Округ №125 – Червоноград, Сокальський та частина Кам’янко-Бузького району. 2002 року тут з величезним відривом у 62 тисячі голосів (55%) здобув перемогу висуванець блоку "Наша Україна" Петро Олійник. Як політичний спадкоємець на цей округ на виборах 2012 року, можливо, сподівається Володимир В’язівський, але у нього будуть впливові конкуренти.
Отож, Гал-інфо продовжує серію публікацій (Претенденти на папаху: Швець, Гладій, Канівець та інші і Вибори 2012: претенденти на округи) про найпомітніших уже тепер мажоритарних кандидатів парламентських виборів-2012.
Чому почали з В’язівського? Звісно, не за рейтинговою характеристикою, а суто символічно. Річ у тім, що після смерті харизматичного Петра Олійника його вічний помічник Володимир В’язівський не зміг перевтілитися з доброго помічника в якісного лідера, харизматичного політика. Та й позиції «Нашої України» настільки слабкі, що шансів у Володимира В’язівського практично, нема. Жаль, звичайно, бо слідом за програшем в окрузі на Вязівського та його обласну партійну організацію чекають ще важчі часи.
Тому, схоже. запекла боротьба у цьому окрузі розгорнеться між Миколою Криштопою та відомим свободівцем Михайлом Блавацьким. Хоча великою помилкою фаворитів буде не взяти до уваги постать Миколи Пшевлоцького, відомого лідера львівських націоналістів. Причому багатьом може здаватися, що Пшевлоцький має менші шанси ніж Криштопа та Блавацький. З такими висновками не варто поспішати, бо ближче до виборів «Фронт змін» і «Батьківщина «Юлії Тимошенко будуть мати багато політичних причин, щоб поставити на Миколу Пшевлоцького.
За таких обставин, вочевидь, поява інших кандидатів не вплине на розстановку сил. Тому головними претендентами на перемогу можуть стати саме ці троє. Виграє у цьому «забої» не той, хто матиме більше грошей, а той, у кого буде краща команда. А для того, щоб зрозуміти, хто з них здатен створити таку команду, достатньо коротко оглянути життєвий шлях названих претендентів.
Отже, Володи́мир Миха́йлович В'язі́вський (21 січня 1963 р.). Був керівником виконкому Львівської обласної організації НСНУ, народний депутат України 5-го скликання від Блоку «Наша Україна», № 48 в списку. У ВРУ працював головою підкомітету з питань заробітної плати, індексації і компенсації грошових доходів населення та колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин Комітету з питань соціальної політики та праці (з 07.2006). З листопада 2007 року-народний депутат України 6-го скликання, обраний за списками Блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Освіта характерна для вихідця шахтарського краю: Червоноградський гірничий технікум (1982), «Гірнича електромеханіка»; Ленінградський гірничий інститут (1987), гірничий інженер-електрик, «Електрифікація і автоматизація гірничих робіт». Трудовий шлях В’язівського проліг від електрослюсара до керівника апарату Львівської ОДА.
Тепер про Пшевлоцького. За матеріалами сайту www.sokal-adm.lviv.ua/pro_sokal.htm навесні 1989 в Сокалі виникають перші осередки Товариства української мови ім. Т. Шевченка, яке стало домінантою національно-духовного відродження Сокальщини. Цей рух очолив учитель СШ №1 Микола Пшевлоцький. Відтак, Пшевлоцький пройшов шлях з низу ,був головою районної ради , районної адміністрації, пізніше начальником обласного Держкомзему. Причому головою адміністрації працював майже 10 років. У політичній кар’єрі дійшов до першого заступника Конгресу українських націоналістів. Для того, щоб пройти таку дорогу – через конфлікти та випробування – і залишитися з порівняно не «підмоченою» репутацією, треба мати неабиякий талант. Очевидно, Пшевлоцький один з останніх політиків 90-х років, який активно працює 20 років поспіль у політиці. Важко цей досвід ігнорувати .
Тепер про другого Миколу –Миколу Криштопу. За цю людину добре говорять його справи. До прикладу, на шахті «Надія» ситуація почала докорінно змінюватися, коли на підприємство як директор повернувся колишній головний інженер Криштопа Микола Григорович – досвідчений гірник і організатор. Під його орудою трудовий колектив ризикнув піти на експеримент – в 2003 році шахта виходить з ДГК «Львіввугілля» і стає самостійним підприємством в системі Мінвуглепрому України.
У цей час «Надія» єдина в Україні шахта, яка функціонує без державної підтримки. І що найбільш показово - абсолютно успішно. З кожним роком нарощує обсяги вуглевидобутку, створює нові робочі місця, підвищує соціальний захист гірників. Річний план 2010 року з видобутку вугілля працівники підприємства виконали ще 16 червня (!). На шахті трудитися 1 175 осіб. Середня зарплата – 5 800 гривень, у прохідників – 8 800 гривень, гірників очисного забою – 9 100 гривень, у начальників добувних ділянок – 18 200 гривень. У сфері вугільної промисловості це одні з найвищих зарплат. Правда, були часи, коли і на директора шахти «Надія» Миколу Криштопу сипались звинувачення, але він відбився
Сьогодні він депутат Львівської облради від партії «Сильна Україна». Власне, така партійна належність може зіграти з депутатом-господарником злий жарт, бо вибори до Верховної Ради різняься від виборів до облради набагато більшою політизованістю. Тому для Криштопи-кандидата до парламенту було б краще, якби виявився правдою діалог Олега Тягнибока на одному з інтернет- ресурсів, діалог приблизно такого змісту: «Доброго дня, пане Олег! Неодноразово чув про діяльність директора шахти "Надія". Яке відношення має пан М.Криштопа до ВО "Свобода"? Заздалегідь вдячний за відповідь». Олег Тягнибок: « Шановний Андрій Навроцький! Пан М.Криштопа є нашим симпатиком».Таке повідомлення могло би бути написане 25 жовтня 2008 року, а підтвердження цієї інформації означало б майже перемогу на виборах.
Від ВО «Свобода» по цьому округу може піти харизматичний депутат Блавацький. Придивімося і до його послужного списку .Отож, Михайло Блавацький за інформацією www2.segodnya.ua/candidates, 1958 року народження, освіта вища, працював юрисконсультом малого приватного підприємства "Стимул" (жовтень 2007р.), проживає в смт Запитів Кам’янка-Бузького району Львівської області. За час перебування в облраді порушив проблеми хабарництва в медицині, масового вирубування лісів, корупції на митниці, перевіряв витрати коштів на програму створення робочих місць, якість завезеного в школи вугілля та інші резонансні питання.
Зважаючи на такі обставини, цей округ буде одним з найскладніших для влади. Ми навіть не говоримо про те, наскільки всі карти може сплутати можлива участь у виборах «Батьківщини» Юлії Тимошенко. Тоді фразу: «Все пропало» скаже не один претендент і не тільки він.
Не менш цікава конфігурація складається і в окрузі №121 – Городоцький, Мостиський та частина Самбірського районів та місто Самбір, але це тема наступної публікації.
Андрій Возний
Фото - сайт ЛОДА
