Рогатин видався мені переламаним навпіл хлібом, яким гостинна господня ділиться із здорожнемим мандрівцем, що завітав на вогник. Запашний, теплий, рідний шмат хліба. Ним не насичуєшся, а набуваєшся, стаючи на якийсь час частиною цього міста.
Гостинець перерізає Рогатин навпіл, проходячи просто через серце міста. Фури поміж сецесійних будинків австрійської доби наче й недоречні, але цей невпинний рух додає енергії старому галицькому місту, що постало раніше за Львів (1184 р.). Тут так багато старовини, що очі розбігаються від вибору - що першим подивитися? Я вибрав перлину галицької архітектури, одну з найстаріших дерев’яних церков України, храм Святого Духа (1598 р.)
Дивовижної краси церква! Збудований на невеличкому пагорбі над річкою Гнила Липа, храм наче ширяє в небі. Критий ґонтом, зрослий воєдино із дзвіницею, затишний і теплий навіть у сніговій завії. Біля нього хочеться молитися і колядувати. Довкруж - старовинний цвинтар. У церкві пречудовий іконостас, але мені не судилось його побачити, бо наглядач, який мав би бути на роботі, десь завіявся, і мені залишилось лиш перехреститись, поцілувати клямку і далі відкривати для себе Рогатин.
Напроти один одного на різних кінцях ринкової площі постали два величні храми - церква Різдва Пресвятої Богородиці і Миколаївський костел. Два символи міста, два антаґоністи. Український храм давніший, започаткований ще в княжі часи. Будівля масивна, потужна, оточена оборонним муром з вежею і прикрашена пречудовими порталами. Костел не менш поставний та потужний (1666 р.) Обидва храми використовувались під час оборони, тож не дивно, що не раз потерпали від рук завойовників, перебудовувались і поставали попелу.
Є в Рогатині ще одна дерев’яна перлина - церква святого Миколая (1729 р.) вона височить на узгірку, звідкіля відкривається пречудовий краєвид. Довкруж церкви давній цвинтар, а за горою - окописко, єврейське кладовище. Колись в Рогатині була велика єврейська громада, але німці винищили кілька тисяч місцевих євреїв. Тепер про них нагадують кіркут, будівля синагоги та ужиткові речі в Музеї Опілля.
До речі, Музей дуже цікавий і вартує, щоб його відвідати. Добре підготовлена експозиція, кваліфікований екскурсовод, цікаві експонати - що ще треба допитливому мандрівнику?
Рогатин завжди був твердинею українського духу. Не дарма ще 1909-го року в місті була відкрита перша на теренах Галичини українська гімназія, яка мала славетних вчителів та учнів - Антона Крушельницького, Івана Крип'якевича, Юліана Опільського, Дениса Лукіяновича, Романа Грицая, Миколу Чайковського, Бориса Кудрика. На Рогатинщині діяв потужний рух опору під час Другої світової та совєтчини.
А ще Рогатин славний мальовничими опільськими краєвидами за межами міста. Тут так просторо, гарно і пишно, так легко дихається і думається! Чудовий край, багатий історією, пам’ятками та легендами. Одна з них - Роксоляна, чий пам’ятник стоїть на центральній площі міста. Постать доволі суперечлива, тому свідомо про неї не пишу. Кому цікаво - дивіться серіали. А в Рогатин варто навідатись не лише на Роксоляну в бронзі подивитись. Тут так багато цікавого, що варто затриматись довше в затишному і гостинному серці Опілля.
Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
