Єдина діюча в Україні калійна шахта Стебницького ДГХП „Полімінерал” опинилася на межі закриття. Основною проблемою є недостатнє державне фінансування. Про це „Гал-info” розповів академік АГНУ, голова правління ВАТ „Гірхімпром” Іван Зозуля, який займається проблемами та ліквідацією наслідків діяльності гірничої хімії.
За його словами, вирішити проблему можна було б шляхом залучення інвестора. Зокрема, він зазначив, що є підприємці, котрі готові вкласти у виробництво близько 500 млн доларів. Однак Стебницьке ДГХП „Полімінерал” включене до переліку підприємств стратегічного державного значення і не підлягає приватизації.
Іван Зозуля також розповів, що в Україні існує гостра нестача калію. Так, за останні шість років в ґрунти країни внесено лише 3% калію від потреби. До того ж внесений він був у вигляді хлорної форми, яка, за словами академіка, є найгіршим з можливих варіантів.
„Для прикладу, лише рудник №2 може давати до 1,5 млн тонн калійних солей в рік. А зараз там нічого не працює. Виробництво стоїть, бо немає збагачувальної фабрики. Коштів на це у держави немає, але в руки інвесора підприємство теж ніхто не віддає”, — наголосив Іван Зозуля.
Стебницьке ДГХП „Полімінерал” утворене 1966 року на базі родовища полімінеральних калійних руд з геологічними запасами біля 700 млн тонн до глибини 1000 метрів. З 1983 року на підприємстві, після аварії на хвостосховищі збагачувальної фабрики (прорив дамби хвостосховища з виливом в гідротехнічну мережу р. Дністер 4,5 млн куб. метрів розсолів), поглибились екологічні проблеми. Відтак підприємство поряд із незначним обсягом основного виробництва почало виконувати значні обсяги природоохоронних робіт, вартість яких значно перевищує фінансові можливості підприємства. У зв’язку з цим фінансування природоохоронних робіт з 1992 р. здійснюється із Державного бюджету.
Становище підприємства погіршилося після того, як повністю зупинили на реконструкцію збагачувальну фабрику та припинили видобуток руди в руднику №2. З початком занепаду підприємства екологічна ситуація на ньому ще більше ускладнилася – почали накопичуватися борги, загальна сума яких нині становить близько десяти мільйонів гривень. Із 1998-го ВАТ “Львівобленерго” почало періодично вимикати електроенергію підприємству-боржнику, внаслідок чого зупинялися насоси, які відкачують розсоли з порожнин, таким чином рятуючи їх від затоплення.
У 2003 році Львівський інститут ВАТ „Гірхімпром” розробив комплексний проект, який передбачає вирішення всіх екологічних проблем Стебника, а також відродження виробництва на одній із шахт. Проект пройшов усі експертизи та погодження, і 2004 року його затвердив Кабінет Міністрів України. Розпорядженням Кабміну було передбачено фінансування проекту з державного бюджету впродовж восьми років, однак фінансування здійснюється менш ніж на половину.
Стебницьке ДГХП „Полімінерал” визнано екологічно небезпечним об’єктом обласного значення.
ВАТ „Гірхімпром” утворено на базі Інституту сірки, аналог якому свого часу був лише в США, створеного міністерством міндобрив Радянського Союзу у зв’язку з бурхливим розвитком гірничої хімії у західному регіоні. Зараз підприємство займається ліквідацією наслідків діяльності гірничої хімії в Україні, Єгипті, Росії, Німеччині. 13 червня йому виповнюється 50 років.
У зоні діяльності гірничо-хімічних підприємств Львівщини накопичено близько 82 мільйонів тонн відходів виробництва, із них 3,8 мільйонів тонн - фосфогіпсів, 25 мільйонів тонн розсолів від збагачення калійної солі.
