Під час тижня, що минув, в Україні традиційно вшанували пам'ять українців, які загинули у ХХ столітті внаслідок московського дикунства – спеціально створеного голоду в Україні. Саміт «Україна-ЄС» ще більше наблизив Україну до Європи, але не було надано лібералізації безвізового режиму, на якому зациклена майже вся Україна.
Цього тижня також виповнився рік, як Україна живе без московського газу на отетеріння Кремлеві та не менш здивованій Європі. На Кубі помер контроверсійний лідер кубинського народу і щирий приятель України, а Путін почав підготовку до гібридної капітуляції.
Голодомор – розплата за відмову русифікуватись
В Україні традиційно вшанували День пам'яті жертв Голодоморів, який щороку припадає на четверту суботу листопада. У цей день українці відвідують поминальні Богослужіння і покладають символічні горщики із зерном та свічками до пам'ятників жертвам московського дикунства в Україні. У церемоніальних заходах беруть участь ще живі свідки Великого Голоду, керівництво держави, керівники іноземних країн, парламентів та міжнародних організацій, представники дипломатичного корпусу і релігійних конфесій, громадські та культурні діячі.
Щороку Український інститут національної пам'яті пропонує спеціальну тему для висвітлення певного аспекту трагедії Голодомору 1932-1933 років. Гасло цьогорічного вшанування – «Голодомор не зламав». Головні заходи відбулись у столиці, а регіональні – по всіх населених пунктах біля місцевих меморіалів пам'яті.
По обіді біля Національного меморіалу вшанували загиблих під час Голодомору з участю свідків цієї трагедії, президента України, керівників Українських Церков, прем'єр-міністра і голови Верховної Ради, членів Платформи європейської пам'яті та совісті, представників дипломатичних установ, громадськості. А в 16 годині відбулась загальнонаціональна хвилина мовчання та акція «Запали свічку пам'яті». Із настанням темряви українці запалили і поставили свічки на підвіконнях – на знак скорботи про мільйони загублених життів наших співвітчизників.
Нагадаємо, що Кремль цинічно найменував 158 населених пунктів України іменами осіб, які були організаторами Голодомору. А львівська мерія, яка витрачає з бюджету громади мільйони за недбалість у вирішенні питання вивезення побутових відходів, вирішила виплатити 142 особам, які пережили Голодомор, по 300 гривень – всього 42,6 тисячі гривень.
Александр Тверской: Кати в Україну приїжджали з Москви
Журналіст РФ Александр Тверской написав у своєму блозі, що Голодомор в Україні – це один із найжахливіших за жорстокістю й наслідками злочинів радянської влади. І наголосив на кількох аспектах:
▪ голод був створений навмисно, а тому він – геноцид;
▪ накази організувати голод надходили з Москви;
▪ кати в Україну приїжджали з Москви;
▪ звіти про винищення українців надсилали у Москву.
Що змінилось від того часу? Нічого. Нащадки організаторів і виконавців геноциду українського народу ще живуть і вільно брешуть по телевізору про означені події. Вбивці із тих минулих часів не засуджені, вони шановані, а деякі з них навіть героїзовані.
Сам Голодомор в Росії не визнано державним злочином і не засуджено на державному рівні. Москва знову намагається знищити Україну – подавити інформаційно, економічно, політично і фізично. Тому що Росія – це режим, а режим завжди живиться стражданнями, кров'ю, пригніченням і поневоленням.
Бандера – безперечний герой і символ боротьби за незалежність України. Якби не було Бандери, якби українська земля не народжувала таких людей як Бандера у різні етапи історії, то України вже б давно не було. Самобутньої України. Вільної України.
Віддаю данину пам'яті всім замученим і ненародженим. Маю надію, що відбудеться другий Нюрнбергг, де воздасться кожному поіменно, а всі крапки будуть розставлені раз і назавжди. А поки що – моя неймовірна ненависть до всієї совєтчини і до всіх, хто продовжує схвалювати і виправдовувати діяння катів минулого, – наголосив Александр Тверской.
Саміт «Україна-ЄС»: Україна – у стадії очікування, ЄС – у стадії не визначення
У Брюсселі відбувся найвагоміший саміт в історії відносин України та Євросоюзу. Цей захід переносили кілька разів: із травня на вересень, із вересня на листопад. Очікувань від саміту було багато – від реального надання лібералізації безвізового режиму й до продовженням санкцій стосовно РФ, як до країни-агресора. У підсумку – безвізового режиму нема, зате є запевнення про надання фінансової допомоги, продовження інтеграції України в ЄС і продовження санкцій проти агресора.
Можна ствердно сказати, що європейські політики, коли наполягали на виконанні 144 вимог, щоби Україна могла отримати безвізовий режим перетину кордону з ЄС, були переконані, що Київ не впорається з цим завданням. А коли Україна з неймовірним зусиллям його виконала, то з'ясувалось, що самі європейці не здатні практично реалізувати свої обіцянки. Принаймні поки що. Європейські політики попросили Україну почекати до кінця року, або навіть і до весни 2017.
Дональд Туск, очільник Європейської ради, навіть заговорив українською: «Ми високо цінуємо працю й бажання української влади, включаючи президента Порошенка, провести масштабні реформи у настільки важких умовах. Успіх України – це успіх всієї Європи». А далі Мартін Шульц, глава Європарламенту, розповів, що надання безвізового режиму «пробуксовує» через Нідерланди, Францію, Італію і Німеччину, з якими влада ЄС, на тлі непродуманої міграційної європейської політики із важкими соціальними наслідками, поки що не може домовитись.
За кулісами офіційної політики відомо, що Кремль «вливає» у ці країни величезні кошти, щоби вони гальмували лібералізацію перетину кордону між ЄС і Україною. І вони – Нідерланди, Франція, Італія і Німеччина – наживаються на українському питанні. Для Москви надання Україні безвізу – національна трагедія. Це означатиме, що Україна остаточно розірвала історичну пуповину з Москвою, а водночас із азійської системи політичних координат перейшла в європейську.
Під час саміту «Україна-ЄС» були вирішені більш доленосні для України питання, аніж відкладена можливість безкоштовно перетинати європейський кордон і проживати там 90 днів. У Брюсселі підписали важливі угоди:
▪ про співробітництво у сфері енергетики;
▪ про боротьбу з корупцією;
▪ про співробітництво із Європолом;
▪ про подальшу підтримку моніторингової місії ОБСЄ.
У Брюсселі затвердили програму підтримки реформ державного управління і верховенства права, а також обговорили питання безпеки та підтримки територіальної цілісності України.
Окрім того, ситуація із безвізом стала добрим уроком і для президента Порошенка, щоби не обіцяти того, чого сам апріорі виконати не в змозі. Зрозуміло, що заява президента про надання безвізу під час саміту – це тонкий дипломатичний прийом, щоби стимулювати європейських сановників до позитивного рішення. Але скільки відсотків українців у дипломатичних тонкощах тямлять? Зате кремлівські МЗС та ЗМІ тепер мають про що говорити.
Українці бідні, зате горді
Науково-дослідницький інститут швейцарської фінансової групи «Credit Suisse» опублікував спеціальний звіт «Global Wealth Report» про сукупні статки населення планети. У звіті зазначено, що в 2016 році відбулось незначне глобальне зростання світового багатства, яке за минулі 12 місяців збільшилось на $3,5 трильйона – до $256 трильйонів, що становить збільшення на 1,4%. Проте створення капіталу відбувалось паралельно із приростом населення, а тому вперше з 2008 року статки на дорослу особу є незмінними, вони становлять приблизно $52,800.
Серед потужних економік тільки США і Японія змогли наростити суттєве додаткове багатство. Найбільше, на тлі зміцнення ієни до долара, у відсотковому відображенні зросли особисті статки в Японії – на 19%. До економічних лідерів потрапили також Нова Зеландія і Гонконг, а Великобританія зазнала відчутних фінансових втрат у результаті знецінення валюти – приблизно на 10%. Це пов'язано з її виходом із ЄС.
Фінансова група «Credit Suisse» відзначила подальше посилення в світі майнової нерівності: всього 10% осіб володіють 89% всіх міжнародних активів.
Аргентина, Україна і Росія увійшли до трійки аутсайдерів: у цих країнах фінансове забезпечення населення у відсотковому відображенні скоротилось найбільше. Добробут у РФ упав на 15%, в Україні – на 19%, а в Аргентині – на 27%. Причинами такого падіння в одному випадку стали несприятливі коливання валютних курсів, а в іншому – військова агресія та економічні санкції.
Україна, Молдова і Білорусь потрапили до групи країн, де на одного дорослого у середньому припадає менше $5 тисяч. До цієї групи належать країни Африки, Індія і Казахстан. Більшість сусідів України заможніші: зокрема, Росія, Польща і Румунія належать до групи країн, де статки дорослих осіб перебувають у межах від $5 до $25 тисяч.
Рік без руского газу. Путін благає купляти
У минулу п'ятницю виповнився рік, відколи Україна востаннє імпортувала газ із РФ. Відмова від московського газу стимулювала в Україні початок реформ газового ринку (частка приватних імпортерів зросла із 1% у 2014 році до 26% в 2016 році), а також реформу корпоративного управління «Нафтогазом». Компанія вперше за тривалий час перестала бути збитковою, а навіть у цьому році заплатить 60 млрд гривень податків.
Був час, коли кремлівський нарцис на самий Новий рік, у 20-градусний мороз, перекрив постачання газу в Україну і Європу, задовольняючи свій деформований еготизм. Тоді кількість кубів поставленого газпромівського газу зменшилась в Угорщині на 65%, у Франції – на 70%, у Греції – на 81%, у Болгарії та Італії – на 90%, а в Австрії – на 100%. Сьогодні «Газпром» скиглить, щоби Київ купив у нього 4 мільярди кубів газу, або принаймні 1,5 мільярда.
Як вже було сказано, під час саміту «Україна-ЄС» сторони підписали стратегічний меморандум, який стосується співпраці у сфері енергетики. Документ буде діяти впродовж наступних десяти років, у ньому закріплено положення, що Україна є першочерговим постачальником російського газу для ЄС. Отож плани «Газпрому» позбавити Україну статусу транзитної держави, перенісши основні магістралі постачання газу за межі української території – через газопроводи «Північний потік» та OPAL – зазнали нищівного краху.
Крім того, у Брюсселі пообіцяли «підстрахувати» Україну на випадок суворої зими – у разі нестачі ресурсів європейці будуть надавати Україні додаткові обсяги блакитного палива.
Грейпфрутом єдиним при Гройсмані житимем
Кабінет Міністрів ініціював із 1 жовтня пілотний проект «Про скасування цінового регулювання на соціально значущі продукти харчування й послуги у сфері виробництва та реалізації продовольчих товарів». Ініціатором експерименту, ймовірно, є перший віце-прем’єр Степан Кубів, який переконував, що нововведення зменшить адміністративний тиск на бізнес, а країна відмовиться від застарілих адміністративних практик. Уряд упродовж трьох місяців вивчатиме динаміку цін, а далі за результатами моніторингу вирішуватиме, як діяти далі – скасовувати, обмежувати чи поновити регулювання.
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман теж вважає, що скасування державного регулювання цін на продукти харчування є антикорупційним заходом, завдяки якому вдасться позбутися інструменту тиску на бізнес у сфері виробництва і роздрібної торгівлі. Очільник уряду переконаний, що дерегуляція не повинна вплинути на вартість продуктів і ситуація буде абсолютно нормальною. Проте, на випадок невдачі з експериментом перестрахувався і зазначив: якщо зростання цін на продукти відбудеться, то не з вини Гройсмана і Кубіва, а виключно через сезонні коливанні.
Любі ви наші, для того суспільство вас годує і одягає, щоби ви запобігали появі сезонних цінових коливань, застосовуючи наданий вам економічний інструментарій, а якщо належного економічного вміння нема, тоді – адміністративний.
Якщо коротко, то геніальний урядовий задум був таким: виробники і реалізатори продуктів харчування ймовірно змушені платити хабарі інспекторам. Якщо інспекторів відсторонити від цінового контролю і ймовірних хабарів, тоді шляхетні виробники із великодушними реалізаторами зменшать ціну для своїх любих клієнтів. Ага... Схоже на те, що раніше вистачало коштів і на хабарі, і тримати прийнятні ціни для середньостатистичної купівельної спроможності більшості населення.
Олександр Дорошенко, голова Асоціації постачальників роздрібних мереж, вважає, що дані Держстату про здешевлення продуктів харчування не відповідають дійсності. Вони розраховані або на ошукання самих урядовців, які не живуть життям простих громадян і цін магазинних не бачать, або на громадян, яких вважають недоумкуватими.
Олександр Дорошенко здивовано пише: «Наприклад, відпускна ціна виробників курячих яєць за останні 10 днів або трохи підросла, або залишилася на тому ж рівні. Те саме можна сказати і про роздрібно-оптові ринки, а Державна служба статистики зафіксувала чергове зниження ціни на 8%. За два останні тижні продовжився тренд зростання цін на молочні продукти, в середньому на 1,5%, а також на цукор – 1,2%».
За два місяці «пілотного» проекту Кабінету Міністрів про скасування цінового регулювання маємо такі результати (порівнюється підвищення або зниження ціни з 30 вересня по 25 листопада за 2015 і 2016 роки):
• хліб житній у 2015 році не змінювався в ціні, а в 2016 подорожчав на 2,3%;
• борошно пшеничне вищого ґатунку в 2015 році подешевшало на 0,4%, а в 2016 – зросло на 1,7%;
• молоко у 2015 і 2016 роках зросло в ціні на 5,4% і 8,9%, відповідно;
• сметана у 2015 і 2016 роках подорожчала на 4,7% і 9,0%, відповідно;
• масло вершкове у 2015 і 2016 роках дорожчало на 4,5% і 13,6%, відповідно;
• олія соняшникова у 2015 році зменшилась у ціні на 0,7%, а в 2016 році вартість не змінилась;
• рис у 2015 році подешевшав на 5,0%, а в 2016 – подорожчав на 0,5%;
• яловичина у 2015 році подешевшала на 0,9%, а в 2016 – подорожчала на 0,3%;
• свинина у 2015 і 2016 роках знизилися в ціні на 6,2% і 3,2%, відповідно;
• ковбаса варена першого сорту в 2015 році подорожчала на 1,7%, а в 2016 – на 2,5%.
Натомість умовно стали більш доступними овочі. У 2015 році борщовий набір подорожчав на 20-70%, у поточному році картопля – на 4,5%, буряк – на 4%, а капуста подешевшала на 2,1%, морква – на 8,5%, цибуля – на 8,1%.
Далі, очевидно, Олександр Дорошенко іронізує, коли пише: «Із позитиву хочеться відзначити тренд здешевлення цитрусових. Так, найдешевший апельсин у середньому на ринках коштує 23,75 грн./кг, а за останній тиждень він став іще дешевшим на 1,75 грн. Лимони знизились у ціні на 2,75 грн./кг – до 35 грн. На півтори гривні за тиждень подешевшали і грейпфрути, які тепер у середньому коштують 30,75 грн./кг».
Експерт попередив, що загальна тенденція подорожчання продуктів харчування продовжується, а пік дорожчання припаде на січень-лютий 2017 року.
Український «СС»
Політолог Тарас Березовець, на своїй сторінці у Facebook, пророкує, що двоє порошенківських антагоністів незабаром об'єднаються в єдине ціле. Експерт вважає, що «Самопоміч» Садового і «Рух нових сил» Саакашвілі мають схожі електоральні ніші – це освічені люди середнього достатку, які прагнуть ефективних реформ.
Попередній успіх партії Андрія Садового згасає на тлі великих прорахунків його господарської діяльності, а об’єднання із Саакашвілі допомогло б повернути певну кількість голосів виборців. Тим більше, що цей тандем є узгодженим щодо розподілу майбутніх політичних іпостасей: Саакашвілі може очолити уряд (на статус народного депутата чи президента він ще довго не зможе претендувати), а Садовий зацікавлений у пості президента.
Перспективи союзу Саакашвілі з іншими політичними силами політолог не бачить. Опозиційний блок ідеологічно не відповідає цінностям, які декларує Саакашвілі. БПП та «Народний фронт» не можуть бути його союзниками, бо вся передвиборча риторика Саакашвілі побудована на їх критиці. Тимошенко також двічі в одну калюжу не вступить: їй достатньо однієї непритомної Савченко, тож іще одного некерованого й імпульсивно непередбачуваного суб’єкта у команді не потрібно.
Отже, на політичному небозводі конфігурація зірок укладається так, що Садовий і Саакашвілі будуть змушені прилаштовуватись один до одного. Адже останні опитування показали, що Садовий випав із трійки претендентів на посаду президента України. Хоча, заради справедливості, треба відзначити, що і Саакашвілі вийшов у тираж зі своїми розрекламованими реформами.
Підчас мітингу прихильників Саакашвілі у Києві біля пам’ятника В’ячеславу Чорноволу стало зрозуміло, що великих коштів грузинський рух немає. Рекламувати подію прибув тільки один телевізійний канал. Отож Садовий іще потрібний Саакашвілі як фінансовий донор.
Путін посприяв євроінтеграції України
Одна з тем, яку широко обговорювали минулого тижня – третя річниця Революції Гідності. Згадували все – переобрання глави держави, зміну Верховної Ради, Угоду про асоціацію з ЄС тощо. Говорили і про покарання винних у розстрілі протестувальників на Майдані. Виконавцям цього злочину поступово оголошують вироки. Наприклад, за інформацією ГПУ вже зараз відбувають покарання понад 30 рядових виконавців, проте з чиновників вищого рангу не покарано жодного.
У справі Януковича зрушень мало, хоча Юрій Луценко обіцяє, що до кінця 2016 року її передадуть у суд. Виникає питання в який? Або український, або гаазький. Як відомо, нещодавно прокурор був у Гаазькому суді, де переконував іноземців, що цю справу необхідно розглядати тільки у їхній юрисдикції. Як воно буде, сьогодні передбачити неможливо. Українське суспільство здебільшого вимагає розгляду справи і винесення вироку в Україні.
Свого часу Путін вимагав від Януковича застосувати проти Майдану силу за три мільярди позики. Тоді поліція і таємні силовики із РФ пішли у наступ проти людей, але народ замість того, щоби з Майдану тікати, зробив навпаки – пішов туди масово. Саме тоді для режиму Януковича настав кінець. Однак Путін вдруге наказав Януковичу, щоби той розстрілював людей бойовими набоями. І саме тоді настало зростання нової хвилі європейської інтеграції України, яка тепер буде розвиватись еволюційним шляхом.
Кончина Фіделя Кастро – дзвінок Путіну
Харизматичний образ Фіделя Кастро – сигара, борода, темні мафіозні окуляри, напіввійськова уніформа. Він міг годинами вихвалятись своїми досягненнями у боротьбі з американським імперіалізмом, мав унікальний ораторський талант. Йому і беззастережно поклонялися, його і люто ненавиділи. Фідель Кастро увійде в історію як революціонер і борець за свободу кубинського народу від американського колоніалізму, який завершив життєвий шлях як диктатор та ідеологічний банкрут. Скинувши олігархічну американську надбудову, він замінив її кубинською псевдосоціалістичною тиранією. Його кончина є попередженням Путіну, Асаду, іншим диктаторам, що під Сонцем нічого вічного нема.
Революція, націоналізація, імітація аграрної реформи призвели Кастро до відкритої конфронтації зі США із її апогеєм – кубинською кризою 1962 року. Тоді Кастро дозволив СРСР розмістити на Кубі радянські ракети з атомними боєголовками. Кризу вдалося залагодити, але протистояння з «американським імперіалізмом» залишилося: США наклали ембарго на торгівлю з Кубою. Наскільки постраждала від цього економіка країни, сказати важко, тому що Куба аж до розвалу Радянського Союзу жила за рахунок його щедрих дотацій – радянські робітники працювали зокрема і на Кубу.
Після розвалу СРСР на Кубі настала економічна криза. Планова соціалістична економіка, скопійована із СРСР, не працювала, населення зубожіло. Ніякі заходи щодо зміцнення революційного духу не могли заповнити дефіцит товарів. Лише з великими труднощами Фіделю Кастро вдалося зупинити хвилю втеч із острова і народних бунтів. Усе чіткіше прорисовувалась неприваблива сторона революції: безжально придушували будь-яку опозицію, дисидентів кидали в тюрми. «Острів свободи» перетворився на «Острів концентраційного режиму».
Куба була публічним домом для США, потім стала публічним домом для кубинських комуністів, а далі – для радянських військових. Як і скрізь, де тільки антагоністи християнства намагалися влаштувати комуністичний рай, щоби народ жив краще – він, народ, традиційно починав жити гірше. На Кубі запровадили обмеження прав, обмеження свободи, талонну систему, цілковиту ізоляцію зі зовнішнім світом. Єдине, на що Кастро не шкодував коштів, так це на медицину – вона і досі на високому рівні.
У березні 1990 року Фідель Кастро створив безпрецедентну кубинсько-українську програму «Діти Чорнобиля», яка своїм гуманістичним змістом та масштабом не має аналогів у сучасній історії. В кубинському лікувально-оздоровчому центрі «Тарара» отримали безкоштовну медичну допомогу понад 22 тисячі українських дітей, які постраждали від наслідків Чорнобильської аварії. На цю програму, якій надали статус державної, Куба витратила понад $350 мільйонів, а Україна – приблизно 30 мільйонів гривень. Здебільшого це була часткова оплата за транспортування хворих дітей.
У 2012 році, після офіційного візиту на Кубу Януковича, кубинці згорнули програму «Діти Чорнобиля», надавши їй режим очікування. Під час війни з Росією проблеми впливу наслідків Чорнобильської катастрофи на здоров’я дітей відійшли на другий план, проте вони залишаються гострими і масовими. Ціла низка захворювань, викликаних впливом Чорнобиля, на жаль, стали спадковими. Тепер нащадки тих, хто свого часу отримав медичну допомогу на Кубі у дитячому віці – страждають тими ж захворюваннями.
Зрозуміло, що президента Порошенка на все не вистачить. Але є перша леді, яка не цурається допомоги дітям, тому було би дуже доречним, якби кубинсько-український проект «Діти Чорнобиля» вона взяла під особистий патронат.
Можливо сьогодні Рауль Кастро покається за те, що свого часу здав Кремлеві плани свого брата і Че Гевари перевезти Степана Бандеру і його оточення на Кубу. Можливо вирішить компенсувати свій вчинок відновленням медичної допомоги дітям України. Адже саме завдяки українцям він, його брат Фідель, Че Гевара і все революційне угрупування подолали режим Фульхенсіо Батисти.
У лютому 1959 року, коли Кастро став прем'єр-міністром Революційного уряду Республіки Куба, він сказав: «Якби не вони [бандерівці], то ми ніколи б не просунулись далі передмість Сантьяго».
План взяття міста Санта Клара склали до деталей у штабі ОУН(б), а Че Гевара його блискуче реалізував. Він же планував і почав організовувати, при погодженні з Фіделем, переїзд керівництва ОУН і Степана Бандери на Кубу. Перешкоди для переїзду бандерівців створював Рауль Кастро, а в жовтні Степана Бандери не стало.
Проте і після цілковитої переорієнтації Куби на дружбу з Радянським Союзом за економічну підтримку, Фідель Кастро завжди виокремлював українців із решти народів СРСР. А тому після аварії на Чорнобильській АЕС він ініціював порятунок українських дітей за кошти бюджету Куби.
Знову підступний турецький ніж у спині Кремля
На тлі заяви в аеропорту Сімферополя Хасана Дженгіза, голови Асоціації євразійських урядів Туреччини, що кримська економіка почала оживати і незабаром Захід зніме санкції з півострова, офіційна Анкара повідомила, що немає наміру визнавати Крим територією РФ і вважає, що він належить виключно Україні. Про це синхронно заявили відразу два впливових міністерства у чинному уряді Туреччини.
Першим заяву зробив віце-прем'єр Нуман Куртулмуш, який перебував із робочим візитом у Лондоні. Він наголосив, що Туреччина на всіх рівнях підтверджує законне право України на Крим і засуджує позицію Росії з анексією півострова. Віце-прем'єр Куртулмуш упевнений, що нормалізація відносин між Росією і Туреччиною не стосується цього питання – Анкара наполягатиме на поверненні півострова Україні.
Приблизно через півгодини після заяви у Лондоні, Хюсеін Мюфтюоглу, прес-секретар Міністерства закордонних справ Туреччини, повторно повідомив, що Туреччина не стане міняти свого ставлення щодо кримського питання і визнає територіальну цілісність України, а Крим – її невід'ємною частиною.
І тесак від американських республіканців
Сюрприз від Трампа! При Обамі такого не було? А тепер – буде: Пентагон із Нового року планує розірвати контракт із російською компанією «Волга-Дніпро» і передати вантажоперевезення НАТО українському «Антонову». «Волга-Дніпро» втратить один із найбільш перспективних і економічно вигідних напрямків авіаційних вантажоперевезень – в Афганістан та Ірак. В ульяновській компанії зізналися, що цей проект фінансово дуже вигідний, а тому «розрив контракту призведе до того, що завантаженість авіакомпанії, яка на період із січня по вересень 2016 року становила 45%, може скоротитися до катастрофічних 20%».
Американська сторона планує передати всі замовлення на перевезення українській стороні – корпорації «Антонов», яка має сім «Русланів» (тільки ці літаки підходять для вантажоперевезень за вказаними напрямками). «Треба не просто відновити контракт із «Антоновим», треба розширити його. Перевезення потрібно зробити виключно українсько-натовських проектом. Це буде менш провокативним кроком, ніж гарантії безпеки, але цей крок буде означати більше, аніж просто сигнал», – вважають на іншому боці Атлантики.
Гібридна капітуляція Путіна
Почалось. Олександр Лукашенко раптово опечалився напруженими відносинами між Кремлем і Європою. Під час зустрічі у Мінську з делегацією комітету з економічної політики і безпеки Ради ЄС Лукашенко заявив, що Білорусь стурбована наростаючим антагонізмом, і що він може всі питання порішати – стосунки налагодити, україно-російський кордон під контроль взяти, бойовикам на Донбасі вибори провести. Треба тільки його попросити.
Лукашенко запропонував запустити новий проект миротворчого «Мінського процесу» для врегулювання відносин між Брюсселем і Москвою. Білоруський президент аж світився оптимізмом, переконуючи, що його ідея має результативну підвалину – позитивний ефект проведених у Мінську заходів «Нормандського формату». Тільки Лукашенко знає, що він побачив позитивного, бо українці як гинули на війні, так і далі гинуть.
Ентузіазм Лукашенка – це доручення Путіна терміново знайти для Росії вихід із провальної для Москви ситуації в Україні, але так, щоби престиж Путіна не постраждав. Для посилення лукашенківської аргументації у майбутніх переговорах, Путін розмістить у Білорусі ударне військове угрупування для залякування Києва і Брюсселя, і щоби швидше з Москвою мирились.
Андреа Вікторин, німецька дипломатка і очільниця представництва ЄС у Білорусії, повідомила, що країни ЄС готові розглянути ініціативу Лукашенка. У неділю ввечері, в ефірі телеканалу «Білорусь 1», вона сказала: «Ми звернули увагу на цю пропозицію, на створення такого формату, але поки не можемо це коментувати. Як тільки отримаємо більше інформації, тоді всі 28 країн-членів ЄС обговорять цю ініціативу і приймуть рішення».
Перемовини із Кремлем, що Україні, що Європейському Союзу, доцільно провадити не на території кремлівського напіввасала, а на європейській, з якими Москва має кордони – у Литві, Латвії, Польщі. А ще краще для ЄС до 20 січня 2017 року стосовно Москви не приймати жодних рішень, допоки Білий Дім перебуває в паралічі цілком деморалізованої адміністрації Обами.
А тим часом, поки Лукашенко розробляє для Кремля гідридну і гідну капітуляцію, Путін підписав указ на майже повне вичерпання Резервного фонду РФ уже в 2016 році. У новому варіанті дефіцит бюджету збільшується із 2,36 до 3,034 трлн рублів, або 3,7% ВВП. При загальних витратах у 16,4 трлн рублів це означає, що 18% або майже кожен п'ятий витрачений у Росії рубль нічим не забезпечений.
Фінансування армії, згідно з поправками, збільшили на 800 млрд рублів, або 25%. На чверть (414 млрд рублів) скоротили план підтримки державної економіки, а витрати на охорону здоров'я та освіту сумарно зменшили на 58 млрд рублів (близько 6%). Крім того, поправки Путіна дозволяють Мінфіну додатково витратити ще 705 млрд рублів із Резервного фонду, якщо уряд до кінця року не встигне приватизувати компанію «Роснефть», за яку, згідно версії Кремля, і арештували міністра економічного розвитку Улюкаєва.
Нагадаємо, при найгіршій для Росії економічній ситуації, особливо на нафтовому ринку, Резервний фонд РФ планували «розконсервувати» лише у другій половині 2017 року.
Ярослав Левків.
