Кордон України це не лише пункти пропуску, черги, тютюнова і бурштинова контрабанди та безкінечні автомобілі з іноземною реєстрацією, це також близько 5500 км сухопутної та 1300 км морської ділянки, які день і ніч охороняють військовослужбовці Державної прикордонної служби України.
На одній з таких ділянок спільно з прес-службою Мостиського прикордонного загону побували кореспонденти Гал-інфо, ознайомилися з методами захисту «зеленої» ділянки кордону, умовами несення служби та матеріально-технічним забезпеченням Держприкордонслужби, а також поспілкувалися із місцевим населенням про те, як їм живеться поряд із прикордонниками.
Відділ прикордонної служби «Сянки» охороняє ділянку кордону протяжністю 22 кілометри між Україною та Польщею. На півдні, в районі витоку річки Сян, він межує з Чопським прикордонним відділом «Верховина Бистра», на півночі з прикордонним відділом «Боберка».
На території відповідальності ВПС розташовані чотири селищні ради: Сянківська, Яворівська, Верхнянська та Нижньотурівська.
Як розповів майор Андрій Мідзяновський, керівник ВПС "Сянки", на відміну від попередніх років, коли кордон охороняли виключно методами патрулювання, зараз Держприкордонслужба переходить на нові більш дієві засоби. В кожному прикордонному селі чітко налагоджена співпраця з місцевим населенням, запроваджена служба дільничих інспекторів прикордонної служби (ДІПС), а також створені добровільні дружини.
В кожного жителя прикордоння завжди є контакти особи, яка є відповідальною за охорону кордону. І при появі незнайомих осіб вже на підступах до кордону про це швидко стає відомо, і порушника чекатимуть в найбільш несподіваному для нього місці.
Але найбільше здивував сам кордон. В уяві пересічної людини кордон між двома країнами це або високий паркан, або переорана полоса з одного боку якої одна країна з другого інша.
Як виявилося, на практиці це зовсім не так. В більшості випадків всі охоронні споруди розміщені виключно на території саме України. В нас ділянка прикордонної смуги може займати від декількох метрів до декількох сотень метрів. Саме на території України розміщені і комплекси огороджувальних споруд, і переорана полоса, яка служить для моніторингу слідів порушників. І ще велика ділянка режимної території на яку доступ заборонений. А сам кордон - це уявна смуга між двома прикордонними стовпами. Вже на території Польщі одразу поблизу кордону пролягає земля, яку можуть використовувати мешканці. Там немає мурів, загороджувальних систем й інших засобів, щоб фізично не пропустити європейців в Україну. Одразу біля державного кордону пролягає туристичний маршрут до витоку річки Сян з відповідними вказівниками. Фактично кордон України це єдиний і останній загороджувальний рубіж Європейського союзу від Азійської частини континенту.
Службовці Держприкордонслужби забезпечують не лише охорону сухопутної ділянки, вони ще й серед перших забезпечують охорону рубежів країни з повітря. Кожен прикордонник знає для чого слугує цей простий на вигляд засіб. І саме прикордонники швидше за Протиповітряну оборону реагують на низько літальні апарати та інші хитрощі, які останнім часом застосовують контрабандисти з обидвох сторін кордону.
Подорожуючи прикордонням, Ви повинні бути готові до неодноразової перевірки документів. Їх у Вас можуть перевірити прикордонники на посту, також це може зробити ДІПС в населеному пункті, чи представник добровільної прикордонної дружини. Для водіїв достатньо посвідчення водія, для інших подорожуючих варто мати з собою паспорт і чітко знати, мету свого перебування в прикордонні.
Попри труднощі в країні, ВПС досить добре оснащені технічно. Кореспонденти Гал-інфо не побачили старих розвалених УАЗиків і напівзруйнованих будівель. Охоронці кордону забезпечені чудовими високопрохідними автомобілями, квадроциклами і снігоходами. Як запевнили нас в Держприкордонслужбі , паливно-мастильними матеріалами ця техніка теж забезпечена на відповідному рівні. Завдяки цьому службовці ДПСУ можуть швидко зреагувати на найбільш несподівані ситуації. Не в останню чергу такий високий рівень технічного оснащення підрозділів ДПСУ забезпечує Євросоюз, який зацікавлений в надійному охороні своїх кордонів.
На відміну від української сторони, прикордонній варті Польщі ввірена більша територія. Вони охороняють ділянку в 65 кілометрів. Як показали спостереження, таке стало можливим не в останню чергу завдяки кращим автошляхам. З сторони України більшість доріг перебуває в жалюгідному стані. Певне пожвавлення обстановки на своїй ділянці прикордонники очікують після завершення ремонту дороги Львів-Ужгород, який ведеться за рахунок перевиконання митних платежів.
Як розповів сільський голова Сянок, наявність в їхньому населеному пункті Відділу прикордонної служби є дуже помічним для села. Це не лише додаткові робочі місця, але і свого роду впевненість у спокої в регіоні в якому не завжди є поліція чи інші охоронці правопорядку, адже люди у військовій формі лише своєю присутністю часто можуть остудити «гарячі голови». До прикордонників часто звертаються мешканці за різноманітною допомогою і їм ніколи не відмовлять.
Також активну роботу прикордонники проводять в місцевій школі. Запроваджена програма «Юні друзі прикордонників», з школярами проводиться навчання, різноманітні конкурси і виховні заходи. Це дозволяє задіяти молодь в активному житті регіону і виховати надійну заміну для охоронців держави.
Саме на кордоні ми переконалися, що фраза «ключі від кордону» має під собою реальне підґрунтя. І як показало знайомство, ці ключі знаходяться в надійних руках.
Довідка.
Вздовж кордону залишились сліди операції Вісла. Кордон тут був встановлений заново у 1939 році, коли Червона армія приєднала частину Польщі до УРСР. Згодом, після завершення другої світової війни, згідно міждержавних домовленостей кордон пройшов на даній ділянці по річці Сян.
Тут залишились сліди відселених сіл Соколики, Тернава Нижня, Тернава Вижня, Локіть та інших. Старі дороги під час прокладання дороги були перекопані. Про життя, що тут вирувало, свідчать фруктові дерева в лісі, фундаменти старих будівель. В лісі залишились і колодязі, в котрі по необережності можна впасти.
Також залишились польські кладовища. В минулому році родичі відселених місцевих мешканців приїжджали на могили.
В відселеному селі Соколики громада намагається відновити церкву. В часи, коли там була застава, на церкві розміщувалась спостережна вежа. Сьогодні триває відбудова та реставрація.
З польського боку найближчий населений пункт хутір Тарнава Нижня. На значній території ніхто не проживає, лише гори та парк. Тут гуляють лише туристи по визначеним маршрутам.
Маринюк Андрій, Сергій Бобра.
Фото: Сергій Бобра, Гал-інфо.
