Дві доби тому на трьох контрольно-пропускних пунктах, які розділяють материкову Україну й тимчасово окупований півострів Крим, активісти заблокували рух фур із продуктами й висунули низку вимог до влади Росії (зокрема, звільнення українських в’язнів, відновлення роботи українських ЗМІ на півострові тощо).
Блокада швидко стала топ-темою в ЗМІ й актуалізувала проблему анексованого півострова, яка протягом року перебувала у затінку більш нагального гарячого конфлікту на Донбасі. «Гал-інфо» зв’язалося з одним з учасників акції, народним депутатом Ігорем Луценком, щоби дізнатися про подальші плани організаторів.
Минуло дві доби від початку акції. Як ви оцінюєте перебіг акції й які поточні цілі наразі реалізовано?
Безпосередньо технічне завдання акції – блокування руху фур – виконане. Продуктове забезпечення Криму з боку України за допомоги вантажних транспортних одиниць зупинено. Як показала практика, його було відносно легко виконати порівняно незначними силами. Наразі проїжджають лише легкові машини, невантажні мікроавтобуси та пасажирські автобуси.
Крім того, пішла на спад проблема із штучно накопиченими фурами. Їх спеціально накопичили перед пропускними пунктами, щоб зібрати критичну масу водіїв, які б опиралися акції. Тепер цю проблему фактично вирішено, й думаю, що це питання одного-двох днів, коли їх зовсім не буде. Власне, тоді не буде потреби стояти безпосередньо перед контрольно-пропускними пунктами, а можна буде змістити так звані громадські блокпости на певну глибину материкової України. Це дасть змогу проводити акцію зручніше й безпечніше, зокрема, оснастити блокпости необхідними засобами захисту аж до окопів.
Таким чином, це буде не спонтанна блокада посеред поля, а заточені під завдання акції повноцінні блокпости. На Каланчаку наразі лише починається підготовка такого блокпосту, а на Чаплинці він фактично вже діє. Що стосується Чонгару, то тут із самого початку був радше політичний майданчик, фури сюди й не збиралися потикатися.
По-друге, успішно виконано завдання привернення уваги до Криму. Я бачу тут чимало іноземних кореспондентів. Увага іноземної преси до акції прикута. Тобто ми ще раз нагадали Путіну, що він вкрав Крим. Стосовно більш глобальних цілей акції (зокрема, визволення заручників, відновлення роботи на півострові преси), то наразі про це говорити зарано, бо, зрозуміло, що це кроки, на які Путін так швидко не піде. Потрібен довготривалий процес, і це один з варіантів, який сьогодні розглядається.
Наскільки тривалою буде акція? Кілька днів, тижнів, місяців?
Від самого початку обговорюються різні варіанти і щодо днів, і щодо тижнів, і щодо місяців, і щодо півроку. Все залежатиме від того, яким чином будуть реагувати наші контрагенти – уряд Росії й так звані власті Криму. До речі, у кримських «властей», мені здається, немає жодної перспективи якимось чином протидіяти нашій акції. Видно, що в них немає ні ідей, ні інструментів, ані креативу. Тому зараз ми очікуємо на реакцію. Якщо Верховна Рада скасує режим Вільної економічної зони «Крим» або, наприклад, будуть звільнені утримувані в Росії заручники, то можна буде розглядати питання про згортання акції, а не про її подальше розгортання. Бо, нагадаю, що акція маж дуже широкий потенціал для розгортання не тільки в часі, але і в способах. Мова може йти і про енергетичну блокаду Криму, і про залізничну блокаду прикордонного руху. Він не масштабний, але все-таки існує. Також може йтися про блокування заводських автобусів, котрі возять робітників на заводи того ж Фірташа з території континентальної України. Тут креативу може бути дуже багато. Не обов’язково акція заклякне на тому, що ми блокуємо фури.
За яких умов активісти можуть вдатися до блокування електропостачання на півострів?
До цього треба прийти, але я підозрюю, що це буде розглядатися як один із перспективних варіантів. Я знаю з конфіденційних джерел, що того року, коли лише починалася окупація Криму, саме операції з рубильником були тим, чого боялися росіяни. Українська влада неофіційно використовувала цей важіль як погрозу для того, щоб звільняти українських генералів, які потрапляли в полон. Тоді це було використано, щоб вирішити невеличкі тактичні завдання. Звісно, це не завадило анексувати Крим. Але сьогодні це один із найбільш потужних інструментів, і я думаю, що до нього дійде черга. Але наразі в нас ще є інші засоби, тому цей триматимемо в умі.
Первісно акція була оголошена лідерами кримськотатарського народу. Ви та інші народні депутати приєдналися до неї з власної ініціативи?
Так. Хоча я можу сказати, що більшість із тих, що тут організовано займаються блокуванням, це «Правий сектор» та інші об’єднання громадського сектору. Звісно, кримські татари взяли активну участь, але я би не називав це акцією, організованою виключно кримськими татарами. Це українці блокують Крим.
Акція була узгоджена з президентом?
Безумовно, була узгоджена, президент був поінформований. Я би сказав, що керівник Генічеського району це страшенно активно підтримує – принаймні в інформаційному плані. Про інших я не можу сказати, що є така активна допомога, але те, що силові структури з розумінням ставляться до акції, говорить про те, що найвище керівництво держави загалом її підтримує.
Розмову вів Сергій Стуканов.
