У Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького працює різдвяна виставка унікальних експонатів з Фондової збірки Музею.
У центрі експозиції – килими ткацької фабрики з Глинян (Львівщина). Атмосферу затишку, тепла і звичайно ж, присутність Духу Різдва відвідувач відчує відразу – тільки ступить до Виставкової зали, бо його вразять не лише килими, але й надзвичайної краси меблі, посуд, одяг – те, за чим вечеряли наші предки, що одягали на свята та з чим ходили колядувати.
Виставка проходить з 22 грудня з 10.00 до 17.00, в усі дні, крім понеділка і вівторка.
Довідка:
Глиняни і довколишні села були центром розвитку ткацтва та килимарства Галичини, починаючи з XVII-XVIII століття. Після Першої світової війни, у 1920 році, ткацьку фабрику продали з аукціону. Її власником став Михайло Хамула – галицький промисловець родом із Золочівщини, великий ентузіаст розвитку килимарства в Глинянах. Виробництво килимів стало найбільшою справою його життя. Реалізовували готові вироби не лише на українських землях, а й далеко за їхніми межами. У 1939 році на фабриці було 360 верстатів, на яких ткали 500 ткачів. У міжвоєнні роки вовну на килими через посередників привозили з Австралії та Аргентини, а килими Хамули виставляли на світових виставках у Нью-Йорку, Мілані, Парижі, Празі, Відні, Варшаві, де отримували золоті медалі. А в самих Глинянах поруч з великою фабрикою Хамули створюють і менші килимарні.
У Глинянах унікальним був сам підхід до килимарства. Якщо всюди намагались просто заробляти гроші, то тут робили акцент на неповторності та професійному підході. Усі килими створювали професійні художники, найкращі митці. Була дуже важлива індивідуальність кожного килима, який запускали у виробництво. Килими мали чіткий математичний алгоритм: куди яка нитка має йти. Норми були дуже високі і ціна помилки теж повністю однорідну структуру. Попри те, що для його ткацтва використовували різну сировину: різні нитки, ручну та механічну пряжу. Якщо закрити очі і долонею провести по килимі, не мало бути відчутно стиків ниток. Власне, для досягнення такої гладкості у Глинянах також придумали спеціальну «гільйотину». Це такий спеціальний пристрій, яким зрізали нитки, які попередньо виводили назовні килима.
Джерело: Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького.
