Монастирською хронікою» єрм. Теофана Шевага, то можна припустити, що був ним отой брат Пахомій, якого мадярський солдат проколов плечі і той стікав кров’ю.
Цілком можливо, що у полоні загинуло більше братів Студитів, оскільки «Монастирська хроніка» згадує про 17 монахів, яких забрали до концтабору, а о. Климентію відомо тільки про 13 осіб.
У листі також підтверджується присутність у полоні єрм. Андрія Абрагамовича – монаха студита, який прийшов до християнства, а опісля і до Скнилівської Лаври з караїмів, разом зі своїм батьком і братом.
Ось текст самого листа, який, надіюся, стане корисним для дослідників спадщини блаженного Климентія Шептицького і взагалі історії Студитів.
«Інсбрук 12/12 1914
Всечеснійший і найласкавіший О.Каноніку!
Дякую красненько за Ваш лист і за фотографію котру я собі зараз на моїм столі й оставив. Вчера получив я з Esztergom (здаєся = Gran) на Угорщині – Kriegsgefangenen lager.
Листь від О. Андрея Студита зі Скнилова. Є їх 13 бр. Студитів у в’язниці вже від 5/9 – одень з них такой там помер. Не пише чи суть еще инші.
Я звідси через ОО. Єзуїтів стараю ся о їх увільненя. Але прошу єсли ласка скажіть то також послам і о інтервенцию попросіть.
Дайте мені також прошу знати чи такім вязникам по увільненю дают Marsch (нерозбірливо – ред.) чи Frei (нерозбірливо – ред.), бо хотів би я, щоби по увільненю могли могли їхати до Боснії до монастиря в Камениці, но желізниця для 13 дорожчи коштувала.
Як Ви би хотіли мати від них інформациі ближче, то пишіть під адресом P.Andreas Abh[r]amovicz Studiten Mönch Esztergom (Hungary) Kriegsgefangenen lager. Посилаю на Ваші руки 100 кор[он]. То половина …»
