Стаття спростовує поширені міфи та стереотипи про ЛГБТК(ІА+) в Україні. Ми пояснимо, чому думки про гомосексуалів як про хворих людей, педофілів, носіїв ВІЛ є хибними.
Фото: Depositphotos
Згідно з даними опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Центру “Наш світ” у червні 2023 року, за рік в Україні частка тих, хто ставиться до ЛГБТ негативно, зменшилася з 38,2% до 33,9%, частка тих, хто підтримує запровадження цивільного реєстрованого партнерства для одностатевих пар, збільшилася з 23,6% до 28%, а частка тих, хто проти цього, зменшилася з 41,9% до 38,9%.
Попри таку позитивну тенденцію, все ж в Україні залишається частина людей, котрі ставляться до представників ЛГБТК(ІА+) негативно. Зокрема, це пов'язано з міфами та стереотипа щодо ЛГБТК(ІА+) спільноти, що існують у суспільстві. Гал-інфо розбирає найбільш поширені міфи та пояснює, що не так з цими стереотипами.
Гомосексуальні люди — хворі
ЛГБТК(ІА+) — це акронім, який постійно оновлюється та поєднує в собі різні поняття, що мають стосунок до гендеру та сексуальної ідентичності. Слово сформоване із перших літер слів, що позначають Lesbian (лесбійок), Gay (геїв), Bisexual (бісексуалів), Transgender (трансгендерів), Queer (квір), Intersex (інтерсексуалів), Asexual (асексуалів).
Однак в Україні замість цього акроніму поширеними є терміни “гомосексуалізм” та “гомосексуаліст”. Вони, на відміну від слів “гомосексуальність” та “гомосексуал”, не є коректними, адже суфікси “-ізм” та “-іст” в обох словах відсилають до хвороби. Зокрема, суфікс “-іст” некоректний і з лінгвістичної, і з етичної точки зору. Він з’явився в російській мові у радянські часи, коли за одностатеві стосунки могли ув’язнити. Крім того, він вказує на медичні причини й має походження з радянської психіатрії. Водночас суфікс “-ізм” також має негативний відтінок із тих часів, коли гомосексуальність вважали хворобою. Проте ще у 1900 році Всесвітня організація охорони здоров’я виключила гомосексуальність із міжнародного переліку захворювань, тим самим затвердивши, що гомосексуальна орієнтація є нормою.
Гомосексуальність — це не природно
Сучасна наука розглядає кілька теорій походження сексуальної орієнтації, загалом, і гомосексуальної, зокрема. Виділяють три основні теорії формування сексуальної орієнтації:
- Генетична — орієнтація визначається набором генів даної людини;
- Гормональна — визначальним фактором є вплив гормонів матері на розвиток плода в її утробі;
- Психологічна — сексуальна орієнтація визначається в процесі виховання дитини.
Наразі більшість дослідників схиляються до думки, що не існує єдиного фактора, який би визначив сексуальну орієнтацію дитини — відігравати роль можуть і генетична спадковість, й особливості розвитку, і життєві події раннього дитинства.
У будь-якому випадку, науковці сходяться на тому, що ті ж самі фактори впливають і на формування гомосексуальної орієнтації, а нічого протиприродного у ній немає. Гарним прикладом у цьому питанні є дослідження однояйцевих близнюків, які виховувалися в одній родині. Виявляється, що не існує ні стовідсоткового збігу, ні абсолютно випадкового розподілу сексуальної орієнтації у людей, які мають ідентичний набір генів та отримували практично однакові фізіологічні та психологічні впливи в процесі свого виховання. Крім того, сформована сексуальна орієнтація виявляється надзвичайно стійкою до будь-яких впливів. Це свідчить про те, що вона визначається на ранніх стадіях розвитку людини.
Більше того, про природність гомосексуальності свідчить і те, що гомосексуальна поведінка спостерігається науковцями у більше ніж півтори тисячі видів тварин, серед яких є найближчі родичі людини — людиноподібні мавпи — та найпоширеніші домашні тварини, зокрема, собаки та кішки.
Підтримувати гомосексуальність — це те саме, що підтримувати педофілію
Основним документом, що відображає сучасні погляди медиків на те, що треба вважати розладом здоров'я, є Міжнародна статистична класифікація хвороб і проблем, пов'язаних зі здоров'ям. Сучасна, 11 редакція МКХ, на відміну від гомосексуальності, визнає педофілію психічним розладом, що передбачає сексуальний потяг до дітей. Тут слід наголосити, що йдеться саме про дітей — тобто, людей, які ще не досягли статевої зрілості.
Доволі часто представників ЛГБТК(ІА+) безпідставно звинувачують у схильності до педофілії, хоча жодна статистика цього не підтверджує. Наприклад, в США переважна більшість педофілів є білими гетеросексуальними чоловіками середнього віку — тобто, фактично, не відрізняються від абсолютної більшості чоловічого населення країни. Відтак, твердження про те, що гомосексуальність дорівнює педофілії, не відповідає дійсності.
Діти побачать гомосексуальних людей та теж стануть такими
Як вже йшлося вище, на сексуальну орієнтацію можуть впливати кілька факторів. Зокрема, дослідження підтверджують, що вплив на сексуальну орієнтацію чинять переважно гени та умови, в яких розвивається ембріон під час вагітності, а не моделі поведінки, які бачить людина у дитинстві. Тож, якщо дитина побачить на вулиці представника ЛГБТК(ІА+) спільноти, це не призведе до того, що вона матиме гомосексуальну орієнтацію. Більше того, статистичні дані, зібрані в ліберальних західних суспільствах, демонструють, що просвіта з питань сексуальності жодним чином не впливає на відсоток людей, які мають одностатеві стосунки. Натомість це значно покращує загальний психологічний клімат у дитячих колективах і суспільстві в цілому.
Гомосексуальні люди можуть заразити інших СНІДом
Існує чимало хвороб, що передаються статевим шляхом. Одним з найбільш небезпечних захворювань є СНІД — синдром набутого імунодефіциту, що виникає через ВІЛ — вірус імунодефіциту людини. ВІЛ після зараження живе в організмі роками й навіть десятиріччями, поки не почне викликати помітні симптоми.
До 1980-х чоловіки-геї досить рідко практикували захищений секс. Завагітніти від одностатевого сексу неможливо, а розповсюджені захворювання, що передаються статевим шляхом, тоді лікувалися досить просто та недорого. Це призвело до того, що ВІЛ спровокував масштабну епідемію СНІДу серед гомосексуальних чоловіків у західному світі. Цю хворобу навіть неформально йменували “геївською чумою” та вважали покаранням за гріховну поведінку.
Водночас медики швидко з'ясували, що цим вірусом може заразитися будь-хто, і справа не в одностатевому сексі, а в обміні біологічними рідинами, адже ВІЛ цілком ефективно передається і при незахищеному різностатевому сексі, при переливанні крові, через нестерильні медичні інструменти, внутрішньоутробно від матері до дитини. Так, гомосексуальна орієнтація людини зовсім не означає, що вона хвора на ВІЛ чи СНІД.
В одностатевої сім'ї все одно хтось відіграє роль чоловіка, а хтось — жінки
Існує поширений стереотип, що в одностатевих парах хтось відіграє роль чоловіка, а хтось — жінки. Насправді ж в таких партнерствах є просто дві жінки чи два чоловіки. Кожного з одностатевого подружжя можна назвати
“дружиною”, бо це слово в українській мові означає як жінку, так і чоловіка у складі подружньої пари. Також, крім звичних слів “чоловік”, “жінка” та “дружина”, представники ЛГБТК(ІА+) можуть використовувати такі назви як “герлфренд” серед лесбійок та “бойфренд” серед геїв, а також термін “партнер”.
Крім того, гендерні ролі в гомосексуальних парах часто є не такими жорсткими стосовно поділу обов’язків, як у традиційних гетеросексуальних парах. Такі партнерства менше ґрунтуються на владі та нерівності. Як зазначає американський соціолог Майкл Кіммел, “парам геїв і лесбійок з меншою ймовірністю загрожує наслідування шаблонів нерівності, які визначають гетеросексуальні шлюби. Завдяки об’єднанню двох осіб одного й того самого ґендеру нейтралізується ґендерна нерівність і усувається ґендерна відмінність”.
Геїв легко відрізнити за жіночною зовнішністю та манерами, а лесбійок — за чоловікоподібною зовнішністю та манерами
Усередині ЛГБТК(ІА+)спільноти, дійсно можуть траплятися характерні типи людей, стереотипні вигляд і поведінка. Однак ці стереотипи нетривалі, вони виникають, змінюються та зникають, як будь-які прояви моди, та існують лише в межах певної субкультури. Більшість же представників спільноти жодним чином не вирізняються у натовпі.
Додамо, для підготовки матеріалу використані дані з брошури “Традиційна орієнтація — міфи та факти щодо ЛГБТ”, яку видав Правозахисний ЛГБТ центр “Наш світ”. Видання не є науковим. Це популярне викладення поглядів сучасного західного суспільства, науки та власне представників ЛГБТК(ІА+) спільноти на питання, пов’язані з сексуальною орієнтацією, ґендерною ідентичністю, повсякденним життям ЛГБТ людей та їх взаємодією з широким суспільством. Більше відповідей на питання щодо життя ЛГБТК(ІА+) можна знайти за посиланням.
Підготувала Олеся Філоненко
