Відверто про кримських татар і півострів у нових «російських» реаліях Рефат Чубаров говорив зі студентами Українського католицького університету.
«Для російської влади дуже важливо, щоб поведінка населення в Криму була хоча би на рівні інших областей Федерації. Як на мене, у Росії вже нема структурованої системної опозиції. Вона припинила своє існування після 2012 року, після Болотної, Сахарова... Російська громадськість, яка ще має сором і розуміє до чого веде Путін, обрала шлях пасивного спротиву, який усе частіше перетворюється на виїзд за кордон».
Голова Меджлісу кримськотатарського народу говорить про те, що Росія не змінює методів свого тиску на громадян ледь не два століття: тільки батіг та пряник.
«Російська окупаційна влада, укріплюючись у Криму, використовує певні категорії населення: знаходяться такі, на кого режим може впевнено покластися. Люди, які працюють у каральних органах: прокуратура, ФСБ, суди, фіскальні органи мають пристойну платню. Достатньо високий заробіток у державних службовців середнього і високого рангу. Пенсіонери теж відчули помітне збільшення пенсій. Це і є ті «стовпи», на які спирається Росія у Криму».
«Нині є люди, які готові вказувати окупаційній владі на свою незгоду і вимагати дотримання елементарних прав людей. Росія вирішила одразу таких привести до тями. На сьогодні більш ніж сто людей уже пройшли через суди. Найстрашніше, що почало відбуватися в Криму, - це прийшли явища, яких ми раніше не знали. Викрадання та вбивства людей із політичних, ідеологічних міркувань, системні незаконні обшуки у брутальних формах - цим усім вони намагаються реалізувати моральний терор, вкоренити серед людей страх та відчай. Тут повторюється політика часів першої анексії Криму 1783 року, коли Катерина ІІ відбирала землю у татар».
Рефат Чубаров зізнається, що про агресивні наміри Росії щодо Криму світова спільнота здогадувалася ще під час військового конфлікту у Грузії. Проте мало хто сприйняв ці тривожні знаки серйозно.
«У вересні 2008 року ми говорили про те, чи можливий схожий «грузинський варіант» для Криму. Я був серед тих людей, які це заперечували. Вважав, що Росія буде намагатися використовувати кримських етнічних росіян як особливий інструмент для втручання в українські справи. Але не більше, не прямий напад. Тоді ніхто думати не міг, що Росія може піти війною на Україну. Можна сказати, що ми не «проспали» Росію. Ми проспали путінський режим і Путіна».
«Питання повернення чи неповернення Криму залежить від кількох чинників. По-перше, це українці та наше внутрішнє життя, починаючи від військових, політичних, фінансових справ. По-друге, настрої у міжнародній спільноті, їх ставлення до політики Росії. І останнє. Те, що, на жаль, поки що не спрацьовує, - російський фактор. Мушу визнати, десь на початку цих подій мені здавалося, що таке беззаконня, брутальне ставлення до своїх сусідів, зокрема й до України, змусить прокинутися російське суспільство. Я чекав, що у квітні - травні люди вийдуть мільйонами на площі і скажуть Путіну: «Ні!». Але тут - прогадав».
Про те, що Крим - це не кінцева мета російської агресії, Чубаров говорить упевнено. Він вважає, що події на Сході для Путіна є більше «капканом», аніж продуманим кроком.
«На цих територіях поводитися так само, як у Криму, він просто не може. Для нього залишається важливою головна мета, з якою все це й починалося, - глобальні домовленості із західним світом. Путін продовжує шукати шляхи і все ще вірить, можливо і небезпідставно, що змусить Західний Світ сісти за стіл переговорів і нарешті домовитися про справжнє місце Росії у глобальних міжнародних процесах».
Політик припускає, що пік протистояння ще не настав, і Україну та Крим, зокрема, чекають ще більші потрясіння, ніж початок 2014 року.
«Головний чинник - внутрішньоукраїнський. Міжнародна спільнота - це добре. Можливо, вони стануть для нас більшими захисниками. Все це може бути. Путін уже не може розпочати повномасштабну чи відкриту війну. Він боїться цього. Справді, якщо Захід не піде на поступки, йому залишиться всю свою увагу повернути до українців та спробувати зламати нас просто зсередини. Мені здається, що найближчі місяці для нас ризиковані: матимемо велику турбулентність усередині. Якщо нам вистачить розуму, досвіду, сил згрупуватися, не дати розіграти себе Путіну, то немає жодних сумнівів у тому, що його політика завершиться крахом, і Крим повернеться. Нам треба вистояти самим».
Аліна Смутко, Наталя Патрікєєва.
Фото – Аліна Смутко.
