У Львові триває обговорення електронного квитка та найоптимальнішої моделі його впровадження. Чи готові до таких змін приватні перевізники та чи стане після провадження е-квитка проїзд у маршрутках комфортнішим, а обслуговування – якіснішим?
Про цікаві експерименти з пасажирами та якою має бути ідеальна модель роботи громадського транспорту – у розмові з директором компанії-перевізника «Успіх БМ» Юрієм Мельником.
– Кілька років тому, коли місто говорило про впровадження е-квитка, ваша компанія була готова запровадити його за власний рахунок. Що змінилося з того часу? Чи готове підприємство до впровадження е-квитка? Багато хто стверджує, що приватним перевізникам це не вигідно, бо сприятиме прозорості обігу коштів.
– Ми як були готові до впровадження е-квитка, так і надалі підтверджуємо свою готовність. Це правильна річ. Тому що водій не повинен збирати гроші. Водій повинен кермувати і стежити за безпекою руху, а підприємство має отримувати кошти за добре виконану роботу. Тоді всі претензії до якості обслуговування зникнуть. Ми повинні вчасно та якісно забезпечити чистий відремонтований транспорт. Єдине – тариф має бути прорахований так, щоб виходила хоча б мінімальна рентабельність. Питання підняття тарифу вже буде вирішувати місто. Чи у вигляді дофінансування, чи якось по-іншому.
– Які проблеми приватного перевізника зможе вирішити електронний квиток?
– З водія зніметься навантаження, а це позитивно відобразиться на якості надання послуг. При вході в транспорт достатньо буде прикласти картку до спеціального приладу, щоб оплатити проїзд. Водій буде стежити за безпекою руху, зникне соціальне напруження, мовляв, перевізники отримують надприбутки. Адже надходження ляжуть в міський бюджет. Підвищиться заробітна плата у працівників підприємства.
– Чи вже були зустрічі представників міської влади з підприємством «Успіх БМ» стосовно впровадження е-квитка?
– Кілька років тому, коли у місті починали обговорювати електронний квиток, ми готові були за власний кошт встановити необхідне для цього обладнання. Але нам не пішли назустріч. Міська рада з нами не радиться. Міська рада радиться, швидше за все, тільки з комунальним АТП-1. З нами про це не консультуються і навіть до відома не ставлять, ми все дізнаємося з преси.
– Які труднощі у перевізника можуть виникнути при впровадженні е-квитка?
– Головне, щоб вчасно були перераховані кошти за виконану роботу, тому що їх відразу потрібно роздати нашим постачальникам, адже левова частина витрат – це паливо. Нема бензину – парк стоїть. Загалом, все має працювати ідеально. Для нас головне виконувати свою транспортну роботу і за неї отримувати оплату. Нам не потрібна готівка, даремно на нас повісили такий ярлик. Нам вигідно, щоб все працювало злагоджено.
«Приватний перевізник закупить техніку, візьме кредити, а завтра йому скажуть – все, дякуємо за увагу, щастя-здоров’я»
– В одному з інтерв’ю Андрій Садовий згадав про закупівлю автобусів для комунального АТП та витіснення приватних перевізників. Мовляв, приватні підприємства не можуть забезпечити місто новими автобусами. Що Ви думаєте з цього приводу? Чому приватні перевізники не зацікавленні у придбанні нового транспорту?
– Будь-який перевізник, як і будь-який підприємець, зацікавлений в отриманні прибутку. Отримати дохід можна, відповідно купуючи новий транспорт. Але умови, які створені в місті для перевізників, не додають оптимізму. Сьогодні одна реформа, завтра інша – в цьому бізнесі немає стабільності. До прикладу, приватний перевізник закупить техніку, візьме кредити, а завтра йому скажуть – все, дякуємо за увагу, щастя-здоров’я. Що недавно і відбулося з нами. Ми взяли кредити, придбали для Львова нові низькопідлогові автобуси, а місто раптом вирішило розірвати з «Успіх БМ» угоду, замість того, щоб дійти до компромісного рішення. Тому чим прогнозованішою була б політика стосовно міських перевезень, тим охочіше підприємці розглядали б питання придбання нового транспорту.
– А скільки зараз коштує один автобус?
– Новий автобус такого класу, як «Богдан», «Еталон», коштує понад мільйон гривень. Великого класу, 12-метрові, – в межах 3,5 мільйона. Такий транспорт просто нереально купити. Якщо банк і дає кошти, то перевізникам потрібний тривалий термін кредитування. Відповідно ніхто з перевізників у цьому не зацікавлений, адже немає стабільності. Чому купує автобуси комунальне АТП-1? Тут все просто. Тому що кошти на це їм виділяють безпосередньо з міського бюджету, тобто це кошти львів’ян. Хоча їх можна було б використати на інші цілі.
– Чи зможе АТП-1 обслуговувати все місто, навіть якщо придбає автобуси? Відомо, що у мерії таку ідею висловлювали.
– Економічно доведено, що розвиток є тоді, коли є конкуренція в середовищі, щоб можна було порівняти результати своєї роботи з роботою інших. А якщо на ринку буде монополіст, то він диктуватиме такі умови і надаватиме такі послуги, які захоче. І ніхто не здогадається, наскільки кращі послуги може надати хтось інший. На сьогодні ми маємо монополістів, які володіють паливними, станціями, заправками з незрозумілим ціноутворенням. Зараз всі борються з монополістами, а ми їх вирощуємо. Нічого хорошого це не принесе.
«Кількість підроблених пільгових посвідчень зросла в геометричній прогресії, адже ситуація в країні складна»
– Ви піднімали питання сфальсифікованих пільгових посвідчень. Як вирішити цю проблему?
– Кількість підроблених пільгових посвідчень зросла в геометричній прогресії, адже ситуація в країні складна. Зрозуміло, що доходи не ті, й можливості не ті, тому люди шукають шляхи, як зекономити. Користуючись тим, що водій один, немає кондукторів, немає засобів контролю, роблять посвідчення – фальшиві, нефальшиві, не хочу стверджувати, але їх занадто багато. І деякі посвідчення навіть за зовнішнім виглядом пред’явника і вказаною пільгою не співпадають. Але водій не може перевірити на робочому місці справжність документа.
Якось ми проводили цікавий експеримент – зібрали комісію у складі працівників підприємства і зранку перевіряли посвідчення, візуальні ознаки легітимності. Виявився цікавий факт! У великому автобусі (напрямок «Санта-Барбара») кількість пільгових пасажирів складала приблизно 40-45%. А під час проведення відкритої перевірки нашою комісією їх кількість склала всього 4%. Питання: чому всі інші з тих 40% одночасно взяли і заплатили за проїзд? Може, легітимність посвідчень варто поставити під сумнів? Але з тим ніхто нічого не робить.
«За кошти з перевезення пільговиків з підробленими документами можна придбати автобус»
– Ви робили якісь пропозиції, щоб вирішити це питання на рівні міста?
– За ідеєю, такі речі мала б контролювати муніципальна дружина, але, на скільки ми розуміємо, штат у них невеликий, і бажання великого виловлювати пасажирів з фальшивими посвідченнями в них немає. Та й нема можливості.
– Ви згадали про 40% «фальшивих пільговиків» на один рейс. Якщо порахувати, скільки втрачає компанія через це? На що б вистачило коштів, втрачених від перевезення пасажирів з підробленими документами?
– Можна було б придбати автобус. І не один. За законом, кожне посвідчення держава повинна перевізникам компенсувати. А в нас усе відбувається так: робиш заявку на кошти за результатами пільгових перевезень минулого року, а в цьому році тобі дають стільки, скільки залишилося в бюджеті. Повної компенсації за 19 років роботи жодного разу не було виконано. Якби держава компенсовувала кошти з пільгових перевезень, то, звичайно, їх напряму можна було б використати для придбання транспорту. Цих коштів би вистачило.
– Наскільки нам відомо, конкурс на обслуговування міських маршрутів відбудеться цього року, а його умови приватним перевізникам досі не повідомили? Як думаєте, чому?
–Так, не повідомили. Тому що ніхто не займається розвитком транспортної галузі у Львові. Якби місто дбало про розвиток, нам би завчасно оголосили про умови конкурсу. Тоді кожен перевізник розраховував би, чи потрібно йому закупляти транспорт. Якби нам сказали – от у нас такі умови, переможець буде працювати на маршрутах п’ять років, тоді перевізники вклали б у транспорт гроші. А так – гарантії нема, умов не знаємо. Умови оголошуються в останній момент – за тиждень-два до конкурсу. Як за цей час можна купити транспорт, коли мінімальний термін виготовлення автобуса три місяці? Просто умови оголошують під себе.
– Останнім часом у висловлюваннях Андрія Садового прочитується вороже ставлення до приватних перевізників. Чому, на Вашу думку, немає партнерства між Львівською міською радою та перевізниками?
– Небажання вникнути до кінця в проблеми приватних перевізників породжує невдоволення, тому що ніхто не хоче зрозуміти ці проблеми. В діалозі завжди народжується істина. А діалогу нема, тому що міська рада не хоче його підтримувати в будь-яких стосунках з приватними перевізниками. Державне ж підприємство ніколи не буде ефективне, тому що ніхто там не дбає про прибутки. Натомість, як показав час, найбільше скарг отримує саме комунальний перевізник.
– Як взагалі повинна змінитися система організації роботи маршрутного транспорту, щоб пасажири були задоволені обслуговуванням і станом автобусів?
– В першу чергу, потрібно впровадити електронний квиток. По-друге, потрібно відкоригувати рух – на дорогах надати пріоритет громадському транспорту, адже це дасть можливість вкладатися в графік. Міська рада вимагає дотримання графіка, але, натомість, в цьому плані нічого не зроблено. Крім того, зараз більшість людей просто в болоті змушені очікувати автобус. Сьогодні весь Львів обкладають бруківкою, а якихось кілька метрів зупинки облаштувати не можуть, або не хочуть.
Потрібно відкоригувати, вивчити пасажиропотоки, пропрацювати транспортну схему, бо минула реформа була вкрай невдалою. Ідеальною була стара транспортна схема, адже за 20 років її відшліфували, вона прекрасно сполучала всі райони міста. Просто її потрібно було відкоригувати до кількості маршрутів, і все.
Ніхто не бачить перспектив, тому нічого не робиться. Якби була стабільність і бачення розвитку транспортної сфери, то перевізники б думали про розвиток і закупівлю нової техніки.
«У Львові знайти водія скоро буде так само, як і токаря – майже неможливо»
– А чому так відбувається?
– Невідомо. У Львові багато галузей реформували в кращий бік для містян, тому що було бажання. Тут, мабуть, не було бажання, або заховані чиїсь інтереси – невідомо.
– Чому виникають проблеми з водіями маршруток? Останнім часом дуже багато скарг.
– Робота водія – дуже конфліктна, не всі морально витримують. Багато хто їде працювати у Польщу, там більші зарплати, ніж у нас. У Львові знайти водія скоро буде так само, як і токаря – майже неможливо.
– З якими ще проблемами зіштовхується підприємство?
– Найбільша проблема на підприємстві зараз – це неконтрольований ріст палива та незрозумілі критерії цього росту. Але піднімати сьогодні тариф за проїзд недоцільно, адже економічна ситуація не настільки стабільна, і люди не настільки забезпечені. Тому тут варто йти іншим шляхом – або виділення пільг, або о фінансування з міського бюджету. От у Європі громадський транспорт дотаційний, тому що видатки з експлуатації завжди більші ніж тариф. Зважуючи це все, в нашій бідній країні купувати нові автобуси неможливо. До слова, в Польщі також був перехідний період, там не відразу пересіли на нові «мерседеси», а поступово користувалися новішими моделями. А в нас з 2008-2009 років нічого не закуповувалося, крім одиничних випадків, тому й немає якісних змін.
– Зараз Ваше підприємство працює над обладнанням автобусів системами озвучення зупинок. На якому етапі цей процес?
– Системи показали себе добре. Ми їх протестували, зараз з банком вирішуємо питання розтермінування кредиту на рік, щоб закупити автоінформатори хоча б на один маршрут. Хочемо зробити людям приємність. Зрештою, Львів місто європейське, дивно, що досі у транспорті немає озвучки зупинок.
Андрій Возний.
ТзОВ «Успіх БМ» – компанія-перевізник, яка обслуговує міські автобусні маршрути №48, №49, №50, №51, №53.
