Акубаротравма або контузія має свій парадокс: легка травма несе важкі наслідки, а важка травма — легші.
Вибухова хвиля чинить на мозок значний вплив. Травму, яку отримує людина внаслідок цього впливу називають акубаротравми (акустична травма та травма внаслідок тиску) або відповідно до міжнародної класифікації — черепно-мозковою травмою від дії мінно-вибухової хвилі (blast traumatic brain injury). Часто результат цієї дії, здавалось би, невидимої та нестрашної, залишається непоміченим та має доволі вагомі наслідки для здоров'я постраждалих.
Про те, що це за наслідки, як відбувається акубаротравма, та чи готова медична система України до роботи з такими пацієнтами Гал-інфо поспілкувалося кандидатом фізик-математичних наук, біофізиком, науковим співробітником Інституту біології тварин НААУ (біохіміком), та викладачкою медичної та біологічної фізики Вищого приватного навчального закладу “Львівський медичний університет” Іриною Олійник.
Фото: Depositphotos
Що таке контузія
Як пояснює Ірина Олійник, контузія — це певною мірою застаріле поняття, що залишилося у спадок від Радянського Союзу. Натомість за кордоном для цього явища використовують термін черепно-мозкова травма від дії мінно-вибухової хвилі. Іншою назвою в Україні є акубаротравма.
“В англомовних джерелах слово “контузія” використовують на позначення забою голови. Насправді ж явище, про яке ми говоримо, це черепно-мозкова травма, викликана вибухом”, — каже Ірина Олійник.
Вона додає, що поняття контузії не існувало до Першої світової війни. Дезорієнтацію, втрату свідомості чи інші симптоми, що можуть бути характерні для контузії, часто пов'язували зі страхом бійців. Натомість тільки після Першої світової війни медики та науковці почали з'ясовувати, що відбувається з військовими після ураження вибуховою хвилею.
В Україні ж поняття контузії стало широко відоме після Другої світової війни. Однак з часом слово набуло негативного та образливого значення, ним часто називали людей, що мають певні нетипові прояви поведінки чи психічних процесів. Зараз це поняття замінили на акубаротравму, мінно-вибухову травму головного мозку, хоча часто далі вживають поняття контузії.
“До початку війни в Україні у 2014 році наші медики не надто досліджували це поняття. Коли почалися перші випадки контузій, лікарі не знали, як їх діагностувати та лікувати. Часто медики підходили й продовжують це робити до лікування контузії, так само як до струсу мозку, до інсультів чи до інших уражень мозку. Але контузія — це мінно-вибухова травма, яка насправді дуже відрізняється від інших уражень”, — розповідає Ірина Олійник.
Що відбувається з тілом та мозком людини під час мінно-вибухової травми
Для того, щоб зрозуміти, що відбувається з мозком під час контузії, слід усвідомити, що під дією вибухової хвилі потрапляє не тільки голова людини, але й все тіло.
“Ми раптом всім тілом попадаємо в зону дуже високого тиску. У цей момент у нас стискається не тільки голова, але й все тіло. Стискання легень та черевної порожнини призводить до руху крові та інших рідини, а також повітря доверху та донизу тіла людини. Відповідно, раптовий потік усіх рідин, який був витиснутий дуже різко з усього тулуба, рухається вверх та спричиняє поштовх мозку, і як наслідок його удар об черепну коробку. Це одна з первинних травм, яку отримує мозок — удар та контрудар, а їх є цілий комплекс”, — пояснює Ірина Олійник.
Унаслідок відкидання голови назад, мозок почне також обертатися і битися об черепну коробку ще іншими боками.
“Якщо відбувається удар, нас відкидає назад. Оскільки наші хребці в шиї рухомі, голову, ймовірно, відкине назад. А наш мозок здатний робити обертальні рухи, тому він вдарятиметься ще й таким чином. Це так звані інерційні, хлистові удари”, — зазначає експертка.
Далі зону високого тиску дуже швидко змінить зона низького тиску. За механізмом дії це схоже на роботу вантуза — спершу йде сильне стиснення, а далі різке зменшення тиску. Подібний ефект буде відбуватися і з тілом людини, а відповідно передаватися на усі рідини, якими наповнений наш організм.
“Рідини, що є в організмі, фактично "кипітимуть" — відбувається кавітація. Як результат, у лікворі (рідині, яка циркулює у просторі головного і спинного мозку) та крові, почнуть з'являтися бульбашки. Додаткове руйнування нейронів та кровоносних судин”, — розповідає науковиця.
Такі механічні ураження мозку призводять до пошкоджень електромережі у мозку.
“Нейрони — це клітини мозку. Вони є електрично збудливими клітинами, що обробляють та передають інформацію. Внаслідок дії вибухової хвилі ці клітини починають руйнуватися, руйнуються зв'язки у мозку. Це може спричиняти ускладнення в процесах обробки та передачі інформації. Згадайте осінь минулого року та пошкодження електромережі країни. З мозком те саме”, — додає Ірина Олійник.
Однак йдеться не тільки про ураження нейронів, руйнації також зазнає і кровоносна система мозку. Це призводить до крововиливів у мозку, мікроінсультів, інсультів, крововиливів локальних та дифузних мікрокрововиливів.
Важливо зважати ще й на те, що в людському мозку розташовані центральні органи ендокринної системи — гіпоталамус, гіпофіз та епіфіз. Вони так само зазнають травм, що може призводити до змін у роботі ендокринної системи.
“Не забуваймо і про легені та шлунок. Ми пам'ятаємо, що вибухова хвиля стискає їх, а потім розтискає. Відповідно, частина епітелію органів буде відшаровуватися, а людина блюватиме кров'ю. Часто важкість контузії визначають за тим, чи втратила людина свідомість. Але блювання кров’ю не менш значуща ознака, яка говорить нам про пошкодження органів черевної порожнини”, — наголошує Ірина Олійник.
Варто пам'ятати, що вибухова хвиля — це звукова хвиля. Для поширення цієї поздовжньої хвилі необхідне середовище. Хвилі здатні відбиватися від об'єктів з іншим акустичним опором, накладатися одна на одну підсилюватися та гаситися — явища інтерференції та дифракції, додавання та відбивання хвиль.
“Якщо ми прикладемо вухо до стіни й постукаємо з іншого боку, ми дуже добре відчуємо звук. У випадку з мозком, функцію стіни відіграватиме черепна коробка. Вона так само отримала поштовх, коливається та поширює звукову хвилю на мозок. Це, разом з попередніми факторами, утворює складний процес, наслідки якого будуть відрізняти в кожному окремому випадку, залежно від того, яка частина мозку зазнала найбільше уражень. Крім того, хвильова природа вибухової хвилі спричиняє різні пошкодження на відкритій місцевості та серед споруд. У містах вибухова хвиля несе ураження не лише спорудам, але й сильніші ураження для головного мозку”, — акцентує Ірина Олійник.
Вона додає, що контузія має кумулятивний ефект, тобто кожна наступна вибухова хвиля буде нести людині сильніші ураження. Часто науковці вводять таке поняття, як вікно контузій — час між послідовними ураженнями.
“Тобто ми маємо накопичення усіх біохімічних та фізіологічних наслідків після акубаротравми. Тому не вказувати у медичних документах захисникам усі контузії, які вони зазнали при захисті батьківщини, є не правильним”, — пояснює Ірина Олійник.
Для того, щоб мінімізувати наслідки акубаротравми, особливо важливо використовувати засоби захисту — бронежилет на каску. Вони допомагають зменшити наслідки від вибухової хвилі, адже гасять як тиск, так і звукову хвилю. Відповідно, тіло зазнає меншого тиску, а звукова хвиля завдяки касці меншою мірою впливає на голову та імпульс, що йде на мозок.
Симптоми мінно-вибухового ураження та його наслідки для здоров’я
Прояви контузії дуже індивідуальні. Як каже Ірина Олійник, серед іншого симптоми можуть бути такими: головний біль, біль в очах, нудота та блювота, підняття тиску, дезорієнтація, порушення пам’яті, зору та слуху, втрата свідомості, порушення координації рухів.
“Симптоматика цієї травми надзвичайно широка. Прояви можуть бути абсолютно різними, адже наш мозок має безліч функції, і передбачити, які саме постраждають, вкрай важко. Це призводить до частих маніпуляцій як з боку лікарів, так і деяких військових. Найголовніше, щоб людина була уважною до себе та у разі виявлення якихось порушень зверталася до лікарів по допомогу”, — пояснює Ірина Олійник.
Разом з тим науковиця додає, що наслідки будь-яких черепно-мозкових травм, і отриманих внаслідок вибуху також, можуть розвиватися та проявляються з роками. Відсутність особливих порушень одразу після травми, на жаль, не гарантує відсутність проявів у майбутньому.
Крім того, у випадку з черепно-мозковими травмами від вибухів є певний парадокс: легка травма несе важкі наслідки, а важка травма — легкі. Це пов’язано з тим, що бійці та цивільні з важкими ураженнями не ігнорують симптомів, а тому мають більше шансів на відновлення.
“Наш мозок складається не тільки з нейронів, а й з гліальних клітин — астроцитів, олігодендроцитів, епендимоцитів, мікроглії, шваннівських клітин. У нас є величезна кількість гліальних клітин, які починають шалено активізуватися, коли пошкоджується мозок. Ця активізація призводить до астрогліозу — характерної реактивної відповіді астроцитів на ушкодження, аномальне збільшення астроцитів, які підтримують клітини нервової тканини, через руйнування прилеглих нейронів. Цей процес може розтягнутися на роки, бути ледь помітним, а через деякий час перейти у важку форму”, — зауважує Ірина Олійник.
Вона зазначає, що наслідки змін, яких зазнає мозок під час травми, можуть проявитися різноманітно. Можуть виникнути проблеми зі слухом, відшарування сітківки, порушення пам'яті, координації в просторі, проблеми з увагою, концентрацією, реакцією. У людини, яка пережила мінно-вибухову травму, з часом може розвинутися хвороба Паркінсона, діабет, утворюватися кісти у мозку.
“Також у деяких наших військовослужбовців починають швидше загоюватися рани. Це цікавий та контроверсійний феномен. Після ураження мозку весь організм активізовується для його відновлення. Відповідно, ця система спрацьовує не лише на мозок, а й на загоєння будь-яких інших ран. Це побічний ефект, який з одного боку, може бути корисним, але з іншого боку, якщо у нас щось раптом починає працювати аж занадто добре, це може мати негативний ефект. Така сильна регенерація може перерости в сильні проблеми з опорно-руховим апаратом”, — каже Ірина Олійник.
Експертка наголошує, що всі ці особливості важливо враховувати під час надання медичної допомоги військовим та цивільним, що отримали травми внаслідок дії вибухової хвилі. Важливо, щоб лікарі могли зіставити причино-наслідкові зв'язки виникнення тих чи інших хвороб для найбільш ефективної їх профілактики та лікування.
Допомога при контузії
Допомога при черепно-мозковій травмі від вибухової хвилі має відрізнятися від допомоги при інших черепно-мозкових травмах. Це пов'язано з тим, що ця травма — це дифузне ураження головного мозку, тобто ураження всього об'єму мозку, а не якоїсь однієї його частини, але на жаль протоколів допомоги досі не розроблено.
“У черепно-мозкових травмах, викликаних вибуховою хвилею, страждає весь об'єм мозку. Тому підходити до лікування такої травми слід як до лікування всього мозку, а не лише до симптоматики, щоб зняти поверхневі прояви ураження”, — пояснює Ірина Олійник.
Також важливо не забувати, що наслідки черепно-мозкової травми можуть проявитися та розвиватися роками. Тому слід слідкувати за своїм станом та періодично проходити обстеження.
“Обов'язково варто слідкувати за рівнем цукру. Бажано звертати увагу на підвищення агресивності, порушення зору чи слуху. При будь-яких проблемах необхідно звертатися до невролога, щоб мати можливість вчасно пролікувати. Крім того, раз на кілька років потрібно робити дослідження певних біомаркерів. Ці біомаркери є корисними, щоб підтвердити чи спростувати наявність контузії, а відповідно уражень мозку. Вони поділяються на швидкі біомаркери, що показують ураження протягом першого тижня, середні біомаркери, що свідчать про запальний процес, та біомаркери, які вказують на незворотні ураження головного мозку. На жаль, усі ці біомаркери не є специфічними (тобто не визначають лише контузію), але комплексне їх використання може допомогти лікарям моніторити процес одужання”, — зазначає Ірина Олійник.
До прикладу, за її словами, підвищений рівень інтерлейкіну-6 вказує на наявність запалення. Він може підказати, що у тілі є запальний процес, про який ми не знаємо. Зростання рівня цього інтерлейкіну відбувається протягом перших місяців після контузії. Також варто звернути увагу на аналіз на пі-тау-білок. Це біомаркер, який допомагає виявити дегенеративні процеси у мозку, тобто може свідчити про хворобу Паркінсона. Ці біомаркери можна назвати біомаркерами задавнених травм головного мозку.
Разом з тим, людям, які перенесли черепно-мозкову травму від вибухової хвилі, важливо дотримуватися дієти.
“Краще відмовитися від алкоголю, цукру, енергетичних напоїв та змінити свій стиль харчування. Найбільш вдалий варіант — це так звана “середземноморська дієта” — овочі, фрукти, нерафіновані олії, морепродукти. Також іншим варіантом може бути кетогенна-дієта. Доведена ефективність лікування цією дієтою інших ушкоджень або розладів ЦНС, таких як епілепсія, гіпоксія та ішемічний інсульт. Але знову ж таки, це дієти, які треба робити під наглядом лікарів, ставитися до цього відповідально та робити необхідні обстеження. Хоча, на жаль, лікарі мало наголошують постраждалим на дієтах”, — акцентує Ірина Олійник.
Водночас не менш важливим є час на відновлення бійців, які отримали мінно-вибухові травми. Ірина Олійник наголошує, що навіть 10 днів відпустки, які отримують українські захисники, мають бути реабілітацією.
“Завдання військових, котрі повертаються додому у відпустку, — не допомагати родині у домашніх справах, а відпочинок. Варто ходити в басейн, гуляти на свіжому повітрі, спати, читати. Відпустка має допомогти мозку відновитися”, — додає Ірина Олійник.
Чи готова медична система працювати з постраждалими від мінно-вибухових травм головного мозку
Як зауважує Ірина Олійник, основна проблема української медичної системи у роботі з тими, хто пережив мінно-вибухову травму, полягає у тому, що далеко не всі лікарі здатні пов'язати причини та їхні наслідки для здоров'я пацієнтів.
“Не всі медики усвідомлюють, що черепно-мозкова травма від вибухової хвилі може спричинити, до прикладу, хворобу Паркінсона. Відповідно, вони не будуть намагатися діагностувати це захворювання на ранніх термінах. Відтак, медики мають вивчати це питання, досліджувати літературу, бути уважними до пацієнтів, а не просто списувати все на ПТСР чи симуляцію (аналізи на інтерлейкіни допоможуть виявити запалення у мозку). Інакше наші захисники та захисниці будуть страждати на самоті. Будуть страждати їхні родини. Якщо лікарі не почнуть розбиратися у причинах та наслідках контузій, а зараз це робить дуже мала частина, ми ризикуємо отримати глобальну суспільну проблему. Проблему людських доль, проблему людських страждань”, — наголошує Ірина Олійник.
Вона додає, що, звичайно ж, є прекрасні лікарі, котрі роблять усе можливе, щоб допомогти захисникам та захисницям почуватися краще. Однак, на жаль, цих медиків треба шукати.
“Системі реабілітації військових бракує централізованості. Хлопці та дівчата зараз вимушені шукати лікарів, котрі дійсно допоможуть з наслідками контузії, а не будуть списувати усе на психосоматику та ПТСР, відправляти до психотерапевтів та психіатрів, коли у людини, до прикладу, скаче тиск через отриману мінно-вибухову травму. Наші захисники зіштовхуються з повним нерозумінням та відчуттям непотрібності. Тоді вони припиняють вірити психологам, близьким і знаходять розраду в алкоголі”, — каже Ірина Олійник.
Вона додає, що військові часто самі не розуміють, що з ними відбувається, лякаються та соромляться свого стану. Через це вкрай важливо не знецінювати те, що вони відчувають та переживають, а навпаки — підтримувати та допомагати шукати розв'язання проблеми.
Підготувала Олеся Філоненко
