Із наближенням дати відкриття в Україні ринку землі все більш актуальними стають питання укладення правочинів щодо земельних ділянок. За законодавством, правочином (угодою) є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Про це пише Міністерство юстиції.
Найбільш популярні правочини, пов’язані з набуттям прав на земельну ділянку:
1). Договір дарування. За ним одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно земельну ділянку у власність. В результаті укладення договору дарування право власності на земельну ділянку дарувальника припиняється і виникає в обдаровуваного. При цьому останній не здійснює будь-які дії в інтересах дарувальника.
2). Договір купівлі-продажу. За ним одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати земельну ділянку у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти земельну ділянку і сплатити за неї певну грошову суму. Право купувати та продавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення громадяни України отримають лише з 1 липня 2021 року – з відкриттям в Україні ринку землі.
3). Договір користування:
- договір оренди землі, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку за умовами договору та вимогами земельного законодавства;
- договір емфітевзису (користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) – власник земельної ділянки зобов’язаний не перешкоджати землекористувачеві здійснювати його права, а останній зобов’язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, ефективно використовувати її відповідно до цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації;
- договір суперфіцію (користування земельною ділянкою для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель) – землекористувач зобов’язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, інші платежі, встановлені законом, а також використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням.
