У п’ятницю, 26 липня, у Яворівському гарнізоні відбулося святкування 95-ї річниці із дня створення 24 окремої механізованої Самаро-Ульянівської, Бердичівської, Залізної, ордена Жовтневої Революції, тричі орденів Червоного Прапору, орденів Суворова та Богдана Хмельницького бригади імені князя Данила Галицького 13 армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України. Військова частина веде свою історію від 24-ої окремої Залізної механізованої дивізії, яка існувала в складі Збройних сил СРСР з 1918 по 1991, та в Збройних Силах України з 1992 по 2003 роки. У складі 13-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України з 2003 року. Про це повідомили у Регіональному медіа-центрі МО України (Львів).
Захід зібрав понад 1000 учасників, серед яких, близько чотирьох сотень – це військовослужбовці та ветерани військової служби, солдати та офіцери, які проходили службу у цьому уславленому з’єднанні у різні роки. Свято відвідали також й члени родин військовослужбовців.
Зокрема, серед почесних гостей були представники вищого військового керівництва оборонного відомства нашої країни, які також упродовж своєї військової кар’єри проходили службу у складі військових колективів 24 окремої Залізної механізованої дивізії. Це – командувач Сухопутних військ ЗС України генерал-полковник Геннадій Воробйов, командир 13 армійського корпусу генерал-лейтенант Ігор Колесник, генерал-полковник Микола Петрук та генерал-лейтенант Михайло Куцин, які свого часу командували «Залізною».
Урочистості розпочалися із відкриття пам’ятного знаку першому командиру дивізії Гайну Дмитровичу Гаю (Бжишкяну), який очолював з’єднання у період громадянської війни. Право відкрити пам’ятний знак було надано представникам вищого військового керівництва ЗС України.
Під час брифінгу, відповідаючи на запитання журналістів командувач Сухопутних військ ЗС України генерал-полковник Геннадій Воробйов відзначив, що не кожна військова частина у Збройних Силах може похвалитися такою насиченою бойовою історією.
– Я сам пройшов вишкіл 24 окремої Залізної механізованої дивізії на початку 90-х років. Шалено напружений ритм життя, служби, бойової підготовки, виконання інших складних завдань завжди вирізняв особовий склад цього уславленого з’єднання. Пишаюся, що служив тут, – говорить генерал-полковник Геннадій Воробйов.
Згодом, на стадіоні бригади військовослужбовці розвідувального, механізованого та артилерійського підрозділів бригади продемонстрували усім присутнім практичні бойові можливості ротної тактичної групи під час протидії та знищення незаконного збройного формування. За сценарієм дій, піхотинці, розвідники, сапери, мінометники, підсилені снайперськими парами та бронегрупою на БМП-2 та БТР-80 локалізували, а потім знищили умовних терористів, які захопили адміністративну споруду і частину населеного пункту. Зі слів військовослужбовців бригади, нові форми ведення бойових дій вимагають сучасного підходу до організації бойової підготовки підрозділів. Формування подібних тактичних груп, які здатні виконувати широкий спектр завдань – одна з провідних методик бойової підготовки, що впроваджуються у військах.
Слід додати, що командувач Сухопутних військ ЗС України генерал-полковник Генадій Воробйов за високий професіоналізм та майстерність у володінні бойовою технікою нагородив навідника-оператора БМП-2 старшого солдата військової служби за контрактом Дениса Журавльова нагрудним знаком.
Згодом, на стройовому плацу бригади військові музиканти представили увазі гостей музичне дефіле та хореографічну композицію. Завершились урочистості святковим концертом у клубі військової частини.
Довідка:
24-а окрема Залізна механізована бригада — механізована бригада в складі 13-го армійського корпусу Збройних Сил України (з 2003). Веде свою історію від 24-ої окремої Залізної механізованої дивізії, яка була сформована 26 липня 1918 року за наказом Реввоєнради 1-ї армії Східного фронту. Девіз дивізії: «Залізна воля, залізний дух і крок залізний»
Першим командиром дивізії був Гайн Дмитрович Гай (Бжишкян), який об’єднав бойові загони самарських та симбірських робітників у Сенгілєєвсько-Ставропольське угруповання. Саме на базі цього угруповання було сформовано Першу Симбірську стрілецьку дивізію Східного фронту.
У листопаді 1918-го, коли була введена єдина нумерація з’єднань, вона стала 24-ю Симбірською стрілецькою. На той час дивізії було присвоєно почесне найменування «Залізна» і вона першою серед з’єднань Червоної Армії була нагороджена найвищою на той час нагородою Республіки — Почесним Революційним Червоним Прапором.
Дивізія воювала в Заволжі, на Уралі, Оренбурзьких степах, Туркестані — таким її бойовий шлях на сході. Згодом 24-та Залізна Червонопрапорна була передислокована на Західний, а потім — на Південно-Західний фронт. У складі ударної групи 12-ї армії дивізія під командуванням начдива В. Павловського воювала проти польської армії, з боями дійшла майже до Львова.
Після закінчення громадянської війни 24-та Залізна охороняла західні кордони України. На 22 червня 1941 року дислокувалася в Молодечно (Білорусія). З початком Німецько-радянської війни отримала наказ висуватися в район Ліди, де 25 червня 1941 року вступила в бій з однією із трьох колон 3-ї танкової групи генерал-полковника Гота, яка націлилася на Мінськ. Перші бої дивізії були доволі успішними, вона зупинила ворога і відкинула його танки за річку Клева. Рубіж утримувала до 29 червня 1941 року, але через те, що на сусідніх ділянках фронту німецькі війська прорвалися далеко на схід, дивізія опинилася в глибокому оточенні. З тяжкими боями, подолавши 500 км, 14 липня прорвала вороже кільце і в районі Мозиря вийшла з оточення з порівняно невеликими втратами.
В серпні-вересні 1941 року, дивізія у складі 67-го стрілецького корпусу брала участь у Київській оборонній операції, вела тяжкі бої в межиріччі Дніпра і Десни, відходила в напрямку Чернігова, оборонялася на річці Сейм на північ від Бахмача, потім була змушена відходити на Прилуки, Пирятин, Лубни.
У середині вересня дивізія вдруге потрапила в оточення, була розчленована на кілька ізольованих груп і знищена.
Наказом наркома оборони від 27 грудня 1941 року 1-е формування 24-ї стрілецької Самаро-Ульянівської Залізної дивізії було вилучено зі складу Червоної Армії як такої, що загинула у боях.
На початку грудня 1941 року згідно з планом Генштабу в Архангельському військовому окрузі, у Вологодській області була сформована нова 412-а стрілецька дивізія, яка отримала 1 січня 1942 року найменування 24-ї стрілецької дивізії (2-го формування), а полкам — номери частин колишньої Залізної.
В діючій армії знаходилася з 8 березня 1942 по 10 лютого 1943, з 20 березня 1943 по 8 листопада 1943, з 30 листопада 1943 по 11 травня 1945 року.
Брала участь у розгромі ворога під Москвою; Сталінградській битві, (обороняла місто й ліквідовувала угруповання фельдмаршала Паулюса, при цьому: знищила 3300 й полонила 5575 ворожих солдатів та офіцерів, захопила 53 танки, 5 літаків, майже 5000 вантажівок та багато іншої бойової техніки); Донбаській наступальній операції, звільненні Лівобережної України, в Житомирсько-Бердичівській, Проскурівсько-Чернівецькій, Львівсько-Сандомирській, Східно-Карпатській, Західно-Карпатській, Моравсько-Остравській і Празькій наступальних операціях.
Бойовий шлях закінчила 9 червня 1945 звільненням міста Летовіце за 100 кілометрів від Праги.
У Параді Перемоги брав участь зведений взвод дивізії на чолі з капітаном Клюєвим під Прапором частини.
З першого оточення дивізія вийшла без бойового Прапора. Політрук Олександр Барбашов, який виносив дивізійну святиню з оточення загинув поблизу села Анютіно Черіковского району Могильовської області. Місцевий житель Дмитро Тяпін при похованні тіла офіцера виявив прапор і при визволені села в 1943 році передав його військовим. Після його реставрації, дивізії другого формування було вручено Прапор дивізії першого формування і передані по спадкоємності всі нагороди і почесні найменування.
10 липня 1945 дивізія була розформована, її номер передали 294-ій стрілецькій дивізії, яка стала 24-ою стрілецькою дивізією (3-го формування).
У післявоєнний період місцем дислокації дивізії був Прикарпатський військовий округ. Штаб дивізії і основна частина розташовувалися в місті Яворів.
Після розпаду Радянського Союзу дивізія увійшла до складу Збройних Сил України. 18 лютого 1992 року військовослужбовці дивізії склали присягу на вірність народу України. 19 травня 2001 Указом Президента України № 268/2001, дивізії було присвоєне почесне найменування «імені князя Данила Галицького».
Фото - Регіональний медіа-центр Міністерства оборони України (м. Львів).
