Біохакери прагнуть удосконалити функціонування власного організму й мозку. Для цього вони "ламають" свою біологію.
Журналісти BBC Україна зустрілися з людьми, які вживлюють собі під шкіру технологічні новинки, сидять на екстремальних дієтах і намагаються змінити свою ДНК.
Лівіу Бабіц хоче створити нові людські чуття. Торкніться його грудей, і ви відчуєте першу спробу - вібрацію щоразу, коли він повертається обличчям на північ. Якщо деякі тварини мають відчуття напрямку, чому б і нам його не мати?
Відчувати північ йому допомагає електронний імплант на грудях. Цей пристрій називається "Чуття півночі" ("North Sense"), складається з мікросхеми з компасом, блоку Bluetooth і кріпиться до шкіри двома титановими стрижнями, подібно до пірсингу.
38-річний Лівіу - директор власної компанії Cyborgnest, яка розробила цей імплант. На його думку, це перший крок до повноцінної вбудованої системи навігації. Лівіу сподівається, що це стане початком чогось нового для "покоління екранів", як він його називає.
"Ви йдете вулицею й дивитесь на екран смартфона. Ви користуєтесь вказівками, щоб знайти потрібну адресу, але не відчуваєте, що відбувається у світі навколо, бо втупилися в екран", - каже він.
"А уявіть, що вам це не потрібно, що ви можете орієнтуватися у світі, як птах, і завжди точно знаєте, де ви. Завдяки цьому і сліпі люди могли б орієнтуватися у просторі".
"Біологічно гнучкий"
Його винахід вкрай незвичний. Але видається цілком безневинним порівняно з тим, що пропонує Річ Лі, 40-річний майстер-мебляр з міста Сент-Джордж в американському штаті Юта.
Річ - "грайндер", тобто біохакер, який вносить у своє тіло екстремальні зміни. У пальцях він має магніти й два чипи для ближнього радіозв'язку (NFC), які можна запрограмувати на зв'язок з веб-сайтами чи відчинення дверцят автомобіля, а також на виконання інших завдань.
Під пахвою в нього вшита біотермічна мікросхема, що може постійно відстежувати температуру тіла (проте частіше її вживлюють домашнім улюбленцям), а прямо у вухах - навушники-імпланти.
Крім того, Річ уже випробував технологію CRISPR - чи не найбільш екстремальний і суперечливий вид біохакінгу. Вчені застосовують її для редагування геному людини.
Поки науковці досі визначаються з обмеженнями та небезпеками, які несе в собі ця технологія, Річ експериментує вдома. І визнає - справді, як щось піде не так, він може загинути.
"Ми вже маємо розлогі знання у сфері генної інженерії. Я спираюся на концепцію про те, що можна змінити власні гени чи зробити генетичну модифікацію, як татуювання в салоні", - пояснює він.
"Я хочу бачити біологічно гнучке суспільство, в якому люди зможуть коригувати свої гени".
Авжеж, такий "хатній біохакінг" може мати дуже погані наслідки. Річ підкочує холошу штанів і показує шрами від імплантованих щитків для гомілок, які так набрякли, що їх довелося витягти. Річ орудував обценьками - без наркозу.
Струс мозку
Як зазначає Люк Роберт Мейсон, директор організації Virtual Futures, довкола біохакінгу сьогодні чимало галасу, проте "нам ще далеко до радикальної зміни людського тіла в такий спосіб, як проповідують біохакери".
"Сьогодні ми бачимо перші кроки на цьому шляху, і робить їх група відважних піонерів. У нинішніх спробах насправді значно більше експериментів (і болю), ніж нам про це повідомляють самі експериментатори.
"Результати їхніх дослідів на власному тілі дуже інформативні. Дехто навіть стверджує, що біохакери допомагають розвивати технології портативних пристроїв та оздоровлення".
Є й такі біохакери, що вибирають менш екстремальні (хоч і не менш експериментальні) методи.
33-річна американка Коріна Інгрем-Ноер, організаторка заходів, яка мешкає в Берліні, має щоденний ритуал, що включає технології, дієту і понад 20 різноманітних вітамінних добавок. Таким чином Коріна намагається підтримувати свій організм у найкращій формі.
Поряд із комодом, що більше нагадує аптеку, у неї стоїть тренажер Power Plate, який вібрує 30-50 разів за секунду, підвищуючи ефективність спортивних вправ. А під час вібрації Коріна користується інфрачервоним світлом, оскільки це нібито підвищує рівень колагену в шкірі.
Також Коріна ходить вулицями Берліна по морозу з голими ногами. Вона називає це дешевою біохакерською версією кріотерапії (лікування холодом) і зізнається, що "копи на її вулиці" не стримують сміху.
Біохакінг вона відкрила для себе, коли відновлювалася після важкого струсу мозку і майже не могла говорити. Бос порадив їй спробувати олію, що містить середньоланцюгові тригліцериди (MCT). Це допомогло Коріні "увімкнути голову" і подіяло як своєрідна стартова речовина для біохакінгу.
"У мене наче шлюзи відкрилися, і я подумала: "Якщо ця дрібничка так добре подіяла, то, може, мені вдасться досягнути й чогось більшого?"
"Для мене біохакінг - це панування над власним тілом. Можливість отримати бажаний результат якнайшвидше, а отже, прямий шлях до здоров'я. Принаймні я так вважаю", - підсумовує Коріна.
BBC Україна
