Юрій Дерев'янко - один із найбагатших серед кандидатів у президенти та народних депутатів. Проте гроші не завжди означають високі рейтинги та успішну політичну кар'єру.
Наразі Дерев'янко встиг поміняти кількох союзників і зробити своє ім'я хоч трішки популярнішим. Втім він серед аутсайдерів виборів. Ми розповідаємо про його політичну кар'єру, обіцянки та статки.
Політична програма
Програмний документ Дерев’янка отримав назву "Нові можливості". Власне, для того, щоб українці їх отримали, лідер "Волі" йде в президенти.
Перше, що він обіцяє – неоекономіку, яка означає ліквідацію штучних монополій, переведення баз даних на технологію блокчейн та лібералізацію податкової системи. Також Дерев’янко гарантує створення ринку обігу криптовалют, зниження вартості розмитнення авто до 10% його ціни та виділення 1% бюджету на старт малого бізнесу.
Щоб перемогти у війні лідер "Волі" побудує боєздатну професійну армію, що буде доповнена резервною. Солдати резерву будуть зобов'язані протягом 2 тижнів впродовж року проходити військовий вишкіл. Також Дерев’янко за легалізацію на право володіння вогнепальною зброєю.
Щоб повернути окуповані та анексовані території, кандидат у президенти хоче разом із міжнародними партнерами реалізувати поліцейську, військову місії та фінансування зруйнованих територій. У результаті реалізації його плану через 3-5 років мають відбутися вибори та звільнення Криму/Донбасу.
Також у планах Дерев’янка запровадити можливість електронного голосування, відкликання мерів, депутатів, посадовців і президента та перейти на виборчу систему з відкритими списками. Варто сказати і про обіцянки - кандидат пропонує створити нову область – Криворізьку та досягнути 50% рівня жінок на всіх рівнях влади.
Лідер "Волі" має намір перетворити Україну в цифрову державу. Це означає користування державними сервісами через електронний кабінет, що скоротить кількість чиновників та унеможливить корупцію. Також нашу країну чекає безкоштовний інтернет, таким чином, згідно тексту, "зомбоящик" перестане бути монопольним джерелом інформації". Мабуть, Дерев’янкові не сказали, але практично всі інформаційні канали ведуть прямі трансляції в YouTube.
Коментар політолога та журналіста Сергія Стуканова:
Юрій Дерев’янко кандидує у президенти з єдиною метою – зміцнити свої позиції (а, відтак, і позиції партія "Воля") напередодні парламентських виборів. Це важливо з огляду на хибні політичні рішення, нещодавно ухвалені Дерев’янком. Маю на увазі передусім коаліцію з ексцентричним і деструктивним Михеїлом Саакашвілі, яка не принесла партії "Воля" нічого, окрім негативу, і, зрештою, завершилася розірванням союзу. Союз був тим більше дивним, зважаючи на бажання Дерев’янка зберігати партію "Воля" як автономне утворення (з цим пов’язаний, вочевидь, й вихід із коаліції з "Самопоміччю" одразу після парламентських виборів 2014 року). Втім, цього разу Дерев’янко також шукатиме союзників – саме для цього наразі й капіталізує свою політичну вагу.
Що відомо про особу Юрія Дерев’янка?
Наразі Юрій Дерев’янко є одним із найбагатших нардепів України. Станом на 31 грудня 2017 року журналісти нарахували в нього близько 445 мільйонів гривень. Як говорив сам Дерев’янко, наприкінці першого курсу навчання він вже заробляв по 100 доларів на місяць, що було непоганою сумою на той час (початок 90-х). За кілька років зі своїми партнерами він вже володів кількома компаніями у сферах торгівлі ліками, металом та поліграфії, тому не дивно, що до 1998 року Дерев’янко встиг стати мільйонером.
Займаючись бізнесом, який невпинно зростає, не можна забувати про "кришу", а найкраща "криша" для підприємництва, як відомо – це політичні зв’язки та впливи. Очевидно, що для цього Дерев’янко вступає в "Партію промисловців і підприємців України", головою якої був Анатолій Кінах – майбутній "регіонал", що втік туди від "Нашої України", ставши т.зв. "тушкою".
На парламентських виборах 2006 року Дерев’янко обирався як кандидат від ПППУ в блоці "Наша Україна", проте в Раду не потрапив. За 4 роки він вирішив замахнутися на меншу посаду – на місцевих виборах обрався до Івано-Франківської облради від партії «Фронт змін». Але в 2012 його та ще одного вирішили виключити з фракції облради через небажання приймати участь в об’єднанні із "Батьківщиною".
Після Майдану Дерев’янко, очевидно, набравшись політичного досвіду, вирішує створити свою власну партію "Воля". Перед парламентськими виборами його політсила вливається в "Самопоміч" Андрія Садового та отримує 5 місць у парламенті. Сам Дерев’янко проходить в Раду по мажоритарному округу.
Союз "Волі" та "Самопомочі" довго не протримався. За кілька тижнів після виборів Дерев’янко та частина його партії заявляють про розрив із Андрієм Садовим. Але парламентську фракцію "Самопомочі" не покинув ніхто з п’яти членів "Волі" (згодом вийшла одна депутатка, але причина інша). Один із п’яти, Єгор Соболєв, звинуватив Дерев’янка в плануванні скандалу проти партії Садового та розкрив нечесні схеми збагаченням, яким займався лідер "Волі". Згодом він написав у своєму Facebook, що Дерев’янко – "дуже талановитий шахрай, за яким стоїть величезне угруповування з викачування грошей платників податків". За версією лідера "Волі", вони із "Самопоміччю" не поділили мажоритарні округи, де траплялись представники обох партії. Також Дерв’янко звинуватив політсилу Садового у недотриманні домовленостей та ігноруванні вимог "Волі".
Залишившись позафракційним та без частини партії, Дерев’янко швидко знайшов нового союзника. Навесні 2017 він об’єднює свою політсилу із "Рухом нових сил" Михеїла Саакашвілі. Платформа екс-президента Грузії поглинула "Волю", а Дерев’янко ввійшов до політради партії.
Проект Саакашвілі позиціонувався як нова амбіційна платформа для об’єднання опозиційних сил. Рух нових сил завзято організовував мітинги та акції, вимагаючи імпічменту Президента, відставки уряду та дострокових парламентських виборів, допоки їх лідер не влип у кілька скандалів. Спершу він незаконно перетнув українсько-польський кордон. До слова, Дерев’янко йому допомогав, за що потрапив у список "Миротворця". Потім грузина звинуватили в отриманні фінансової допомоги від Курченка (олігарх, який втік з України після Майдану і переховується в Росії). У результаті Саакашвілі позбавили громадянства та вигнали з країни, а "Рухом нових сил" стали керувати Дерев’янко, Галабала та Саквалерідзе.
Ще влітку минулого року Дерев’янко казав, що справи в "Руху нових сил" йдуть добре, люди приходять, політсила розвивається і готується до праймеріз та висунення свого кандидата на вибори. Проте під кінець року він вирішує забрати свою «Волю» з проекту Саакашвілі. У Facebook Дерев’янко написав, що "для Михайла Саакашвілі справою його життя є Грузія, але для мене пріоритет - це Україна". Окрім України, для нашою героя пріорітетним також є партійна структура, адже з ним пішли 19 обласних організацій "Руху нових сил" та 90% депутатів місцевого рівня, які ввійшли до складу "Волі". Наприкінці січня цього року партія на з’їзді висунула Дерев’янка у президенти. Тоді на сцені з’явилася голограма нашого героя, яка розповіла, що їй наснився Стів Джобс і сказав зайти в кожен людський смартфон та отримати лайк. Також засновник Apple попросив Дерев’янка дати людям цифрову державу і щоб вони жили вільно. Приблизно так в Україні відбуваються партійні з’їзди – неодміно має приснитись небіжчик і попросити тебе йти в президенти. Правда, до когось Ісус, а до когось Стів Джобс.
Як бачимо, шлях до балотування у президенти в Дерев’янка вийшов тернистий. Він починав з "тушкою", далі посварився із "Народним фронтом", потім щось не поділив із "Самопоміччю" і в кінці-кінців кинув Саакашвілі. Окрім всього, його підозрювали в ухилянні від сплати податків через надання неправдивої інформації в деклараціях. Також відомо про причетність фірм Дерев’янка до втручання в роботу Мін’юсту та отримання грошової вигоди. Позаминулого року його колишній колега по "Народному фронту" Дроздик закликав ГПУ та НАБУ порушити кримінальну справу проти лідера "Волі" через діяльність його компаній. Інформація про ці ж незаконі дії кандидата в президенти звучали також із уст вищезгаданого Соболєва під час конфлікту "Волі" та "Самопомочі".
Декларація Юрія Дерев’янка:
У 2017 році Дерев’янко заробив трохи менше півмільйона гривень. Від управління справами Апарату ВР він отримав 240 821 гривень депутатської зарплатні та 252 825 гривень – на виконання депутатських повноважень.
У банках в Дерев’янка теж незначні суми – 21 688 гривень, 5 300 доларів та 65 євро. Зате готівкою народний депутат тримав 1,36 млн євро, 2,86 млн доларів та 177 тис. гривень. Ще 10,5 млн доларів Дерев'янко позичив братові.
Дружина кандидата Анастасія Звєрєва у 2017 році отримала 63 тис. гривень зарплати та 16,8 тис. гривень страхової виплати. На банківських рахунках у неї 11 439 гривен, 811 євро та 1 877 доларів. Ще 76 107 гривень, 65 908 євро та 719 813 доларів вона тримає готівкою.
У власності Дерев’янка дві земельні ділянки – 1900 і 970 м кв., житловий будинок на 637 м кв. у Київській області та три квартири в Києві площею 154, 155 та 160 м кв. відповідно. Також у нього задекларована квартира в окупованому Криму в місті Ялта площею 65,2 м кв, садовий будинок на 209 м кв. на Київщині та кілька машиномісць в столиці. Також кандидат у президенти орендує 5 офісів в Івано-Франківський області.
Дружина Дерев’янка має 25% прав на земельну ділянку площею 135 000 м кв. Також їй повністю належить ділянки на 310 та 1200 м кв. У Золочеві, що на Львівщині, у неї будинок на 182 м кв., у Києві – квартира на 56 м кв., а в області дача на 236 м кв. Крім того, в Анастасії Звєрєвої 25% прав на комплекс по виробництву сільськогосподарської продукції в селі Германівка Київської області.
Дерев’янко задекларував два годинники Jaeger-LeCoultre і Blancpain, його дружина - сережки Cartier, каблучки Bulgari та Damiani, годинники Chanel і Girard-Perregaux. Також у декларації є інші ювелірні вироби та хутряне пальто. Вартість цінного рухомого майна не вказана.
Їздить кандидат у президенти аж на трьох автомобілях. У декларації він вказав два елітні позашляховики: Range Rover 2010 року та Toyota Land Cruiser 2011 року. Також у нього легковик Mercedes S 500 2007 року. У його дружини. стільки ж автомобілів. Анастасія Звєрєва має два Range Rover 2009 та 2010 року та Lexus RX 450 2009 року.
Дерев’яно так само задекларував свої видатки. Серед них він вказав 309 888 гривень благодійної допомоги учасникам АТО, 518 тис. гривень - на стипендії переможцям олімпіад, обдарованим дітям та їхнім вчителям, 55 тис. гривень внесено на рахунок партії "Рух нових сил" Михаїла Саакашвілі та 395 180 гривень Дерв’янко витратив на утримання приймалень народного депутата.
Політична кар’єра
Першою партією Дерев’янка стала "Партія промисловців і підприємців України", з якою він у 2006 році намагався потрапити до парламенту. Проте наш герой був надто низько в партійному списку та місць на нього не вистачило.
У 2010 році Дерев’янко обрався як мажоритарний кандидат до Івано-Франківської облради від партії "Фронт змін". Через два роки він був виключений із фракції через невиконання рішення про утворення об’єднаної опозиції з партією "Батьківщина".
У 2012 році обрався до Верховної Ради по мажоритарному округу. У парламенті був позафракційним, працював у підкомітеті з питань контролю за дотриманням законодавства у сфері боротьби з організованою злочинністю і корупцією органами державної влади та місцевого самоврядування.
На позачергових виборах до Ради в 2014 році Дерев’янко знову обрався по мажоритарному округу, натомість 5 членів його партії "Воля" ввійшли до парламенту в складі "Самопомочі" за списками.
Навесні 2017-го Дерев’янко разом із "Волею" вливається в "Рух нових сил" Саакашвілі, а вже наприкінці 2018-го виходить і починає активну передвиборчу кампанію. На початку цього року "Воля" висунула його кандидатом у президенти офіційно.
