Сьогодні, 21 червня, на спомин про жертв розстрілів НКВД у тюрмах Західної України, вчинені в червні 1941 року, уперше у Львові у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» відбулося музично-драматичне дійство «Ніч без світанку».
Дійство було приурочене до пам’ятної дати – початку німецько-радянської війни, що відкрилася кривавою сторінкою в історії Західної України, коли у всіх її тюрмах співробітники НКВД вчинили масові розстріли ув’язнених людей.
Так, тільки у Тюрмі №1, знаній, як тюрма на Лонцького, за документами НКВД було убито 1681 особу (однак, ці ж документи, свідчать, що насправді кількість жертв була набагато більшою, оскільки схоплених під час облах в останні дні перед війною, не обліковували у в’язниці належним чином).
На в’язничному подвір’ї була інсталяцію фотовиставки «Галицькі портрети». Також тут декламули поезії Василя Симоненка та Василя Стуса та фрагментів роману Юрія Винничука «Танго смерті» й дослідження Інни Федущак та Олега Романіва «Західноукраїнська трагедія: 1941», а також струнне виконання елегійних творів українських та чужоземних композиторів.
Ініціював цю культурно-мистецьку подію диригент Львівської опери заслужений артист України Мирон Юсипович, котрий виступив художнім керівником проекту, до якого залучив акторів майстерні «Мистецький простір» під керівництвом режисера Уляни Мороз та музикантів академічного камерного оркестру «Віртуози Львова».
Нагадаємо, що тюрмах Львівщини станом на 22 червня 1941 року було 5 424 в’язні.
Проблему переповнених в’язниць напередодні війни розв'язали за допомогою негайних до виконання наказу № 2445/М наркома державної безпеки В. М. Меркулова від 23 червня 1941 р. та наказу начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова від 23 червня 1941 р.
У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в’язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в ІТЛ [від рос. Исправительно-трудовые лагеря], і тих, кого необхідно розстріляти (це завдання покладалося на місцеве керівництво НКҐБ).
У другому документі йшлося про евакуацію в’язнів, до нього додавався «План евакуації», згідно з яким депортації з Львівської області підлягало 5 000 в’язнів. Для цього виділялося 204 вагони. Проте евакуювали лише 1 822 в’язнів із 5 000 запланованих. 3 602 в’язні залишилось у тюрмах Львова.
Спочатку в’язнів розстрілювали у звичний для практики НКВД спосіб: у спецкамерах пострілом у потилицю. Коли наближався фронт, а плани не було виконано – розстрілювали масово: зганяли в’язнів до камер підвалів та через дверцята для передачі їжі стріляли з автоматичної зброї. А в останні дні перебування НКВД у тюрмах кидали до камер гранати, або відкривали двері камер, в’язні виходили в коридор, гадаючи, що їх звільняють, та в цей момент їх розстрілювали з автоматичної зброї.
Фото - Сергій Бобра, Гал-інфо.
