На початку жовтня відомий львівський гросмейстер, тренер та шаховий діяч Адріян Михальчишин став віце-президентом Європейського шахового союзу.
В Батумі в рамках 89-го Конгресу Всесвітньої шахової федерації відбулися вибори до Європейського шахового союзу, де Адріяна Богдановича вибрали в керівні органи. Такі зміни у шаховій життєдіяльності Адріяна Михальчишина нікого особливо не здивували, оскільки його знають як справжнього професіонала та фаната справи свого життя. У розмові з журналістом Гал-інфо Адріян Богданович погодився відверто поговорити про шаховий стан справ в Україні та світі, розповів чому наші спортсмени їдуть грати у Росію, а також відкрив чимало закулісних деталей, про які Ви, швидше за все, прочитаєте вперше.
Адріяне Богдановичу, які Ваші теперішні функції у Всесвітній шаховій федерації?
Оцінюю усі новітні шахові програми, а також новітні напрямки розвитку шахів. Як голова тренерської комісії ФІДЕ, готую тренерів по всьому світу. За 10 років ми створили армію з 7 тисяч тренерів. Основна моя робота – юнацькі шахи. На жаль, через незнання іноземної мови наші спортивні діячі не можуть брати участь у різних спортивних структурах світових та європейських федерацій. Мова йде про суддівство, технічні комісії та робота у різних міжнародних федераціях. В інших видах спорту ситуація не краща. Наших представників у міжнародних спортивних органах є дуже мало. Незнання іноземних мов ставить хрест на розвитку багатьох талановитих українців. А в той же час Росія дуже активно працює в усіх міжнародних спортивних федераціях. От і зараз на Конгресі в Батумі була вибрано президентом ФІДЕ колишнього першого віце-прем’єра Росії Аркадія Дворковича, батько якого був видатним шаховим арбітром.
У Батумі, де Вас і обрали віце-президентом Європейського союзу, відбулася чоловіча та жіноча шахова Олімпіади. Які зараз умови підготовки у національних збірних України?
Щодо збірних України, то в наших спортсменів зараз непогані умови підготовки. Міністерство молоді та спорту зробило стипендії усім збірникам. Звісно, вони не такі як у Росії чи Азербайджані, але потрібно і це оцінити. Стипендії десь на рівні збірної Грузії, але багато збірних, як Польща, чи Словенія, стипендії взагалі не отримують. Держава, звісно, намагається допомогти спортсменам, однак на всі міжнародні старти цих коштів бракує. Збірні України з шахів мають кілька хороших зборів на рік, тому критика у тому, що держава не допомагає взагалі, не є зовсім об’єктивною. На жаль, цієї підтримки не є достатньо, аби досягати тих результатів, які ми справді можемо.
Між жіночими та чоловічими шахами є серйозна різниця у підході до гри, до вивчення теорії. У жінок інша структура пам’яті: вони не люблять вивчати довгі чоловічі дебютні варіанти і грають набагато сконцентрованіше. Втім, це є палка з двома кінцями: втома приходить на третій годині партії і тоді починаються помилки. У хлопців є відчуття концентрації і деконцентрації під час партії. Буває, що шльопнуть хід без обдумування, але таке буває рідко. Якщо подивитися на першу десятку рейтингу чоловіків та жінок, то у жінок усі мають університетські освіти, а більшість чоловіків сконцентрувалася на шахах з другого класу і не звертала увагу на школу. Втім, професія дуже важка для жінок, оскільки більшість топових шахісток мають проблеми з особистим життям.
Як оціните виступ чоловічої збірної в Батумі?
Чоловіча збірна України повернула до свого складу Василя Іванчука та Руслана Пономарьова. З іншої сторони вони уже ветерани збірної і потрібно розуміти, що вони не можуть давати результат вище від середнього рівня. Вони обоє завжди викладалися за збірну. Ось характерний факт. Під час Олімпіади в Елісті (Росія) був напружений матч з американцями, був сильний цейтнот. Російський суддя вмішувався в гру, а Василь Іванчук його на весь зал послав на три букви. Виявилося, що суддя був віце-президентом російської федерації. Скандал вийшов на рівень дипломатичного, але все завершилося без наслідків для Василя.
Заміни Іванчуку та Понорьову наразі немає. Ціла зміна національній команді виїхали на навчання у США. Мова йде про Жеребуха, Іпатова, Нижника та Бортника. Вони хочуть там отримати хорошу роботу, відповідно шахами будуть займатися уже у вільний від роботи час. Вони вже зараз мали би замінити увесь склад збірної в Батумі. Вважаю, у нас випало ціле потужне покоління. Окрім того, проблеми зі здоров’ям надовго вивели зі збірної львів’янина Андрія Волокитіна. Вважаю, достойна заміна у чоловічої команди буде років через десять.
Чи могла б чоловіча збірна на Олімпіаді виступити іншим складом?
На жаль, цього іншого складу, про який Ви запитуєте, у нас немає. З іншої сторони наші ветерани демонструють непогані результати. Чоловіки на Олімпіаді в Батумі зіграли непогано, однак могли зіграти ще краще. Маю на увазі на дві сходинки могли бути вище. На жаль, немає кадрової потужності. У нас є єдиний забійник Антон Коробов, а цього, на жаль, бракує. Забракло нам Андрія Волокитіна, який був героєм Олімпіади в Баку.
Антон Коробов - саме той гравець, який може дати очки на четвертій дошці. Інші гравці також хороші, але вони грають технічні шахи без ризику. Коробов не боїться ризикувати і в багатьох випадках це дає результат. З іншої сторони усі шахісти збірної України займають від 40 до 60 місця в рейтинг-листі світу. З такими місцями нереально претендувати на медалі.
Що скажете про виступ жіночої збірної на Олімпіаді в Батумі?
Жіноча збірна перебуває у хорошому стані. Ця команда має певний резерв і тримається на потужній грі сестер Музичук. Вважаю, наші дівчата могли обійти Китай і виграти Олімпіаду. Китай без Хоу Іфань не та збірна, що була раніше. Збірна Китаю є оновленою і, на мою думку, дівчата грають дещо нестабільно.
Друге місце наших дівчат – хороший результат?
Дивіться, зараз не пощастило з коефіцієнтами жіночій команді, а пригадуєте в Баку наші хлопці програли американцям золото через систему ідіотизму коефіцієнтів. Усе залежало від партії, у якій якийсь африканець не захотів робити нічию з німцем, і догрався до програшу. А нічия в тій партії означала золото для України. У ФІДЕ є така смішна комісія, яка видумує абсолютно нелогічні правила і всі то змушені терпіти.
Незважаючи на це, будь-яка медаль на Олімпіаді – хороший результат. Олімпіада – змагання, де одна поразка тебе може відкинути вниз і позбавити шансів на медалі. На щастя, наші дівчата турнір пройшли рівно.
У жіночій збірній України непогано виступила киянка Юлія Осьмак, хоча чимало фахівців вважають сильнішою львів’янку Наталю Буксу.
І я так вважаю. Вони зробила великий прогрес. Зараз Наталя тренується з Олександром Белявським. Раніше у Букси гра була нестабільною. Зараз, вважаю, вона є серйозним кандидатом до збірної України на наступні турніри. У жінок є конкуренція у складі, а у чоловіків вона, на жаль, не така як хотілося б. Якщо у жінок найреальнішим кандидатом до збірної є Наталя Букса, то у чоловіків – Мартин Кравців. Надією в збірну є київський юніор Кирило Шевченко, але наразі він ще замалий для гри на рівні збірної. Через чотири роки може підійти вінницький хлопець Віктор Матвіїшин. Іншими словами, жіноча збірна України й надалі буде боротися за медалі, а чоловіча – падатиме вниз.
Свого часу Анна Музичук успішно виступала за збірну Словенії, однак згодом повернулася до України. Кажуть, що Ви особисто займалися справою її повернення до України.
Так. Анна Музичук виступала за збірну Словенії, оскільки у неї були непорозуміння з нашої федерацією. Анну не хотіли запрошувати в збірну України, оскільки вважали її надто молодою. А якщо відверто, то київське спортивне керівництво не дуже любило львів’ян в усі часи. Можливо, саме тому, що наші львівські шахісти розмовляють українською, на відміну від всіх інших збірників.
Анна Музичук була чемпіонкою України і за своїм рівнем гри доводила місце в збірній. Таких талантів як Анна Музичук потрібно було одразу забирати до збірної України ще років два перед тим. Вважаю, переїхавши грати за Словенію, вона зробила правильне і логічне рішення. Словенії на той час потрібен був лідер у жіночу збірну і з цими функціями Анна справлялася на відмінно. Новий президент Федерації шахів України Віктор Капустін запропонував Анні перейти назад до України, однак була проблема пов’язана з певним фінансовим відшкодуванням. За повернення Анни до України наша федерація повинна була заплатили словенцям від 30 до 50 тисяч євро. Оскільки я багато років працював у Словенії, то Віктор Капустін особисто просив, щоб у дану ситуацію потрібно втрутитися саме мені. Я пояснив словенцям, що Анна дала їм дуже багато, а саме передала досвід молодим гравцям, показала напрям роботи на майбутнє і, найголовніше, Анна показала хороші результати. Також в останній рік не були виконані умови контракту з Анною Музичук, тому компенсація від нашої федерації була несумісною. Все-таки мені вдалося добитися у словенців рішення на абсолютно безкоштовнe повернення Анни Музичук до України.
Чи була готова заплатити таку суму Федерація шахів України?
Ні, у Федерації та Міністерства спорту таких грошей не було. З іншої сторони, нашу федерацію обманули росіяни. Коли вони забирали до себе Сергія Карякіна та Катерину Лагно, то повинні були заплатити по 50 тисяч євро за кожного гравця. Втім, росіяни усе зробили настільки хитро, що наша федерація нічого від них не отримала. З Карякіним у перші роки в Росії були проблеми, оскільки команді не сподобалося те, що його взяли на кращі умови, аніж мали тоді лідери збірної Росії. Чимало людей у Росії питали хто такий Сергій Карякін для чого його взяли…
Чимало українських шахістів з метою заробітку залюбки беруть участь на турнірах у Росії.
Зараз це велика проблема. У FIDE є лозунг – «усі шахісти – одна сім’я». Вважаю, наше міністерство має прийняти чітку позицію: або наші спортсмени їдуть на змагання в Росію, або не їдуть. Міністерство немає чіткої позиції. Немає чіткої політики, оскільки держава не визнає війну з Росією. Особисто мені складно їхати в Росію. Заробляти гроші туди я не поїду.
Якби Ви зараз були професійним шахістом, Ви б поїхали на чемпіонат світу Росію?
Дуже складне запитання. Я мав багато запрошень по роботі, але туди не їздив, хоча люди, з якими я спілкувався з Росії, є абсолютно нормальними та адекватними. Міністерство молоді та спорту України повинно винести чітку позицію. Все-таки спортсмени отримують стипендії і слово за міністерством повинно бути визначальним.
Щодо Росії, то зі мною там також траплялися пригоди. Ми з відомим львівським гросмейстером Олегом Романишиним грали Гран-прі професійної шахової організації Каспарова у 1995 році у Москві і жили у готелі «Україна». Пригадую, наступного дня поверталися в номер, а на нашому поверсі аж кишіло міліціонерами. Між нашими двома кімнатами, де жив я та Олег Романишин, лежав вбитий бізнесмен. А ми бачили як до його кімнати перед тим входив якийсь явний агент спецслужб. Ми одразу подумали, що потрапимо під допит, але вони взнали, що ми – шахісти і явно не з цього світу (сміється). Було ніяково якийсь переступати через труп у готелі.
Анна та Марія Музичуки свідомо проігнорували чемпіонат світу в Саудівській Аравії через обмеження прав жінок у цій країні.
То взагалі була якась сюрреалістична ситуація. В Саудівській Аравії на чемпіонаті світу усім учасницям дозволили грати без хіджабів. Головною проблемою у тому випадку були не права жінок, а те, що не дали віз шахістам Ізраїлю та Ірану. З іранцями натиск ФІДЕ дав результат, а з Ізраїлем – ні. От про що насправді йшлося. Цей лист від Анни у соцмережі фейсбук був зроблений для піару. Вона собі зробила хорошу рекламу. Якщо б Анна не одягала хіджаб на турнірі в Ірані, тоді б могла це говорити. А так її зрозуміти було складно. Ну зрозумійте, закони піару нагадують цирк: цілиш в одну точку, а потрапляєш в іншу. Майже як в класичній казці, коли стрілою влучити у жабу… Феміністичні організації тоді вхопилися за Анну, почали запрошувати на лекції, виступ в європарламенті… А про що? Хіджаб? Так його і не було…
Сестри Музичук не поїхали на чемпіонат світу в Саудівську Аравію, однак планують їхати до Росії.
Парадокс (сміється). Усик поїхав в Росії і переміг. Зняв усю критику. Так само і у сестер: якщо переможуть, усі будуть щасливі і кричати як вони героїчно виступили. Іншими словами то чистий бізнес і гроші.
А якщо дівчата не візьмуть участь на чемпіонаті світу в Росії, чим вони ризикують?
Лише тим, що не зможуть заробити гроші. Ну і якщо ти є діючим чемпіон світу, то ризикуєш тим, що стовідсотково ти не підтвердиш це звання. Загалом тут складно критикувати людей, якщо немає чіткої позиції від держави. То офіційні змагання чи неофіційні? Командам ніби заборонили їздити, а індивідуально? Є ще інший момент. Анна розуміє, що у неї це останній реальний шанс стати чемпіонкою світу. Далі можуть прийти молоді і більш підготовлені шахістки.
Чому чемпіонати світу та інші важливі турніри проводять у так званих проблемних країнах, які відверто не усім до вподоби?
Причина проста. У європейських країнах зібрати призовий фонд для таких турнірів є практично нереально. Більшість федерацій є бідні, тому їм організувати серйозні змагання з серйозними призовими фондами є непросто. І мова тут йде не тільки про шахи. Структура спорту в Європі є викривленою. Гроші є лише на футбол, баскетбол, у деяких країнах центральної Європи – гандбол, волейбол та інші види спорту. Залишки державного фінансування йдуть на Національні Олімпійські Комітети. Мені не подобається, що мафія олімпійських видів спорту в Європі забрала в основному фінансування з успішних місцевих неолімпійських дисциплін. І тепер навіть такий смішний вид спорту як керлінг з мітлами на льоду має перевагу у фінансуванні навіть без результатів над багатьма іншими видами спорту.
