Тарас Лещук - український лікар-хірург, який вже понад 8 років працює у клініці в Німеччині. Нині він лікує пацієнтів у відділенні хірургії однієї з клінік у містечку Санкт-Інгберт, що поблизу кордону з Францією. З його слів випливає, що реформа медицини в Україні мала б звезтись до того, щоб скопіювати німецький досвід. І все.
Як Ви опинились у Німеччині? Чи було це у ваших планах?
Я закінчив Львівський медичний університет і пішов працювати в Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України, що також у Львові. Там пропрацював 5 років. Особливих перспектив не бачив... І от 2007 року до нас приїхали німці, запросили на співбесіду львівських лікарів, зокрема, хірургів та терапевтів. Я відгукнувся на їхню пропозицію. В той час мені дуже хотілось оперувати лапароскопічно, а такої можливості у нас не було. За результатами співбесіди пройшов відбір. Згодом німецька сторона проплатила курс вивчення німецької мови у Львові. Навчався мови близько півроку, а потім, 2009 року, німці запропонували контракт, і я виїхав до Німеччини.
Спершу я працював у місті Цвайбрюккен, а тепер у відділі хірургії у Санкт-Інгберті.
Тарасе, чому обрали саме медицину?
Мені ще зі школи була цікава медицина, хоча батьки мої не медики. Отож, я вступив у Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького та успішно його закінчив.
Чи багато в Німеччині іноземних лікарів, а саме з України?
Там не важливо, чи ти з України, чи з Румунії, чи з Білорусі. У Німеччині брак лікарів.
На мою думку, це спричинено тим, що там потрібно довго вчитись, далі інтернатура.
Водночас в їхні медичні університети можуть вступити тільки ті, хто має дуже високі бали по закінченню школи.
Часто буває так, що коли абітурієнт хоче здобути медичну освіту, то його ставлять на спеціальну чергу, і вона може тривати рік, два чи навіть три. Відтак, не рідко стається, що бракує терпіння і наполегливості, люди обирають інші професії.
Непоодинокі випадки, коли хтось вступає в університет, а потім щось не подобається, відповідно, він чи вона залишає університет. Тобі 30 років і у тебе нема ні роботи, ні освіти. Тому, ще раз наголошу, багато хто обирає інші професії, легший шлях.
На скільки забезпечені ліками та усім необхідних німецькі клініки?
Німецькі лікарні завжди цілком і усім забезпечені, включаючи й спеціальне обладнання. Усе потрібне є в кожній лікарні. Наприклад, комп’ютерну томографію чи МРТ пацієнт отримує одразу у лікарні, навіть у маленькому містечку, нікуди ходити не потрібно.
Будь-які ліки - від антибіотиків до інфузій - пацієнт не купує, усім цим лікарня забезпечена.
Як у Німеччині діє страхова медицина?
Кожна людина має страховий поліс. Зазвичай відбувається так: половину коштів платить людина, решту - роботодавець. У моєму випадку - це щомісяця 350 євро від мене та 350 євро - від клініки.
Коли пацієнт потребує операції, то одразу ж проводиться хірургічне втручання. Готівкового обігу коштів просто не існує. Якщо ж операція не є терміновою, то записують людину у чергу на наступний день чи, відповідно, до вільного часу лікарів.
Чи ставались у вашій практиці випадки, коли у пацієнта не було страхового полісу?
Так, одного разу хлопець із Прибалтики попав у лікарню із запаленням жовчного міхура. Його потрібно було терміново прооперувати, але він не мав страхівки. Однак, беручу до уваги те, що він був із однієї з країн ЄС, хлопцеві надали невідкладну медичну допомогу. Потім працівники клініки записали його особисті дані, однак чи згодом лікарня взяла з нього кошти чи ні, я досі не знаю.
Але це одиничний випадок, усі, хто приїжджають, мають страхівки.
Скільки заробляють німецькі лікарі?
Достатньо. Лікарі заробляють дуже добре. Медсестра має близько 2 тис. євро, лікар, звісно, значно більше. У Німеччині є градація лікарів: спершу асистент, який допомагає лікарю, потім лікар, який може приймати сам рішення та оперувати, далі - лікар, якого можна прирівняти до керівника відділенням, і найвищий щабель - це, так би мовити, шеф - керівник клініки. Усі лікарі зацікавлені у контракті, особливо у безстроковому контракті.
У Вас який контракт?
У мене тепер теж безстроковий, раніше було на два роки.
Чи є проблема якості ліків?
Якісь ліків досить висока. Щодо вакцин, то, на мою оцінку, із цим теж проблем нема.
Чи були випадки, коли відомі українці попадали до вас у лікарню?
Ні, не було.
Чи лікуються українські політики у Німеччині?
Звісно, що так. У Німеччині є дуже відома клініка "Шаріте" (Шаріте - клінічний комплекс, розміщений у чотирьох районах Берліна. Це найбільший госпіталь в Європі, - ред.). Також відомі й інші клініки у Франкфурті та інших містах. До слова, Юлія Тимошенко та чоловік Тіни Кароль лікувались у клініці "Шаріте".
Чи були скарги пацієнтів на вашу роботу?
Так, були, однак я вважаю, що це дрібниці. Для прикладу, не можна жартувати із пацієнтами. Одного разу в мене був пацієнт, який прийшов із червоним оком. Я запитую, чому ви прийшли до мене, я ж хірург, а не окуліст. Чоловік пішов геть. Потім з'ясувалось, що це друг керівника клініки, і я мав серйозну розмову із шефом на тему, чому я не приділив уваги цьому пацієнту.
Як німці ставляться до свого здоров'я?
Німці не такі люди, які будуть терпіти, поки пороблять усі роботи, і аж тоді знайдуть час на лікування. Якщо заболіло, вони одразу йдуть в лікарню.
Чи знаєте ви статистику, скільки за останні роки українських медиків виїхало у Німеччину?
Конкретних цифр не знаю, але 5 моїх знайомих вже у Німеччині.
А чи виїжджають німецькі лікарі кудись? Які країни, на їхню думку, кращі?
Так. Зазвичай, це Канада чи Австрія, бо там більше платять.
Чи не відчуваєте ви упередженого ставлення до себе, оскільки ви іноземець?
Ні, зовсім ні. Не можна говорити про упереджене ставлення до українців чи до будь-кого іншої національності. Німеччина – це вже мультикультурна країна, там живе понад 82 млн людей. Зі мною у клініці працюють сирієць, румун та інші, але така ситуація в їхній медицині вже давно.
Це дуже лояльна країна, ти не можеш образити когось, кажучи, що хтось негр. Там люди дуже ввічливі.
За яких умов ви б повернулись в Україну?
Якби тут праця лікаря оцінювалась мінімум у 2-2,5 тис. євро, тоді можна про щось говорити. І не треба брати хабарі.
Чи поширене у Німеччині явище подяк?
З приводу хабарів, то такого точно нема. Щодо подяки, то буває, що пацієнт принесе пляшку вина, але не більше. Однак це вкрай рідкі випадки.
Чи подобається вам життя у Німеччині?
Так, мене цілком влаштовує тамтешнє життя. Це стабільна країна, і ти не переживаєш, що буде завтра і чи дадуть тобі зарплату.
Розмову вела Тетяна Яценко.
