Уже на початку січня 2020 року набрав чинності новий виборчий кодекс. В ідеалі, закон передбачає пропорційну систему виборів із відкритими списками і гарантує гендерний баланс, а виборці зможуть голосувати не лише за партію, а і за конкретного кандидата в її списку.
Дискусії та підготовка на законодавчому рівні змін до виборчих правил гри тривали роками, щоразу ми отримували поточні виправлення та нововведення для адміністрування системи на кожних виборах, проте для виборців усе залишалось таким, як і доти.
Однак новий виборчий кодекс несе за собою так звані фундаментальні зміни системи голосування для всіх суб’єктів процесу, які, як обіцяють, будуть ефективними та, на превеликий жаль, не спростять саме адміністрування виборів. Також є ніким не забута децентралізація, яка як ніколи впливатиме на чергові місцеві вибори, адже з приходом агломерації, наприклад, у Львові зміниться одна з найважливіших сталих реалій – буде збільшено округи, які так люблять ділити у Львові. Про плюси та мінуси закону про вибори, закордонний досвід, агломерацію по-львівськи, майбутні депутатські корпуси Львівщини та мерську кампанію розповів правозахисник, експерт із виборчого законодавства, керівник «April Consult» Юрій Танасійчук.
Яких фундаментальних змін виборчого процесу варто чекати в країні загалом та конкретно – у Львівській області та в місті Лева? І кого передусім стосуватимуться ці зміни?
– Насправді зміни відбудуться як для виборців, так і для політичних партій, адже вкотре по Україні змінено систему голосування. І безперечно, ці зміни будуть фундаментальні для обидвох сторін виборчого процесу. Перша відмінність – якщо в адміністративний одиниці проживає менше як 90 тисяч виборців, то там залишиться, у зміненому вигляді, так звана мажоритарна система, але будуть утворені багатомандатні округи. Що це означає? З одного округу буде обраний у депутати не тільки переможець виборів на цьому окрузі, але й, щонайменше, ще одна особа, і це певною мірою впливатиме на суб’єктів виборчого процесу. Наприклад, вибори у невеликих містах чи селах. Тут завжди є округи, де була різниця між кандидатами в три чи сім голосів, і це породжувало велику кількість скандалів та інсинуацій. А тепер обидві особи, які є досить рейтингові й набрали достатню кількість голосів, стануть депутатами, і це протистояння мало би зникнути. З іншого боку, на виборах депутатів обласних та міських рад у великих містах, зокрема у Львові, впроваджується фундаментально інша система визначення тих, хто ж отримає депутатський мандат. Адже залишаються політичні партії, немає самовисуванців, збільшуються виборчі округи, посилюється внутрішньопартійна конкуренція, і протистояння в окремих суб’єктах виборчого процесу також будуть доволі серйозні. До того ж вмикається декілька фільтрів щодо обрання чи не обрання особи депутатом місцевої ради.
Друга відмінність – досить велика виборча квота, великі округи за кількістю виборців – це фактично в два-три рази більша кількість виборців, порівняно з виборами 2015 року. Це здорожує кампанію, але дає змогу виборцеві голосувати не лише за політичну партію, а й за певний список кандидатів. Також із цього списку буде можливість вибирати кандидата, який найбільше подобається, це так зване преференційне голосування, яке не є обов’язковим, бо можна буде обрати лише партію. Однак кандидати, які наберуть на своєму окрузі більше як 25 % цих преференцій від виборчої квоти, матимуть змогу першочергово отримати депутатський мандат. Це, своєю чергою, змінює кон’юнктуру і конфігурацію майбутньої місцевої ради і зокрема виборчих списків, відповідно, сильно залежатиме від того, наскільки особа є впізнаваною з позитивного боку тощо. Але це вже більше технологічні речі.
Чи вплинуть ці зміни на якість депутатських корпусів?
– Нині про це зарано говорити, перші часткові висновки можна буде зробити тоді, коли вже будуть опубліковані виборчі списки, що їх політичні партії запропонують виборцям для обрання депутатського корпусу. Наскільки якість цих списків відповідатиме суспільному запиту – побачимо вже після дня голосування. Єдине мушу зазначити: нам знову потрібно пробувати, наскільки підходить чи не підходить Україні ця система обрання депутатів місцевих рад. Я б не поспішав із висновками про те, що створення внутрішньопартійної конкуренції обов’язково переллється в якість обраних депутатів. Це черговий експеримент над Україною, а ми, на превеликий жаль, – одна з небагатьох держав, яка кожного разу перед виборами змінює законодавство й експериментує над своєю долею. Будемо спостерігати, як пройде процес, тим паче, що виборчий кодекс потребує ще значних доопрацювань: редакційних, структурних правок, бо є патові ситуації під час адміністрування виборів, які можуть репутаційно зашкодити Україні, в контексті оцінки якості проведення цих виборів за такими критеріями: свобода волевиявлення, втручання чи невтручання влади, чесність підрахунку голосів.
Ви спостерігали за системою виборів у країнах Європи. Розкажіть із власного досвіду, яка відмінність виборчого процесу та його адміністрування в Україні від західних виборчих моделей?
– За останні чотири роки я спостерігав за виборами у 14 країнах Європи. І фактично в кожній із них є якісь свої особливості виборчої системи. Здебільшого перевага країн, де ми вели спостереження, – це сталість виборчих систем і довіра. Тобто неважливо, чи це мажоритарна система, чи відкриті списки, – важливо, що система не змінюється, а лише вдосконалюється, коли є певні виклики, внесенням редакційних змін, поправок. І тим самим формується добра, стала практика. З іншого боку, наприклад, у нас ще немає електронного реєстру виборців, але якість роботи реєстру виборців в Україні доволі на високому рівні. В нас загалом не все так погано з виборами, як звикли про це говорити псевдоексперти. Я дуже критично сприймаю нині коментарі з приводу виборчого кодексу людей, які вже 10 років отримують гранти і намагаються реформувати виборчу систему. Насправді в Україні є декілька фахових структур, які працюють і системно моніторять вибори. Все інше, тобто заяви політиків чи псевдоекспертів (які, найімовірніше, діють в інтересах якихось суб’єктів) варто відкидати і взагалі не брати до уваги. Повертаючись до європейських країн, можу сказати, що в нас надзвичайно складна частина адміністрування виборів, цей новий виборчий кодекс її не змінив, і це фактично його найбільша вада. З іншого боку, наприклад, можемо говорити про те, що на виборах в Україні, на противагу багатьом країнам, є доволі широкі повноваження спостерігачів за виборчим процесом. Бо в багатьох країнах ці повноваження доволі обмежені, або взагалі не практикується інститут спостереження. В нас цей інститут широко задіяний, а щодо його якості, то це окрема тема. Є, звичайно, запитання до спостерігачів: це люди на один день чи справді особи, які готові захищати, в межах чинного закону, інтереси держави чи якогось суб’єкта виборчого процесу, і робити це беземоційно, без криків «зрада-зрадонька», щоб не ставити пляму на весь виборчий процес.
Якщо підсумувати, то порівняно з Європою в нас справді важка і ресурсно затратна частина адміністрування. Так не може бути, це однозначно потрібно змінювати, і бажано це зробити ще до місцевих виборів. Нам треба відмовитись від цих дерев’яних кабінок, відмовитись від поліцейських, які дві доби ночують на дільниці, це абсурд, треба ставити питання про вартість друку бюлетенів, тому що захищені голограми тощо – це все міф, загалом кажучи, воно не особливо працює і не особливо захищає. Потрібно змінювати оплату праці членів дільничних та територіальних виборчих комісій – вона в нас мізерна. Зазвичай, усі суб’єкти виборчого процесу доплачують із тіньових бюджетів членам комісії, і це потім позначається на якості обраних депутатів місцевих рад. Оці моменти важливі, і їх обов’язково потрібно змінити.
Нині активно обговорюють так звану АГЛОМЕРАЦІЮ, яка має на меті приєднати до Львова 20 сіл і містечок із приміської зони. Що це несе за собою? І, власне, як це вплине на місце реєстрації (де і за кого повинен голосувати мешканець) та чи зміняться округи міста?
– Якщо вона відбудеться і до Львова приєднають 20 сіл і містечок, то очевидно, що зросте кількість виборців в округах. Можливо, частково збільшиться депутатський корпус, ну, і постане питання, чи будуть збережені все ж адміністративні центри в процесі втілення цієї агломерації, чи все об’єднається в одну Львівську міську раду. Йдеться про те, що, можливо, залишаться сільські ради з частковими повноваженнями, які будуть діяти в населених пунктах Для осіб, які на момент проведення виборів зареєствовані в цих округах, в разі проведення агломерації є два варіанти: вони, можливо, будуть обиратись через свою локальну раду, як орган місцевого самоврядування, і орган місцевого самоврядування іншого штибу – Львівська міська рада. На сьогодні ні виборчий кодекс, ні інші чинні закони не дають однозначної відповіді на запитання: в якому саме форматі ця агломерація відбудеться. Я не готовий повторювати оцінки різних експертів, найкраще дочекатись рішення Кабміну і Верховної Ради, яка по закінченні процесу децентралізації мала б поставити в цьому крапку. А нині навряд чи хтось буде точний у своїх оцінках. В кожному разі, якщо агломерація відбудеться, є ризик, що декілька органів місцевого самоврядування буде об’єднано в один великий орган, і це все мало б відбутися доволі швидко, бо до осені 2020 року, коли пройдуть місцеві вибори, залишилось не так багато часу.
Чи можете спрогнозувати рейтинги партій на Львівщині на місцевих виборах? Хто має шанс на каденцію і чому?
– Практика свідчить, попри різні редакції виборчого законодавства, що фаворитами є ті політичні партії, які мають фракції в парламенті. Й очевидно, що цей партійний політичний розклад сил буде, найбільш ймовірно, представлений в Львівській міській та обласній раді і, можливо, розбавлений політсилами, які мають доволі сильні позиції на місцях, так звані локальні партії або ті, які не подолали 5 % бар’єр у Верховній Раді, але були недалеко від нього. Щодо рейтингу партій, то я не бачив останньої соціології, але ще груднева говорить: рейтинговими залишаються ті партії, які мають представництво в парламенті, і тому в них є шанс на наступну каденцію. Я думаю, що в ЛМР і ЛОР буде десь від п’яти до cеми політичних партій, з них одна-дві будуть фаворитами, а інші матимуть відчутно менші результати.
Вибори мера: хто, на Вашу думку, буде боротись та вийде у фінал?
– Очевидно, що попри всі красиві слова чинного міського голови Львова Андрія Садового, він усе-таки має намір йти на наступні мерські вибори. Бо якесь політичне майбутнє в межах України, зокрема в Києві, ні «Самопомочі», ні Садовому особисто не «світить», а ризики втратити контроль над Львовом доволі великі, якщо Садовий не буде балотуватись. Бо все ж таки він, у разі висунення своєї кандидатури, залишається кандидатом номер один на посаду міського голови, незалежно від політичних оцінок і того, наскільки ми всі вже втомлені від цих маніпуляцій, інтриг, нищівного містобудування, абсолютно слабкої роботи щодо транспортних розв’язок і всіх інших проблем, які нині є у Львові.
На жаль, політичні партії сильної альтернативи Садовому, на сьогодні львів’янам не запропонували, але я все-таки сподіваюсь, що з’являться доволі потужні конкуренти, які зможуть значно цікавіше прокомунікувати з виборцем, ніж це вже 14 років робить чинний мер. Бо опоненти Садового, які були на попередніх виборах, – це переважно ще гірша альтернатива, ніж Садовий.
Як вважаєте, які шанси у «Слуги народу» серйозно прорватись на Львівщину, що чи не єдина з усіх регіонів підтримала попередню владу на виборах-2019?
– В «Слуги народу» є рейтинг, і цей рейтинг є доволі серйозний навіть попри те, що є якесь певне розчарування в таких запальних виборців Зеленського. Все одно, виборець його й далі готовий пробачати всі казуси, які робить чинна команда президента України, чи Офіс президента, чи уряд, тому, вочевидь, – якщо не станеться форсмажорних подій, де просто суб’єкт сам себе дискредитує чи хтось дискредитує його в очах виборця, – «Слуга народу» буде одним із трьох призерів на місцевих виборах на Львівщині. Крім того, варто зазначити, що нині якихось особливих політичних соратників, які б мали можливість також пройти 5 % бар’єр, «Слуга» не має. І навіть у разі, якщо ця партія здобула б перемогу на виборах до ЛМР чи ЛОР, ця перемога, найімовірніше, не дозволить отримати владу у вигляді «свого» голови обласної ради або секретаря Львівської міськради, бо цей виграш не буде тотально переконливим, і більшості в органах місцевого самоврядування на Львівщині «Слуга народу» мати не буде. А оскільки це партія ілюзіоністів, а не партія класичної політики, то через одну каденцію її теж, мабуть, не стане.
Розмовляла Христина Слюсарчук
