ХХІ століття - ера нових можливостей. Сучасні технології, нова культура поступово змінюють людей. Всі більше почали говорити про свої права, звертаючи увагу на те, що кожен може розвиватися в будь-якому напрямку та створювати будь-що за власним бажанням. Ось так і мистецтво поступово змінило свою суть.
Люди дивуються тому, що нові покоління стають дедалі жорстокішими та байдужими, не розуміючи їхніх поглядів на життя. “Раніше було краще”, - фраза, яку часто чути від старших поколінь, коли вони заглиблюються в суть сучасного мистецтва. Вся ця сьогоднішня культура шалено впливає на людей. Зараз на вулицях часто можна почути американський реп, а також російський, який слухають підлітки. Якщо з останнім все зрозуміло, то з американським все набагато складніше. Якщо вслухатися в текст, то можна чітко почути про вбивства, наркотики, алкоголь тощо. Ці тексти просто кишать агресією та насильством. Тому одразу виникло запитання: “Це завдяки репу зростає рівень насильства, чи навпаки: реп просто відображає його в суспільстві за допомогою тексту?”
Якщо замислитися, воно насправді було присутнє завжди. Просто тоді це були кардинально інші часи. В Радянському Союзі люди були переконані, що це найкраща та найпрогресивніша країна. Але насправді її тримали під контролем. Людям показували лише те, що вони повинні були бачити та знати. Було і насильство, і злочинність, і вбивства, тільки їм про це мало повідомляли. На іншому ж континенті, до прикладу в США, люди співали, знімали кліпи та кіно, не приховуючи все це, хоча їм і намагалися завадити. Натомість зараз, коли у світі є свобода слова, і добре налагоджені комунікаційні процеси, ми бачимо, що відбувається в різних країнах та галузях. І мистецтво - це не виняток.
Чому ж люди дедалі більше створюють такий контент?
Думаю, на це питання є проста та дуже банальна відповідь, яка звучить так: “Якщо є попит, то є і пропозиція”. Якби люди не потребували агресивного контенту, його ставало би менше. Проте рейтинги та статистика демонструють інше. Це і пояснює таку популярність тематики насильства серед американців ще від початку 80-х. Влада намагалась боротися з цим, проте виходила лише безкоштовна реклама, адже люди почали купувати заборонене. Так чому ж їм подобається агресія і все, що з нею пов’язане? Це може пояснити людська психологія. Ментально люди знаходяться в рамках, адже хочуть здаватися “адекватними” для суспільства. Тому їм і подобаються "bad guys" (перекл. “погані хлопці”), бо ті можуть дозволити собі все, для них не існує такого поняття, як “тиск від суспільства”. Люди під час прослуховування цієї музики відчувають себе крутими, наче вони на місці тих людей, які виконують твори.
Для більш детального розгляду теми я вирішила обговорити це питання з відомим українським співаком та учасником акапельної формації «Піккардійська терція» Ярославом Нудиком.
“Насправді дуже шкода, що молодь таке слухає. Можливо, це якісь модні тенденції, бо, до прикладу, я вихований на 70-тих і 80-тих, слухаю лише щось, що є позитивним та глибоким. А молодь завжди була такою верствою, яка хотіла протестувати проти чогось. Це було завжди, в усі часи та серед усіх народів. Я маю велику надію, що це перейде. Мені здається, що молодь не до кінця вміє користуватись інтернетом, вони чомусь не вміють черпати з нього корисне і потрібне ”.
Також ми поговорили й про українську індустрію музики та її вплив на світовому ринку. Зараз ця індустрія почала доволі швидко розвиватись, почали з’являтися нові виконавці, які створюють якісний україномовний контент, але найбільш приємним є те, що є фідбек. Люди слухають музику, чекають виходу альбомів та підтримують нових виконавців.
“Я оцінюю нашу індустрію музики добре. Є багато чудових виконавців, які працюють в шалених темпах, розвиваються. Проте мені не дуже подобається те, що на сьогодні зіркою можна стати за два дні. Розумієте, на це треба заробити, на це треба пролити кілька відер, кілька цистерн поту та докласти зусиль, щоб це цінувати, розуміти. Зараз дуже багато диктують умов для виконавців: що можна співати, а що - ні, щоб бути популярним. Саме тому і виростає примітивна попкультура”.
Також співак додав:
“Орієнтуючись на публіку, виховується ціле покоління таких людей, яких не змушують думати, не змушують аналізувати. Але я маю велику надію, що це одноденна культура. Але не все так погано, адже якщо хороші українські гурти збирають добротні зали, то це вже добре, бо музика знаходить свого глядача. Головне, щоб кожен займався своєю справою”.
І все ж таки, чи може мистецтво бути добрим?
“Думаю, що так. Місія артиста - поважати свою публіку та доносити, не побоюсь цього слова, місіонерську річ. Саме артист має виховувати публіку, а не навпаки. А в нас зараз все у зворотному напрямку, в цьому і проблема. Зараз ідуть "на поводу" в більшості аби тільки заробити гроші і, відверто кажучи, в них це вдається. Якщо буде сенс, буде глибина у творчості, то люди поступово будуть змінюватись та знаходити свої правильні цінності. Треба пам’ятати, що еліта завжди була в меншості, але якщо вона переможе, то буде добре”, - зазначив Ярослав Нудик.
Підготувала Софія Ясінь
