Виховання свідомої молоді та волонтерство: про вектор розвитку “Пласту” з новою очільницею “Пласту” у Львові.
Нещодавно на Загальному зборі станиці “Пласту” у Львові Дарину Доскач обрали станичою (головою осередку). Гал-інфо поспілкувалося з новою очільницею про майбутній вектор розвитку “Пласту”, особливості його діяльності під час війни, а також про ідеї та цінності, які поширює організація серед молоді.
Розкажіть про свою програму розвитку “Пласту” у Львові, яку Ви представляєте як нова станична.
Загальна наша ціль – налагодити внутрішні процеси в організації, так як “Пласт” давно перестав бути лише волонтерською ініціативою. “Пласту” вже 111 років, і це насправді дуже велика інституція. У нас 2,5 тис. членів сьогодні у Львові, а в Україні - понад 10 тисяч. Ми хочемо, щоб волонтери, які виховують у нас молодь, вкладають свій ресурс і знання, отримували розуміння, що вони не лише багато віддають, але й організація про них дбає.Тому перший такий момент у програмі розвитку – це мотивація волонтерів, адже вони залишаються у нас на тривалий термін.
Другий – це постійне навчання волонтерів, адже те, як ми займаємося з дітьми, це має бути якісно і безпечно. Для цього наші виховники, наставники повинні мати достатню кількість знань з психологічної точки зору, а також зі сторони самого виховання чи подання матеріалу дітям.
І третє – це внутрішня комунікація в організації. Нас доволі багато, і дуже важливо, щоб кожен отримував достатньо інформації про заходи, які в нас відбуваються, про зміни, про те, чим живе осередок; щоб кожен отримував звітність про те, де ми витрачаємо кошти, як реалізували той чи інший проєкт.
“Я вважаю, що зараз найкращим рішенням для нас є більше сконцентруватися на внутрішній кухні для того, щоб ці процеси були сталими і ми могли далі масштабуватися”.
Чим є “Пласт” особисто для Вас?
У першу чергу, цінності, свідомість і розуміння того, як працює світ. “Пласт” - це маленька держава, в якій своя бюрократія, свої певні процеси. Десь вони, можливо, тут применшені, але в державі вони повторюються у великих масштабах. Відповідно ти розумієш, як працює світ, якщо так в глобальному, розумієш взаємини між людьми,
До речі, спільнота - це теж один такий важливий момент. Те, що навколо є люди, з якими ти організував безліч проєктів, долучався до таборів, тримає вас, як велику сім'ю.
З наймасштабніших заходів у нас був Благодійний вечір “Пласту”, який ми організовували вже двічі. Перший - Срібний вечір - відбувся 6 травня, і ось нещодавно, 11 листопада, відбувся Золотий. Сьогодні ми залучаємо до підтримки “Пласту” благодійників, які за регулярні донати, як ми називаємо це - підписки, мають можливість відвідувати такі заходи, нетворкінги… На першому благодійному вечорі ми зібрали більше, ніж мільйон гривень. Цього року, за попередніми даними, - більше 650 тисяч. Також нас фінансово підтримує Львівська міська рада у забезпеченні матеріально-технічної бази та допомагає у організації заходів.
Які волонтерські ініціативи пропонує “Пласт” сьогодні для громадян, які не є членами організації?
Із такого актуального зараз - у нас тут, в сусідній кімнаті на Шептицьких, 16, виготовляють пластові енергетичні батончики для військових. В організаторів є окремі соціальні мережі, окремий телеграм-чат, у якому можна зголошуватися прийти. Цей проєкт народився раніше, ніж 24 лютого 2022 року - дівчата робили ці батончики на початку війни в 2014 році. А після початку повномасштабного вторгнення росії вони знову відновили своє виробництво.
Зараз в нас більше, напевне, немає таких ініціатив для громади, проте ми активно залучаємо людей ставати волонтерами “Пласту”, аби вони допомагали нам виховувати молодь. Адже це наша основна мета, основна місія…
Для чого “Пласт” взагалі був створений 111 років тому - для того, щоб в Україні була свідома молодь. Ми організація, яка старається опиратися на це і виконувати свою мету. Бо зараз за останні 34 роки відновлення “Пласту” в Україні є дуже гарні результати. Багато людей, які виховані в “Пласті”, зараз творять насправді якісні зміни в державі, будучи народними депутатами, чи бізнесменами, чи громадськими діячами.
Як повномасштабна війна росії проти України вплинула на “Пласт”?
Перш за все, багато виховників виїхали за кордон і вони перестали бути пластунами. Або також багато хто доєднується до пластових осередків в діаспорі, або створюють нові. Тому з одного боку, це негативний вплив, що ми втратили трохи чисельність у Львові, але з іншого боку, ці діти далі поширюють ідеї всередині українських спілок за кордоном.
По-друге, 24-го лютого ми зупинили повністю діяльність осередку. Ми не займалися з дітьми, а відкрили волонтерський штаб у Львові. А вже в травні 2022 року почали відновлювати діяльність… Ми всі розуміли, що наш пріоритет зараз - це допомагати війську. Був період, коли на станиці було 300 людей одночасно, і всі носили гуманітарку, збирали її по місту. Тому я думаю, що це було правильне рішення. Штаб Пласту у Львові дуже багато зробив та продовжує допомагати війську.
Ми будемо розділяти ці дві наші діяльності: штаб буде окремим благодійним фондом «Алярм», а ми далі будемо займатися дітьми, бо це найкраще, що ми робимо. Я вважаю, що кожна організація, яка має свій профіль і в неї вдається круто це робити, до нього треба повертатися, і тим більше, якщо це діти, бо це наше майбутнє. Якими ми виховуємо їх зараз, так через 10 років вони будуть далі відбудовувати країну.
“Чим більше зараз дітей доєднаються до “Пласту”, навіть якщо вони не стануть волонтерами в майбутньому, я думаю, в них буде оця іскра чи цінність, яку в неї закладе ця організація”.
Чи багато зараз серед пластунів військовослужбовців?
Серед військових зараз близько 600 пластунів. Наш штаб у Львові допомагає всім військовим, які є і пластунам, і не пластунам. Багато куренів, наших маленьких спільнот старших людей, організовують свої збори для хлопців та дівчат. І є серед пластунів багато волонтерів: Настя Сохацька, Михайло Тимо та інші.
Спільнота є для того, щоб підтримувати один одного. Ми вдячні тим людям, які зараз нас захищають на фронті, тому що ми тут зараз можемо працювати, займатися з дітьми, виховувати свідому молодь.
На честь військового-пластуна Тараса Гаврилишина, який загинув на фронті у листопаді 2022 року, ви відкриваєте притулок на горі Парашка. Які ініціативи також плануєте реалізовувати у майбутньому?
Тарас Гаврилишин був морським пластуном і дуже любив мандрувати горами. Гора Парашка - це була його улюблена точка, і він ще колись давно мав таку ідею - збудувати багато таких притулків у горах. Але, на жаль, він загинув на фронті, проте його побратими, друзі і спільнота куреня “Чорноморці” вирішили до його дня народження збудувати за рік цей притулок, і їм вдалося це.
Окрім цього, герою-пластуну Дмитрові Пащуку, встановили пам’ятну стелу в його рідному селі Хлівчани. Він загалом був дуже відкритим і мав багато світлих ідей, які хотів впроваджувати у світ, як от, здається, посадити горіховий гай в своєму селі.
У Дмитра був день народження 6-го листопада, то його друзі збирали на дрони для його бригади. Ідея збору полягала в тому, що ти публікуєш фотографію, пишеш спогад про героя і відкриваєш свою банку на збір. І за хештегом #журавельлітає у соціальних мережах можна прочитати різні історії про Дмитра. Збір вже закрили, зібрали 2,5 мільйони на дрони. І загалом дуже гарна і трепетна історія, бо багато хто розповідав спогади про Дмитра, і це було дуже гарно та світло стосовно його пам'яті.
На завершення нашої бесіди поділіться ключовими ідеями, яких ви дотримуєтесь щодня завдяки “Пласту” і які можуть бути корисними для інших.
Напевне, по-перше, це “Будь іскрою, якщо мрієш бачити багаття”. Друге - це “Мріяти буйно”, із чим я погоджуюся тут із Богданом Гаврилишином на усі 100%. Наші мрії нас завжди приводять до великих звершень. І, напевне, третє, я глибоко переконана, що команда – це ключ до будь-яких досягнень. І людина чи лідер, чи керівник не зможе досягти абсолютно нічого, якщо позаду нього немає людей, які будуть надійним плечем, будуть генераторами ідеї чи просто класними друзями, які зможуть об'єднатись навколо спільного.
Підготувала Марія Твардовська
