У російському Ханти-Мансійську завершилися командні чемпіонати світу з шахів серед чоловіків та жінок.
Якщо у змаганнях чоловіків ще по ходу турніру стало зрозуміло, що поборотися за медалі нашій збірній не вийде (підсумкове шосте місце), то у змаганнях жінок усе було з точністю до навпаки. Більшу половину турніру наші дівчата були у групі лідерів, однак дві невдачі в останніх турах проти грузинок та росіянок відкинули наших дівчат за межі п’єдесталу пошани. У підсумку жіноча збірна України завершила змагання на високому п’ятому місці. Враженнями від від свого дебютного чемпіонату світу, а також про радість та розчарування від результату з кореспондентом Гал-інфо поділилися львів’янка Наталя Букса. У скарбничку збірної України вона поклала 3,5 очок з 6 можливих.
-Наталю, які враження від чемпіонату світу? Чого, на Вашу думку, забракло до медалей?
-Почну з того, що збірна України на командний чемпіонат світу поїхала у дещо ослабленому складі. Не було сестер Музичук, а відтак деяким командам це було лише на руку. Чому Анна та Марія не поїхали до Ханти-Мансійська, інформацією не володію, але факт є факт. За рейтингом у нас було шосте стартове місце. Вважаю, що п’яте місце – непоганий результат, однак ми мали великі шанси на медалі. Усе перекреслили дві поразки в останніх двох турах. Незважаючи на це, можу усіх запевнити, що усі старалися і наш виступ є доволі непоганим.
-Які причини поразки від грузинок та росіянок? В чому суперниці були сильнішими?
-Грузія та Росія – фаворити змагань. Нам не так вистачило класу, як фарту, щоб здолати ці команди. Хоча шанси у нас були як і в першому, так і в другому матчі. Були можливості як і виграти, так і зробити нічию. На жаль, нам не вдалося це зробити. Сподіваюся, у майбутньому ми гратимемо краще. Вийшло так, що останні дві партії на чемпіонаті світу були ключовими для нашої команди.
-Чи сподобався Вам той рівень гри, який продемонструвала жіноча збірна України?
-Скажу так: у деяких матчах ми не були фаворитками, але боролися до кінця і те, що не вдавалося, компенсовували на характері. Незважаючи на це, нам забракло набраних очок.
-Наталю, для Вас це був перший командний чемпіонат світу.
-Так. Можна сказати такий перший досвід. Було однозначно цікаво. Сподіваюся, у майбутньому вдасться себе проявити краще. Від результату команди я і рада, і розчарована водночас. Звісно, в команді зараз усі дівчата засмучені, адже медалі були як ніколи близько. Втім, ми розуміємо, що шахи – це спорт. Тут є переможці та переможені.
-Як потрібно переживати подібні болючі моменти у кар’єрі?
-Щоб не трапилося, потрібно йти далі. Будь-яка поразка це завжди неприємно. У нашій команді усі професіонали, тому для кожної з нас це новий досвід.
-Чи задоволені Ви безпосередньо своєю грою на турнірі?
-Моя гра не була відмінною, але хорошою. Деякі партії могла зіграти краще. Зважаючи на той результат, який мені вдалося здобути, це, без сумніву, непогано. Комп’ютерів на турнірі не було. Усі помилялися. Зважаючи на це, можна було грати з усіма.
-На командний чемпіонат світу Ви їхали як запасний гравець, однак вдалі Ваші партії більше, аніж спростували ці слова.
-Грала зазвичай на четвертій дошці. З п’яти учасниць у нас завжди був один резервний гравець. На кожну гру тренер визначав склад. Своєрідна конкуренція у нас була, але в команді ніколи не було жодних запитань про те що хтось грає, а хтось ні. Мені дуже приємно, що дали шанс зіграти за збірну України. Дуже сподіваюся на те, що своїм виступом нікого не розчарувала.
Богдан Пастернак, Гал-інфо
