Незважаючи на райдужність телевізійної картинки в Росії, реальна соціально-економічна обстановка в країні помітно погіршилася на тлі західних санкцій. У ряді суб'єктів Федерації почалися «похмурі» страйки через невиплату зарплати, пишуть регіональні ЗМІ.
У Бурятії страйкували працівники ЖКГ. На ряді шахт Кузбасу зріє невдоволення гірників. У Москві готується 100-тисячний мітинг трудових мігрантів... Згідно зі статистикою Центру соціально-трудових прав (ЦСТП), вже сьогодні на кожен робочий день в Росії припадає 1,1 трудового протесту, і експерти прогнозують подальше збільшення цього показника.
Для песимізму є серйозні підстави. Хоча станом на 19 вересня ціна нафти марки Brent стабілізувалася на рівні трохи нижче 98 доларів за барель, аналітики видання Новини Forex вважають, що це триватиме недовго. Зростання долара проти кошика основних валют наводив і буде призводити до того, що ціни на вуглеводні продовжать зниження. А це неминуче вдарить по російському бюджету з усіма витікаючими наслідками для соціальних програм.
На користь прогнозу «падаючої» нафти, зокрема, грають останні економічні дані по Китаю - в серпні стався найсильніший уповільнення темпів зростання промислового виробництва з 9% до 6.9%. Хоча в абсолютних значеннях китайська економіка зростає, темпи знижуються. Уповільнення змусило багатьох економістів згадати про небезпеку "жорсткої посадки" китайської економіки. Якщо це відбудеться, ціни на «чорне золото» можуть впасти до 70 доларів за барель, за деякими оцінками, вже протягом наступного року. Російська економіка цього просто не витримає.
Так що, по всій видимості, соціальні бродіння в Росії будуть наростати. При цьому повертається тенденція колишніх років, коли протести йшли, умовно кажучи, не від розуму, а від шлунка. Люди знову починають хвилюватися не з приводу відсутності політичних свобод, а з-за хліба насущного. Найнебезпечніший для путінського режиму варіант.
«У 2010-2013 роках трудові протести в Росії нехай і поступово, але ставали не «дикими», а інституційними, - каже головний спеціаліст ЦСТП Петро Бірюков. - Ми майже відійшли від вимог «поверніть нам зарплату» або «поверніть нам роботу». Торік робочі найчастіше страйкували через «політику керівництва компанії», тобто вони заздалегідь дізнавалися, що начальство вводить непопулярні заходи, і впливали на процес зупинкою роботи, мітингами або іншими способами. Вони з пасивних об'єктів перетворювалися в учасників переговорного процесу, хоча цей діалог і вівся «на підвищених тонах». І ось сьогодні ми змушені констатувати: знову повернулися в минуле».
До цього можна додати і зростання антивоєнних настроїв в країні. 21 вересня російська опозиція має намір провести в Москві масовий хід проти військового вторгнення путінрщіни в Україну. Росія прокидається?
Олександр Косвинцев.
