Партія колишнього президента віднедавна перестала бути іменною. Політсила провела повний ребрендинг – змінила назву, логотип та гасла. Тепер немає ні блоку, ні Порошенка, ні алярмістських бордів про Путіна.
Разом з тим команда екс-президента запустила оновлення свого особового складу. Найперше, партія позбулася токсичних нардепів, відправивши їх на мажоритарні округи. Більше того, щоб не бити по новому бренду, йтимуть вони самовисуванцями. Також «Справою Громад» було запущено широко анонсований преймеріз, який дав партії когорту таких затребуваних зараз нових облич. Тим не менш, рейтинги «Європейської Солідарності» далеко не найкращі – соціологи дають партії від 5% до 8%. Наразі ЄС вже почали обганяти новостворений «Голос» та пенсійна «Батьківщина».
Ми спробували розібратися, чому в Порошенка та команди не все виходить:
Фактор «Голосу», «Української стратегії» та «Свободи»
Саме ці три політичні сили наразі «відкушують» найбільше рейтингу в Порошенка. Партії активно «пасуться» на доволі широкому електоральному полі колишнього президента – від рішучих націоналістів та ура-патріотів до проєвропейських лібералів та демократів.
Новостворений проект Вакарчука успішно переманює останніх. «Голос» - друга після ЄС партія, яка відкрито декларує проєвропейський курс країни. Це, як ми знаємо, один із наріжних каменів кампанії Порошенка. Таким чином, «Голос» перетягує значну частину виборців ЄС, які були вимушені голосувати за екс-президента в березні та квітні, але зараз мають альтернативу із практично нульовим антирейтингом та чистою репутацією. Зокрема, велика кількість виборців Порошенка із Заходу України можуть легко стати прихильниками «Голосу» тільки через те, що Вакарчук родом із Львова.
Сам Вакарчук з усіх сил відхрещується від зв’язку з Порошенком (у чому його активно звинувачують), раз по раз критикуючи стару владу та старі партії. Це однозначно не може не позначатись на рейтингу екс-президента, оскільки, по суті, його критикує його ж покращена та чистіша копія. Найсумніше, що команда Порошенка не може відповідати тим самим. Публічно критикувати Вакарчука та «Голос» буде небезпечно, оскільки замість переманювання їхніх виборців, ЄС тільки налаштує їх проти себе.
Щось схоже робить і Володимир Гройсман. Він несподівано для всіх почав доволі жорстко критикувати Порошенка. Так нібито, прем’єр-міністр не був у команді екс-президента, нібито не Порошенко привів Гройсмана у велику політику, а хтось інший. На відміну від Вакарчука, лідер «Української стратегії» практично нічого не отримає від критики колишнього президента – Гройсман залишається в його тіні і для широких мас є просто частиною міфу про «злочинну владу». Така поведінка прем’єра не додасть відсотків «Українській стратегії», а лише викличе у виборців дисонанс: людина Порошенка критикує Порошека. Багатьом буде складно повірити, що всі 3 роки Гройсман був окремим, незалежними від президента політиком, якому той заважав проводити важливі реформи.
ВО «Свобода» хоч і має мізерні шанси про прохід до парламенту, але все ж веде активну передвиборчу кампанію. Нараз партія намагається мобілізувати всіх патріотично налаштованих виборців, яких у свій час у них забрав Порошенко. Таких насправді доволі багато, втім «Свобода» може розраховувати лише на малу частину. По-перше, через свій доволі високий, як для партії, що не мала фракції у парламенті, антирейтинг. Він складає близько 17%. Із «Свободою» пов’язано чимало скандалів, які неодмінно пригадають перед виборами її конкуренти. По-друге, через те, що велика кількість колишніх прихильників «Свободи» банально побачили в Порошенкові головного патріота країни і більше ніколи не повернуться до Тягнибока та компанії. Колишній президент у гуманітарній політиці займався тим, що завжди обіцяла робити «Свобода» - мовою, історією, релігією, антимосковською риторикою. Наскільки це було успішними та ефективними – інше питання. Головне – результат.
На цих виборах «Свобода» спробувала відповісти на один із головних запитів своїх прихильників. Партія об’єднала навколо себе усі націоналістичні сили – «Правий сектор», «Нацкорпус» та ще ряд дрібних організацій. Таким чином, вони йдуть до парламенту єдиним фронтом, маючи в списках «ікон» сучасного націоналізму – Яроша та Білецького. Це не могли не оминути увагою виборці, які колись зневірились у «Свободі», тому на свої 1-2% від рейтигу ЄС партія може спокійно розраховувати.
Списки та нові обличчя
Ми чудово пам’ятаємо слова Порошенка між першим та другим туром про те, що він все зрозумів та зробив висновки. Практично те саме ми чули і після його програшу Зеленському. Згодом аналогічні твердження звучали на з’їздах ЄС та звучать під час цієї передвиборчої кампанії.
Безумовно, чимало людей повірили, що Порошенко справді виправить помилки минулого – позбудеться сумнівного оточення, позвільняє корумпованих ставлеників, набере нову, незаплямовану команду. Словом, прибере все те, що 5 років нищило його шанси на переобрання. Частково це сталося – вище ми писали про токсичних депутатів, яких відпустили у вільне плавання в мажоритарні округи та праймеріз, що додали команді Порошенка свіжої крові. Проте всі ці заходи були практично анульовані, коли суспільство побачило партійні списки «Європейської Солідарності». Там опинилися Тетяна Чорновол, Ірина Луценко, Володимир Ар’єв та ще чимало людей, які були з Порошенком останні 5 років. Звісно, це не Кононенко та Грановський, але вищеперелічені притягували та продовжують притягувати скандали, які вражають екс-президента. Поряд із волонтерами та військовими розмістились старі та вірні соратники Порошенка – Геращенко, Парубій, Джемілєв, Кубів, які в списках чомусь вище ніж, ті що успішно пройшли праймеріз. А, наприклад, чинний нардеп від БПП Олександр Бригинець взагалі не пройшов відбору від "Справи Громад". Тим не менш, у списках він на 45 місці.
Тут доречно згадати показову ситуацію, коли відомий ветеран АТО та письменник Мартин Брест покинув списки ЄС через присутність там Тетяни Чорновол.
Із представників львівського регіону в списках "Європейської Солідарності" є колишній голова ЛОДА Олег Синютка та відомо співачка та волонтерка Софія Федина.
Яка ситуація зараз?
Наразі «Європейська солідарність» продовжує боротися за третє місце в партійних рейтингах. Головні суперники – це «Голос», що нарощує підтримку та «Батьківщина», яка цілком може розраховувати на свій ядерний електорат.
Партія Порошенка зробила хороший крок, змінивши ненависні багатьом літери «БПП» на цілком позитивні – «ЄС». Войовничо-багряні кольори перетворились на приємні оку жовтий та блакитний. Замість алярмістських меседжів про Путіна та війну ми бачимо доволі нейтральні про ЄС, НАТО та захист здобутків 5-річного правління Порошенка – безвіз, томос, мову.
Зовні партія повністю оновилася, всередині – лише наполовину. Але цього мало, щоб стовідсотково потрапити до парламенту.
