Буває так - намагаєшся потрапити в якесь місце, плекаєш думку, живеш мрією, а воно не пускає до себе. Наче щось стає на заваді. Мандрівники добре знають, що треба просто вичекати і повторити спробу.
Так було в мене із відвідинами дивовижної церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Кліцько, що неподалік Комарного. Не раз бував в містечку, але щось заважало мені навідатись в Кліцько, якісь непередбачувані обставини. І ось недавно я знову опинився в Комарно з твердим наміром таки побачити дерев’яне диво в сусідньому селі.
І все склалось якнайкраще! Приїхав в містечко, гукнув перехожого, щоб розпитати дорогу в село і він показав найкоротший шлях завулками. За кілька кілометрів побачив придорожній знак “Кліцько”. Невже цього разу все вдасться? Аж не вірилось. Але бадьоро чалапав розбитим асфальтом в село, на радощах вітаючись із баскими кіньми на леваді.
Дорога потроху звужувалась і раптом побачив бані церков - новозбудованої і старої, критої ґонтом. Вони красувались на невеличкому горбочку, підпираючи хрестами небо. Таки не дарма мені так хотілось побачити цю Успенську церкву... Дивовижної краси храм! Особливо, коли розглядати його з дороги. На тлі неба церква скидалась на вишуканий корабель, що пливе поміж хмарами.
Історія давнього храму цікава і драматична. Зведений він був у 1603-му році. Понад чотири століття тому! Не раз реставрувався та перебудовувався, але зберіг витонченість і гармонійність. Цікаво, що на початку ХХ-го століття його хотіли розібрати і збудувати нову церкву за проектом Василя Нагірного. Уже й проект було розроблено. На щастя цього не сталося. За совєччини церкву зачинили і використовували в якості архіву і складу книжок, що й врятувало її від знищення.
Тривалий час храм був критий бляхою. Стараннями світлої пам’яті голови інституту "Укрзахідпроектреставрація” Івана Могитича, знаного політичного діяча Івана Геля та місцевих небайдужих мешканців у 2006-7-му роках церкву ґрунтовно реставрували і накрили колотим ґонтом, вивареним у маслі.
Церква була як писанка! Аж поки її не підпалив якийсь вар'ят. На щастя, пожежу помітили і вчасно загасили, але від вогню дуже постраждав бабинець Тепер церква знов потребує реставрації. Зараз громада села, усі небайдужі збирають кошти на відновлення храму. Є сподівання, що Успенську церкву, яка є пам’яткою національного значення, таки врятують і відновлять. Про це свідчить і нове ґонтя, згромаджене під старовинною дзвіницею.
Церква унікальна ще й тим, що на її стінах є своєрідне ґрафіті - селяни протягом століть видряпували на храмі різні написи. Деякі досі можна прочитати. Тут є записи про ремонт і підважування церкви, про те, що “та церква буд. 1603 р.”, а “року Божого 1735 злодії церкву вкрали” (обікрали). А ще цілий вірш, в якому славиться ім’я Господнє і закінчується словами “неустанно влекуть апостоли”...
Я торкався викарбуваних хрестів на теплих дерев’яних стінах, дивних літер, важких балок і, здавалось, чув голоси людей, які молились в цьому старовинному храмі сотні літ тому. А може це їх душі співали голосами серпокрильців, що шугали над моєю головою і банями цього диво-корабля, що уже понад чотири століття пливе бурхливими хвилями життя. Тішуся, що нарешті і я побачив це рукотворне диво.
Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
