Учора, 19 січня, на Водохреща за 30 км від Львова на озері Задорожне (Миколаївський район) в ополонку пірнали близько 200 моржів. Серед них і школярі, і пенсіонери.
Варто додати, що вирубували ополонку, яка була в формі хреста, 2 год. Її глибина сягала майже 1,5 м.
Перед тим, як почати святкове зимове купання, ополонку освятив священик. «Водохреща – це дуже гарна східна традиція, яка притаманна нашому народу. Вода має дуже цілющу силу: без неї не може жити ні рослина, ні тварина, ніщо. А свята вода має особливу властивість – вона очищує наші безсмертні душі, змиває весь бруд»,– наголосив парох церкви св. Андрія в Львові отець Михайло.
Моржі запевняють, що водичка просто супер й очищує і тіло, і душу. Як розповів морж з 10-річним стажем, який тільки-но виліз із ополонки, враження важко описати, це щось космічне. «Коли заходиш у воду, то холодно в ноги, виходиш – відчуваєш якусь легкість»,– каже чоловік. Він запевнив, що ще жодного разу не доводилось хворіти через таке своє захоплення.
Як розповів організатор цього масового моржування Микола Ріжок, такі зимові купання на озері Задорожне влаштовують уже 3 рік поспіль. Коли гартуватись в ополонці зібрались вперше, було лишень 30 моржів, торік їх було вже близько ста, а цього року рекордна кількість – до двохсот осіб. «Тепер моржування стає традицією»,– пояснив організатор.
Як розповів заступник головного лікаря з медичної частини Львівської обласної інфекційної клінічної лікарні Ігор Берник, до купань в ополонці потрібно неодмінно готуватися – взяти з собою змінний одяг, рушник. Після того, як занурився й вийшов з ополонки,– каже він,– треба розтерти тіло, обтертися рушником та одягнутися в сухий одяг.
На питання про те, чи справді на Водохреща вода є цілющою, Ігор Берник відповів: «Вода – це життя. Як медик і християнин, я переконаний, що в нинішній день вона є цілющою. Медицина неможлива без релігії, так як і релігія неможлива без медицини».
Він переконаний, що медики повинні подавати хороший приклад своїм пацієнтам, тому цього року також вперше пірнав в ополонку. «Наступного року буду знову моржувати, ще й сім’ю усю сюди привезу»,– додав Ігор Берник.
