Янукович, в чергове, заради збереження олігархічно-кланової моделі розвитку України та свого генерал-губернаторства, стоячи на колінах, облизав лапті московського царя Путіна.
За аналогією підписання Харківських угод, тишком-нишком, без обговорень, без попередніх урядових рішень підписуються Сочинсько-Московські угоди, які на десятиліття можуть змінити динаміку та напрям розвитку української Держави. Ця ординська традиція обману, підступу, підлости та фарисейства, власне і є сутністю чинного режиму в Україні. Саме такі дії влади дозволяють зробити порівняння, як надважливі документи ухвалюються у середовищі країн Европейського Союзу, де спочатку текст домовленостей парафується, а потім ще понад рік дається на його ознайомлення, вивчення і лише тоді урочисте підписання.
Підписані московські угоди свідчать, що надання чи, то випрошування для України 15 мільярдів доларів є черговим зашморгом для української економіки, та перекладанням чинним корумпованим Урядом своєї безвідповідальності на плечі майбутніх поколінь українців.
Так, станом на початок 2010 року, коли Янукович став президентом, державний та гарантований державою борг України становив 317,9 млрд. грн., а вже на 30.09.2013 року становив 552,0 млрд. грн., тобто зріс за три роки його «пакращення» на 234,1 млрд. грн. або на 73,6 %.
Позичаючи у Росії 15 млрд. дол. (тобто 120 млрд. грн.) у формі комерційного кредиту під заставу державного майна, або ж уряд РФ купить цінні папери українського уряду, тобто облігації зовнішньої державної позики (ще невідомо яка вартість купона у річних відсотках та який термін погашення), Янукович у такий спосіб різко збільшує державний та гарантований державою борг України до 672,0 млрд. грн.
Водночас, позичені кошти будуть спрямовані не на інновації чи структурні реформи, як цього вимагав Европейський Союз пропонуючи аналогічну суму коштів, а на закриття дірок урядового банкротства, безгосподарності та проїдання, тобто покриття дефіциту державного бюджету понад 40 млрд. грн. та дефіциту Пенсійного фонду понад 60 млрд. грн. від провальної пенсійної псевдо реформи.
Щодо тимчасового рішення, як заявив Путін, продавати в Україну газ за ціною 268,5 дол. за тисячу кубів, можна спрогнозувати, що поступки України за такий крок є кабальними і про них ми дізнаємось згодом. Це може бути і таємна здача української ГТС, і встановлення максимального обсягу закупівлі газу понад 40 млрд. м3, і зменшення вартості транзиту російського газу через нашу територію, і відмова від реверсних поставок газу із Европи, і перехід під контроль російських олігархів українського судно- і авіабудування та частини АПК тощо.
Не менш важливим ризиком для України, стане те, що вітчизняні олігархи «розслаблені» дешевим газом відмовляться від програм енергозбереження та технологічної модернізації виробництва, від переходу на європейські технічні стандарти. Ціни на продукцію енергомістких підприємств залишаться незмінними на внутрішньому ринку, а за рахунок зменшення ціни на газ у собівартості олігархи і надалі отримуватимуть надприбутки інвестуючи їх в офшори, елітну нерухомість за кордоном, пільгову прихватизацію та купівлю футболістів.
Все йде до того, що застій у соковому болоті для України хочуть продовжити знову на декілька років, а може десятків років, тобто окремі національні інтереси Росії буде досягнуто за допомогою чинної влади та внутрішніх рабів.
Нам залишається лиш одне – продовжувати боротьбу з ордою окупантів усередині нашої країни, які унеможливлюють нам рух до нашої національної, особистісної та економічної свободи.
