Слухай онлайн
Культура  |  Історія

Золота галицька провінція: Рогатин - столиця Опілля

Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
Фото проекту Локальна Історія.
1/15
Рогатин видався мені переламаним навпіл хлібом, яким гостинна господня ділиться із здорожнемим мандрівцем, що завітав на вогник. Запашний, теплий, рідний шмат хліба. Ним не насичуєшся, а набуваєшся, стаючи на якийсь час частиною цього міста.

Гостинець перерізає Рогатин навпіл, проходячи просто через серце міста. Фури поміж сецесійних будинків австрійської доби наче й недоречні, але цей невпинний рух додає енергії старому галицькому місту, що постало раніше за Львів (1184 р.). Тут так багато старовини, що очі розбігаються від вибору - що першим подивитися? Я вибрав перлину галицької архітектури, одну з найстаріших дерев’яних церков України, храм Святого Духа (1598 р.)

Дивовижної краси церква! Збудований на невеличкому пагорбі над річкою Гнила Липа, храм наче ширяє в небі. Критий ґонтом, зрослий воєдино із дзвіницею, затишний і теплий навіть у сніговій завії. Біля нього хочеться молитися і колядувати. Довкруж - старовинний цвинтар. У церкві пречудовий іконостас, але мені не судилось його побачити, бо наглядач, який мав би бути на роботі, десь завіявся, і мені залишилось лиш перехреститись, поцілувати клямку і далі відкривати для себе Рогатин.

Напроти один одного на різних кінцях ринкової площі постали два величні храми - церква Різдва Пресвятої Богородиці і Миколаївський костел. Два символи міста, два антаґоністи. Український храм давніший, започаткований ще в княжі часи. Будівля масивна, потужна, оточена оборонним муром з вежею і прикрашена пречудовими порталами. Костел не менш поставний та потужний (1666 р.) Обидва храми використовувались під час оборони, тож не дивно, що не раз потерпали від рук завойовників, перебудовувались і поставали попелу.

Є в Рогатині ще одна дерев’яна перлина - церква святого Миколая (1729 р.) вона височить на узгірку, звідкіля відкривається пречудовий краєвид. Довкруж церкви давній цвинтар, а за горою - окописко, єврейське кладовище. Колись в Рогатині була велика єврейська громада, але німці винищили кілька тисяч місцевих євреїв. Тепер про них нагадують кіркут, будівля синагоги та ужиткові речі в Музеї Опілля.
До речі, Музей дуже цікавий і вартує, щоб його відвідати. Добре підготовлена експозиція, кваліфікований екскурсовод, цікаві експонати - що ще треба допитливому мандрівнику? 

Рогатин завжди був твердинею українського духу. Не дарма ще 1909-го року в місті була відкрита перша на теренах Галичини українська гімназія, яка мала славетних вчителів та учнів - Антона Крушельницького, Івана Крип'якевича, Юліана Опільського, Дениса Лукіяновича, Романа Грицая, Миколу Чайковського, Бориса Кудрика. На Рогатинщині діяв потужний рух опору під час Другої світової та совєтчини.

А ще Рогатин славний мальовничими опільськими краєвидами за межами міста. Тут так просторо, гарно і пишно, так легко дихається і думається! Чудовий край, багатий історією, пам’ятками та легендами. Одна з них - Роксоляна, чий пам’ятник стоїть на центральній площі міста. Постать доволі суперечлива, тому свідомо про неї не пишу. Кому цікаво - дивіться серіали. А в Рогатин варто навідатись не лише на Роксоляну в бронзі подивитись. Тут так багато цікавого, що варто затриматись довше в затишному і гостинному серці Опілля.

Богдан Волошин, проект Локальна Історія.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...