Останнім часом маємо спекуляції довколо постаті Романа Шухевича. Мета очевидна - ще раз налякати світ висмоктаним з пальця антисемітизмом українців. І от маємо дивний збіг подій від кидання «коктелю Молотова» в будівлю львівської синагоги до «непобаченої» меморіальної таблиці євреям у Золочівському замку. І все це до 30 червня - 110-річчя від дня народження Романа Шухевича та 76-річчя Акту відновлення Української держави.
Свої думки із цього приводу висловив історик, генеральний директор Національного музею жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» - Руслан Забілий.
"Отож, останні два тижні спостерігається певна розкрутка істерії навколо постаті Романа Шухевича з прицілом на висвітлення «лютого антисемітизму» українців. Використовують як привід 110-річчя з дня народження Головного Командира УПА, знищення нацистами євреїв в 1941-му, проведення ШухевичФесту та ще казна що.
Коротка хронологія подій така: 26 червня публікує «свою статтю», присвячену Шухевичу військовий інструктор і, як він сам себе іменує, політолог Цві Аріелі. Каже, що її співавтором є кандидат історичних наук Юрій Радченко. Скоріш за все, я так думаю, цей анальфабетичний текст був написаний «науковцем» із використанням «в темну» наївного політолога, про що політолог і повідомив. Бо в іншому випадку Радченко поділив би «лаври» співавторства. Адже чого залишатися осторонь, коли текст виважений, якісний, академічний і позбавлений маніпуляцій?
Далі 2 липня про ніщо публікує текст ніби «журналіст» Шимон Бріман. Основним лейтмотивом допису є злочинна суть українців щодо надуманого «замовчування» інформації про замордованих в 1941 р. біля Золочівського замку євреїв. Одразу ж цю «благу вість» підхоплює та поширює, я переконаний, розуміючи що це дурня, «академічний історик», «інтелектуал» - Василь Расевич. На місце ставить обох 3 липня, пояснивши на пальцях в дописі на ФБ прописні істини щодо інформації про погром в Золочеві, генеральний директор картинної галереї Тарас Возняк». (більше читайте у матеріалі – StopFake.Історія: Як не побачили таблиці євреям у Золочеві)
Також 4 липня на маніпулятивні дописи Расевича відреагувала коректно і професійно на своїй сторінці у ФБ дослідниця Оля Гнатюк. Паралельно із цим 3 липня розганяє хвилю нетерпимості Едуард Долінскій, волаючи в публікаціях на антиукраїнських сайтиках про «антисемітизм» Шухевича, тулячи сюди те, що ніяким чином не тулиться: проведення «ШухевичФесту» та знищення нацистами євреїв у 1941 р. Також не забуває згадати про кидання "кимось" у львівську синагогу "коктейлю Молотова", що сталося 30 червня.
Звісно, це зробили націоналісти! Аякже! Як на мене, то розкладання цього лівацького антиукраїнського пасьянсу переслідує очевидну мету в кремлівських інтересах. Розсварити, маніпулювати, брехати – це інструментарій гібридної війни в гуманітарній сфері. Прикрим особисто для мене є те, що в цих іграх беруть участь ті, хто чи не найбільше пищать про «академічність», «незаангажованість» та «стерильність» істориків. Риторика про такі чесноти чи не є такою ж цинічною та лукавою, як ваші потуги, з одного боку, у розпалюванні нетерпимості і міжнаціональної ворожнечі, а з іншого – у закликах до конструктиву і діалогу?».
