Теорії змови - далеко не новий феномен. Вони постійно існують щонайменше останні сто років, розповідає професор Джо Усінський, автор книги "Американські теорії змови".
Чи керувала Гілларі Клінтон всесвітньою мережею з торгівлі дітьми з вашингтонської піцерії? Ні.
Чи Джордж Буш-молодший організував змову, аби зруйнувати вежі Всесвітнього торговельного центру та вбити тисячі людей у 2001 році? Теж ні.
Тож чому деякі люди переконані в протилежному? І що теорії змови кажуть нам про те, як ми сприймаємо світ?
Конспірологічні теорії більш поширені, ніж може здатися.
"Кожна людина вірить щонайменше в одну з них, а може й кілька, - розповідає автор. - Причина проста: існує нескінченна кількість теорій змови. Якщо провести опитування щодо всіх із них, то кожен проголосує бодай за кілька".
Конспірологічні теорії характерні не лише для США. У 2015 році дослідження Кембриджського університету виявило, що більшість британців погодилися принаймні з однією з теорій змов, коли їм надали п'ять теорій на вибір. Мова йшла про різні теми - від існування таємного угруповання, що контролює події у світі, до контакту з прибульцями.
Таким чином, попри поширене уявлення,типовий прибічник теорій змови - це не чоловік середнього віку, який мешкає у підвалі своєї матусі та носить шапочку з фольги.
"Якщо поглянути на реальні демографічні дані, виявиться, що віра в теорії змови вражає всі соціальні класи, статі та вікові категорії", - розповідає професор Кріс Френч, психолог Лондонського університету.
Так само незалежно від того, чи тяжієте ви до правих або лівих поглядів, ви однаково можете знайти змови проти себе.
"Обидві сторони рівні по відношенню до теорій змови", - розповідає професор Усінський про дослідження у США.
"Люди, які вірять у те, що Буш підірвав вежі-близнюки, здебільшого були демократами. Люди, які думали, що Обама підробив власне свідоцтво про народження, здебільшого були республіканцями. Але і тих, і інших було порівну", - пояснює професор.
Теорії змови
Теорія про те, що висадка на Місяць була сфабрикована, спонукала науковців написати детальне пояснення зі спростуванням таких тверджень.
Теорію про те, що нацистського військового злочинця Рудольфа Гесса замінили на двійника у в'язниці, спростував тест ДНК, яку надав його далекий родич.
Виконавці Бейонсе, Пол Маккартні та Авріл Лавін стикалися з чутками про те, що їх замінили клони.
Деякі з версій теорії про те, що таємне товариство ілюмінатів контролює світ, стверджують, що його членами є зірки та політики.
Щоб зрозуміти чому людей настільки приваблює ідея про те, що таємні сили контролюють політичні події, слід розглянути психологію, що стоїть за теоріями змови.
"Ми дуже добре розпізнаємо типові схеми та закономірності. Але інколи перегинаємо палицю - ми думаємо, що бачимо певне значення та важливість, коли насправді їх там немає", - пояснює професор Френч.
"Ми також гадаємо, що коли щось трапляється, це стається, тому що хтось чи щось цьому посприяли з певних причин".
Зрештою, ми помічаємо певні збіги, що стосуються великих подій, і потім вигадуємо з цього історію.
Це згодом перетворюється на теорію змови, оскільки там є "хороші" і "поганці" - і останні відповідають за все, що нам не подобається.
Звинувачення політиків
Ми часто звинувачуємо політиків у поганих подіях, навіть якщо ці події виходять за межі їхнього контролю, розповідає професор Ларрі Бартелс, політолог з Університету Вандербілта.
"Люди сліпо хвалять або критикують владу за хороші або погані часи, не маючи насправді чіткого розуміння про те, чи справді політика уряду вплинула на такі результати і яким чином", - каже професор.
Так відбувається, навіть коли стається щось, до чого влада здається геть не причетною.
"Один з прикладів, які ми розглядали детально, - це низка нападів акул біля узбережжя Нью-Джерсі у 1916 році", - розповів професор Бартелс.
"Набагато пізніше це стало основою для фільму "Щелепи". Ми виявили, що в районах, які найбільше постраждали від нападу акул, значно знизилася підтримка президента Вудро Вілсона", - каже дослідник.
У Великій Британії референдум щодо виходу з Євросоюзу призвів до утворення групи тих, хто хоче лишитися в ЄС, і групи такого ж розміру, хто хоче вийти з нього.
"Люди відчувають, що належать до своєї групи, але це також означає, що вони відчувають певний рівень антагонізму стосовно людей з іншої групи", - каже професорка Сара Гобольт з Лондонської школи економіки.
Прибічники різних поглядів інколи по-різному дивляться на світ. Наприклад, аналізуючи однакові економічні дані, противники виходу з ЄС, кажуть, що стан економіки поганий, а прибічники - що з нею все добре.
"Ті, хто хоче вийти з ЄС, які перед референдумом гадали, що програють, були більше схильні до думки про те, що результати референдуму сфабрикують", - каже професорка Гобольт.
"А потім це змінилося після появи результатів, тому що тоді стали програвати ті, хто хотів лишитися в ЄС ", - пояснює експертка.
Рішення немає
Можливо, не надто оптимістично дізнатися про те, що теорії змови настільки вплетені в політичні погляди. Але це не має дивувати.
"Часто буває так, що ми конструюємо наші переконання таким чином, щоб підтримувати те, що ми хочемо, щоб було правдою", - каже професор Бартельс.
"Люди, які найбільше схильні до таких упереджень, - це ті, хто звертає на ці речі найбільше уваги", - пояснює професор.
Для багатьох людей немає причин як слід розбиратися в політичних питаннях, оскільки голосування окремої людини не вплине на державну політику.
"Мені нічим не загрожуватиме те, що я неправий у своїх політичних поглядах", - каже професор Бартельс.
"Якщо я краще почуваюся, вважаючи, що Вудро Вілсон мав би запобігти нападам акул, тоді психологічна винагорода за такі погляди набагато більша, ніж будь-яке покарання, від якого я потерпатиму, якщо ці погляди не є вірними", - пояснює професор.
Зрештою, всі ми хочемо почуватися комфортно, а не мати рацію.
Ось чому теорії змови з'являються і зникають, а також чому конспірологія завжди буде частиною історій, які ми розповідаємо про політичні події.
