Слухай онлайн
Культура  |  Історія

Золота галицька провінція: Фельштин, який став Скелівкою

Віч-на-віч з історією. Стоїш, кліпаєш очима, зачаровано вдивляєшся в минувшину... Так зі мною буває доста часто. Але інколи побачене просто вражає. Настільки, що потім довго шукаєш себе в собі...
Фото - проект Локальна Історія.
Фото - проект Локальна Історія.
Фото - проект Локальна Історія.
Фото - проект Локальна Історія.
Фото - проект Локальна Історія.
Фото - проект Локальна Історія.
Фото - проект Локальна Історія.
Фото - проект Локальна Історія.
Фото - проект Локальна Історія.
Фото - проект Локальна Історія.
Фото - проект Локальна Історія.
Фото - проект Локальна Історія.

От таке побачення із прадавньою історією у мене відбулось у старовиному містечку Фельштині (тепер це село Скелівка). Те, що це було містечко, розумієш відразу з ринкової площі - вона доста розлога. Тут колись стояла ратуша. Неспішні мешканці мандрують майданом і прилеглими вуличками, наче не помічаючи старовинних будиночків, палацика, веж на куполів. 

Колись у містечку вирувало життя - було чимало крамниць, шуміла торговиця, у тлумі людей чулось різномов’я. У Фельштині мешкали українці, поляки, євреї, німці... Усе зминили війни. У Першу світову містечко потрапило у воєнну веремію і дуже постраждало. Під обстріли потрапили ратуша та майже всі кам’яниці на ринку. І не лише. Мало не зникла головна перлина Фельтина - костел святого Мартина та велична дзвіниця біля нього.

Ці пам’ятки знаходяться на краєчку містечка на узвишку. Їх добре видно з колії. Перед ними мимоволі затерпаєш від величі і краси. 

Ґотичний костел простяг долоні фронтонів до неба наче у молитві. А поруч бовваніє незворушна дзвіниця-вежа. Кажуть, що вона колись слугувала брамою міста і водночас була оборонною баштою. Очевидно так і було, бо у вежі чимало бійниць. Вона давніша за сам костел і була частиною Фельштинського замку, який позначив на своїй мапі знаменитий Гійом Левассер де Боплан.

Я видерся металевими сходами на другий поверх вежі - тепер це справді дзвіниця. Висять два дзвони, на підлозі якісь старі речі, очевидно з храму. З узвишшя костел виглядає ще монументальніше, грізніше, величніше. Його звели власники і засновники Фельштина - Гербурти. Тут була їх родинна усипальниця. Храм часто потерпав від пожеж і загарбників. Твердиню Фельштина захопили і зруйнували козаки під проводом Івана Наперстка у 1649-му році. Але найбільше костел і дзвіниця потерпіли під час Першої світової. Російські солдати прицільно били з артилерії по храму, наче з помсти, бо, за переказами, тут вінчались Лжедмитрій та Марія Мнішек. 

У тілі храму досі є рани - назовні стирчать три снаряди різного калібру, що не розірвались. Це просто вражає! Але найбільше постраждала вежа - уцілів лише перший поверх. Відбудована буда в 30-тих роках ХХ-го століття.

Не дуже ласкавою була доля до пам’ятки і після Другої світової. За совітів храм перетворили в склад міндобрив... 

Тепер же костел став церквою. Наче й добре, що тут правиться. Але при ремонті ґотичний костел “прикрасили” металочерепиця на даху, пластикові вікна і “православний” ґанок з банькою. Це так, наче до синагоги мінарет прибудувати. Подейкують, що кувалдами було знищено один із старовинних надгробків Гербуртів. У пам’ятці національного значення! Сумно...

У колишньому Фельштині є чимало цікавих істориних перлинок. Одна з них - дерев’яна церква Кузьми і Дем’яна (1790 р.). В оточенні старезних лип храм виглядає затишно і урочо.

Ще Скелівка цікава старовинним палациком, єврейським цвинтарем, затишними садибами, особливим містечковим духом. Є тут й пам’ятник Швейкові, який свого часу побував у Фельштині. 

А над усім панує величний обрис ґотичного храму, зраненого війнами та пожежами, але досі живого.

Богдан Волошин, проект Локальна Історія.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...

");